Додаток 1

КАФЕДРА БУДІВЕЛЬНИХ МАШИН ТА ОБЛАДНАННЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

До виконання курсового і дипломного проектування

З дисципліни

“Технологія виробництва і ремонт машин ”

для студентів спеціальностей:

“Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні,

Меліоративні машини і обладнання”,

"Автомобілі та автомобільне господарство"

Полтава ПДТУ 2000

Методичні вказівки до виконання курсового та дипломного проектування із дисципліни "Технологія виробництва і ремонт машин" для студентів спеціальностей: "Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини та обладнання"; "Автомобілі та автомобільне господарство" — Полтава: Полтавський державний технічний університет імені Юрія Кондратюка. — стр.

Укладач: В.П. Дорощенко, старший викладач

Відповідальний за випуск: завідувач кафедри О.Г. Онищенко,
д.т.н., професор

Затверджено Радою університету

протокол № _________ від _____________________ 200 __ р.

Верстка та набір П.М. Чеботарьов

Літературний редактор Н.В. Білан

Коректор С.М. Дорошенко

Зміст

стор.

Мета та структура курсового проекту............................................................... 4

Вихідні дані для проектування........................................................................... 6

Розділ І. Проектування головного корпусу заводу
для капітального ремонту машин.......................................................... 10

Розділ 2. Розрахунок дільниць цехів ремонтного заводу
на стадії технічного проекту.................................................................. 22

Визначення основних техніко-економічних показників заводу..................... 34

Розділ 3. Розроблення технологічного процесу
відновлення (ремонту) деталі................................................................. 35

ЛІТЕРАТУРА.................................................................................................... 37

ДОДАТКИ......................................................................................................... 38

Мета та структура курсового проекту

Курсовий проект має на меті закріплення та поглиблення знань із дисципліни "Технологія виробництва та ремонту машин". У процесі виконання курсового проекту студент вирішує відповідно до завдання конкретні організаційно-технологічні, технологічні та техніко-економічні питання. При цьому необхідно враховувати сучасні економічні відносини в державі. Тому при виконанні курсового проекту необхідно, крім знань, які здобуті в університеті, використовувати дані, отримані при проходженні фахової практики та відображені в періодичній техніко-економічній літературі.

До складу курсового проекту входить розрахунково-пояснювальна записка (45-50 сторінок), оформлена згідно з вимогами методичних вказівок для курсового та дипломного проектування та креслення формату А1 (1-2 аркуші), оформлені з урахуванням діючих державних стандартів та ЄСКД.

Пояснювальна записка містить у собі:

· титульний лист;

· завдання;

· вступ;

· зміст;

· Розділ 1. Проектування головного корпусу ремонтного підприємства: описати об’єкт ремонту; визначити річну програму заводу в натуральних величинах та в людино-годинах; визначити тип ремонтного підприємства, організаційну форму виробництва ремонту машин та агрегатів; описати технологічний процес ремонту машини та скласти схему технологічного процесу капітального ремонту машини — на форматі А4; розрахувати трудомісткість робіт на дільницях заводу (заповнити таблицю 7); розрахувати кількість працюючих на дільницях та в цехах заводу (заповнити таблицю 9); розрахувати виробничі та допоміжні площі корпусу заводу (таблиці 11, 12, 13, 14); описати компонування головного корпусу, визначити напрямки вантажопотоків (лист А1).

· Розділ 2. Розрахунок дільниць цехів ремонтного заводу (на рівні технічного проекту): описати призначення дільниці, завантаження та технологічний процес ремонту на дільниці; розрахувати кількість робочих місць та необхідне обладнання; вибір, розміщення необхідного обладнання, вантажопідйомне обладнання, уточнення площі — лист А2 (А1);

· Розділ 3. Розробити технологічний процес відновлення деталі: призначення деталі, умови роботи, основні види зносу — креслення А4; вибір та обгрунтування методу відновлення деталі; розрахунок режимів різання та нормування часу виконання одної операції (інші операції підраховуються за довідниковою літературою); розробити маршрутно-операційну карту на відновлення деталі;

· визначення основних техніко-економічних показників роботи заводу;

· список використаної літератури.

Названий склад курсового проекту допускає заміну за домовленістю з викладачем, якщо студент має можливість розробити конкретні технічні питання в напрямку виготовлення та ремонту машин.

Результати розрахунків рекомендується надавати в табличній формі, а у тексті записки навести розрахункові формули та дати приклади розрахунку.

Вихідні дані для проектування

Вихідні дані для проектування головного корпусу заводу студент знаходить у таблицях 1…4. Номер варіанта співпадає з номером у списку групи в журналі. Вихідні дані для визначення дільниці, для якої розробляється технологічний проект, знаходимо в таблиці 5 "Визначення дільниці цеху". Варіант відповідає порядковому номеру прізвища студента в журналі групи.

Визначення деталі для відновлення (3 розділ пояснювальної записки) студент знаходить у таблиці 3 "Вузол для вибору деталі для відновлення". За домовленістю з викладачем студент має право в цьому розділі розробити пристрій для виконання ремонтних робіт, виконати його креслення та кінематичну схему роботи.

Таблиця 1

Вихідні дані для проектування (для спеціалізацій:
“будівельні машини” – БМ і “Дорожні машини” - ДМ)

Показники	№ у списку студента
БМ
Річна програма заводу
Відношення машин і товарних двигунів 1:a	1:3	1:2,8	1:2,6	1:2,4	1:2,2	1:2	1:1,8	1:1,7	1:1,5	1:2
Ремонт власного обладнання, тис. грн.

Показники	№ у списку студента
ДМ
Річна програма заводу
Відношення машин і товарних двигунів 1:a	1:3	1:2,8	1:2,6	1:2,4	1:2,2	1:2	1:1,8	1:1,6	1:1,4	1:1,2
Ремонт власного обладнання, тис. грн.			130,3

Таблиця 2

Вихідні дані для проектування (спеціалізація “будівельні машини” - БМ)

№ у списку студента	Марка машини і двигуна	Трудомісткість капітального ремонту t, люд.-год.	Вузол для вибору деталі для відновлення
	Екскаватор на пневмоколісному ходу ЕО-3311Г Дизельний двигун Д-48Л		задній міст
	Екскаватор гусеничний ЕО 3121 (гідравлічний) Дизельний двигун СМД-14		задній міст
	Екскаватор гусеничний ЕО- 4111Б Дизельний двигун Д-108		вал реверса
	Екскаватор гусеничний ЕО-4121А Дизельний двигун АМ-01		гусеничний хід
	Екскаватор гусеничний ЕО-5114 Дизельний двигун АМ-03		головна лебідка
	Екскаватор гусеничний (гідравлічний) ЕО-6121 Дизельний двигун 2ДІ2Б		гідронасос
	Кран стріловий автомобільний КС-2561Е(Д) Карбюраторний двигун ЗІЛ-130		розподільна коробка
	Кран стріловий автомобільний вантажопідйомністю 5-7,5т Дизельний двигун ЯМЗ-236		лебідка підйому вантажу
	Кран стріловий автомобільний вантажопідйомністю 10-16т Дизельний двигун ЯМЗ-238		лебідка підйому стріли
	Кран стріловий пневмоколісний КС-4361 Дизельний двигун СМД-14		механізм повороту

Таблиця 3

Вихідні дані для проектування (спеціалізація “Дорожні машини” - ДМ)

№ у списку студента	Марка машини, трактора та двигуна	Трудомісткість капітального ремонту t, люд.-год.	Вузол для вибору деталі для відновлення
	Бульдозер ДЗ-29 на тракторі Т-74 Трактор Т-74 Дизельний двигун СМД-14А		гідронасос
	Бульдозер ДЗ-101 Базовий трактор Т-4АП Дизельний двигун АМ-01		задній міст

	Бульдозер ДЗ-27 Базовий трактор Т-130 Дизельний двигун Д-130		розподільна коробка
	Бульдозер ДЗ-24 Базовий трактор Т-180Г Дизельний двигун Д-180		навісне обладнання
	Бульдозер ДЗ-34 Базовий трактор ДЕТ-250М Дизельний двигун В-30Б		задній міст
	Скрепер причіпний ДЗ-77 Базовий трактор Т-130 Дизельний двигун Д-130		переднє колесо скрепера
	Скрепер причіпний ДЗ-23 Базовий трактор ДЕТ-250М Дизельний двигун В-30Б		заднє колесо скрепера
	Автогрейдер легкого типу ДЗ-40Б Дизельний двигун СМД-14А		механізм підйому відвалу
	Автогрейдер середнього типу ДЗ-31 Дизельний двигун АМ-01		механізм підйому відвалу
	Автогрейдер важкого типу ДЗ-14 Дизельний двигун ІД6С		механізм повороту відвалу

Таблиця 4

Вихідні дані для проектування (спеціалізація “Автомобілі” - АВТ)

№ у списку студента	Марка машини і двигуна	Трудомісткість капітального ремонту t, люд.-год.	Вузол для вибору деталі для відновлення	Дільниця для проек­тування
1.	Автомобіль ГАЗ 53 Силові агрегати		задній міст	мийно-розбірна
2.	Автомобіль ГАЗ 53 Б Силові агрегати		коробка передач	дефекто­вочна
3.	Автомобіль ЗИЛ 130 Силові агрегати		вузол управління	моторо­складальна
4.	Автомобіль ЗИЛ ММЗ 555 Силові агрегати		трансмісія	паливної апаратури
5.	Автомобіль МАЗ 500 Силові агрегати		муфта зчеплення	станція ви­пробування
6.	Автомобіль МАЗ 503 Силові агрегати		задній міст	шино­монтажна

7.	Автомобіль КрАЗ 3257 Силові агрегати		гідропід­силювач	механічна
8.	Автомобіль КрАЗ 3256 Силові агрегати		базова деталь автомобіля	загального складання
9.	Автобус ЛАЗ 695Е Силові агрегати		задній міст	фарбування
10.	Автобус ЛиАЗ 677 Силові агрегати		вузол управління	станція ви­пробування

Таблиця 5

Визначення дільниці цеху студента для спеціальностей БМ, ДМ, АВТ

ДМ, АВТ	БМ
№	назва	№	назва
	Зовнішня мийка		Випробовувальна станція
	Розбірний		Ремонт електрообладнання
	Виварювальний		Ремонт паливної апаратури
	Дефектовочний		Гальванічний
	Комплектувальний		Зварювально-наплавлювальний
	Ремонт корпусних деталей		Термічний
	Складальний		Ковальський
	Шиномонтажний		Механічний
	Жерстяницький		Малярний
	Мідницький		Деревообробний
	Деревообробний		Мідницький
	Малярний		Жерстяницький
	Механічний		Шиномонтажний
	Ковальський		Складальний
	Термічний		Ремонт корпусних деталей
	Зварювально-наплавлювальний		Комплектувальний
	Гальванічний		Дефектовочний
	Ремонт паливної апаратури		Виварювальний
	Ремонт електрообладнання		Розбірний
	Випробовувальна станція		Зовнішня мийка

Розділ І. Проектування головного корпусу заводу
для капітального ремонту машин

Опис об'єктів ремонту

Перед тим, як приступити до розрахунку ремонтного заводу, необхідно познайомитися з конструкцією машини і двигуна: вияснити, з яких основних вузлів вони складаються, які вузли і агрегати найбільш складні при збиранні і розбиранні, навести перелік основних збірних одиниць і короткі технічні характеристики машини і двигуна.

Визначення річної програми заводу

Згідно з завданням (див. табл.1,2) програма ремонтного заводу дана
в натуральному вигляді.

До складу річної програми входять: трудомісткість капітального ремонту машин і двигунів (основна програма ), а також трудомісткість робіт з капітального ремонту власного обладнання (допоміжна програма ).

(1)

Знаходимо число двигунів, що ремонтуються на заводі. Прийнявши з табл.1 відношення між машинами і двигунами, розраховуємо їх число _.

(2)

Вибір типу ремонтного заводу

Тип ремонтного заводу, методи й організаційні форми залежать від номенклатури та числа машин, що ремонтуються.

На заводах загального призначення ремонтують машини, як правило, індивідуальним методом на універсальних постах.

На спеціалізованих заводах ремонтують однотипні машини 3-4 марок, серійним методом на спеціальних постах (до 500 машин однієї марки) або на поточних лініях (більше 1000 одномарочних машин).

Визначення річної програми в нормозатратах

Трудомісткість робіт ремонтного заводу включає: основні роботи — тобто ремонт машин і двигунів, а також допоміжні — ремонт і виготовлення обладнання для власних потреб.

Трудомісткість ремонту машин і двигунів приймають з табл. 2, 4.

Залежно від числа машин, що ремонтуються, і організаційної форми ремонту ця трудомісткість на заводі не знижується.

Дійсну трудомісткість ремонтних робіт визначають окремо для кожного виду машин. При цьому із трудомісткості ремонту машин виключають трудомісткість ремонту двигунів внутрішнього згоряння і навісного обладнання тракторів, переносячи їх у відповідну групу.

Трудомісткість робіт для власних потреб заводу визначають виходячи з того, що 100 грн. у грошовому виразі потребують затрат 80 люд.-год.

Таким чином, дійсну трудомісткість ремонтних робіт на заводі можна визначити:

; (3)

де , , , - відповідно трудомісткість ремонту машин (без двигунів та навісного обладнання), ДВЗ, навісного обладнання і власного обладнання;

, , - кількість машин, навісного обладнання та двигунів (включаючи і двигуни, зняті з машин), що ремонтуються;

, , - відповідні коефіцієнти, які залежать від методу ремонту і кількості машин, що ремонтуються, навісного обладнання і двигунів (табл. 6).

Одержана трудомісткість є вихідною як для складання проектного завдання, так і для розроблення технічного проекту.

Таблиця 6

Вибір коефіцієнтів зниження трудомісткості

Показники	Коефіцієнти
КМ	КО	КС
Метод ремонту: індивідуальний серійний	0,5
Організаційна форма ремонту: пости: універсальні спеціалізовані поточні лінії		0,9 0,8
Серійність машин у рік, шт.: до 250 251 – 500 501 – 1000 1001 – 2000 більше 2000			0,95 0,9 0,85 0,8

Розрахунок загальних даних заводу на стадії проектного завдання

Після визначення кількості виробів, що ремонтуються, і трудомісткості ремонту за типами машин встановлюють склад цехів і дільниць заводу, режим їх роботи, а також річні фонди часу робітників і обладнання.

Як правило, на ремонтному заводі є три цехи: розбірно-складальний основного виробництва, відновлення деталей, мотороремонтний, а також допоміжні дільниці і склади.

Номенклатура дільниць і відділень визначається номенклатурою і конструктивними особливостями машин, що ремонтуються.

До складу розбірно-складального цеху основного виробництва включають такі дільниці і відділення: зовнішньої мийки, розбирання машин і агрегатів, виварювання і мийки деталей, бракування, комплектування, складання агрегатів і машин, ремонт корпусних деталей і рам, шиномонтажна, жерстяницька, мідницька, деревооброблювальна, малярна.

У цеху відновлення деталей є дільниці: механічна, ковальська, термічна, зварювально-наплавлювальна, гальванічна, металізації.

Залежно від форми організації ремонту і об’єму робіт мотороремонтний цех може включати дільниці з розбирання, очищення і бракування вузлів і деталей (при програмі більше 1000 двигунів) або складатися тільки з дільниць ремонту і складання двигунів, механічного, ремонту паливної апаратури, випробувальної станції (число двигунів, що ремонтуються, менше 1000), ремонту електрообладнання.

До допоміжних дільниць відносяться: відділ головного механіка й інструментальне відділення.

Перелік складських приміщень вказано в табл. 14.

Режим роботи цехів і дільниць залежить від кількості змін роботи і тривалості зміни.

На більшості ремонтних заводів розбірно-складальні і мотороремонтні цехи працюють в одну зміну, цехи ремонту деталей - у дві зміни. Дійсні річні фонди часу визначають за табл. 7.

Таблиця 7

Річні фонди часу обладнання, робочих місць і виробничих робітників

Професії робітників, обладнання, робочі місця	Число змін роботи за добу	Число годин роботи за зміну	Трива­лість відпуст­ки, дні	Коефіцієнт, що врахо­вує затрати часу	Річний фонд часу
номі­нальний	дійсний
Маляри-пульверізаторщики		7,2		0,96
Зварювальники, ковалі, молотобійники, мідники, мотористи-дослідники, акумуляторщики		8,0		0,97
Термісти, гальванізатори, мийщики, вулканізатори, електроремонтники		8,0		0,97
Інші професії робітників		8,0		0,97

Металорізальне, деревообробне, гальванічне		8,0	—	0,98 0,97
Ковальсько-пресувальне, пічне		8,0	—	0,98 0,96
Робочі місця в розбірно-складальному і мотороремонтному цехах		8,0	—	—

Для подальших розрахунків необхідно визначити трудомісткість ремонтних робіт на дільницях і відділеннях заводу. Розрахунки краще вести в табличній формі на прикладі двох-трьох дільниць.

(4)

де — трудомісткість робіт на дільниці;

— річна трудомісткість ремонту машин;

0,2 — відсоток обсягу з табл. 9.

Таблиця 8

Трудомісткість робіт на дільницях заводу

Найменування дільниці	Відсоток робіт №	Трудомісткість люд./год.	Загальна трудомісткість, люд./год.
машина	ДВЗ	доп. потреби	машина	ДВЗ	доп. потреби
1.Зовнішня мийка	0,2	0,5
2....
Всього по РМЗ

Розподілення трудомісткості ремонту машин по дільницям і відділенням заводу (в %) вказано в табл. 9 “Розподіл трудомісткості капітального ремонту будівельних і дорожніх машин на дільницях ремонтного заводу (для навчальної мети), %”. Для поліпшення подальших розрахунків сумарну трудомісткість за видами робіт рекомендується підрахувати по кожному з трьох цехів окремо.

При формуванні дільниць за цехами необхідно мати на увазі, що цехом може бути виробничий підрозділ, у якому за трудомісткістю працює не менше як 100 чоловік. Приміром, 20-25 чоловік припадає під керівництво майстра; коли нараховується 3 майстри на дільниці, призначається старший майстер.

Таблиця 9

Об’єкти ремонту	Дільниці ремонтного заводу
Зовнішня мийка	Розбірна	Виварювально- мийна	Бракувальна	Комплектувальна	Ремонту корпус­них деталей	Складальна	Шиномонтажна	Жерстяницька	Мідницька	Деревооброб­лювальна	Малярна	Механічна	Ковальська	Термічна	Зварювально-наплавлювальна	Гальванічна	Паливної апаратури	Випробовувальна станція	Ремонту електро­обладнання	Всього
Екскаватори і крани (без двигунів): пневмоколісні гусеничні	0,2 0,2			1,8 1,8							0,5 0,5	0,8 0,8					0,2 0,2			0,5 0,5
Трактори (без двигунів)	0,5						29,5			3,5										0,5
Автогрейдери, самохідні скрепери (без двигунів)	0,5			2,5													0,5			2,5
Навісне обладнання тракторів	0,5											0,8			0,7
Скрепери причіпні (без тракторів)	0,5		2,5					2,5				0,8			0,7
Двигуни внутрішнього згоряння: дизельні карбюраторні	0,5 0,5		1,7 1,7	2,3	2,4 3,5		35,3 38,6							0,7 0,7			1,5 1,5	9,5 8,5
Власне обладнання
Всього:
у розбірно-складальному цеху
у цеху відновлення
у мотороремонтному цеху
Всього на заводі

Розрахунок працюючих на дільницях заводу

Знаючи трудомісткість робіт на дільницях і цехах заводу та дійсний фонд часу робітників, визначають кількість основних робітників-виробничників:

, (5)

де - вибирається згідно з таблицею 8;

- відповідно до таблиці 7.

Крім робітників-виробничників, необхідно визначити кількість працюючих інших категорій.

Допоміжні робітники, до яких відносяться контролери, транспортні робітники, комірники, різноробочі, складають 12-15% кількості основних робітників.

. (6)

Кількість робітників інструментальної ділянки приймають рівною 25%, а відділу головного механіка — 17% робітників механічної дільниці цеху відновлення деталей.

Кількість інженерно-технічних працівників (ІТП) приймають у розмірі 13-15% кількості виробничників, причому з них 50% працюють на виробництві (в тому числі майстри, начальники цехів).

Кількість службовців складає 12-14% числа робітників. З них 30% працюють у виробничому корпусі. Молодший обслуговуючий персонал (прибиральники цехів, службових приміщень, територій, гардеробники, кур’єри) приймають у розмірі 2-3% числа робітників-виробничників.

Розрахунок працюючих зводимо в таблиці 10.

Таблиця 10

Кількість працюючих на дільницях і в цехах заводу

№	Цехи і дільниці	Трудоміст­кість, люд.-год	Дійсний річний фонд часу, год.	Робітники	ІТР	Служ­бовці	МОП
Основ­ні	Допо­міжні
	Складальний				0,3
	Мийна дільниця
	Розбірна
	Всього у цеху
	Цех ДВЗ

Розрахунок виробничої площі заводу

Площі виробничих дільниць визначають множенням питомої площі, що припадає на одного основного виробничника (табл.11), на кількість працюючих на одній дільниці в найбільшу зміну.

(7)

де - загальна площа дільниці;

- питома площа на одного працюючого на дільниці;

- кількість основних працюючих у найбільшу зміну.

Таблиця 11

Питома площа, що припадає на одного основного робітника

Дільниці ремонтного заводу	Питома площа, , м2
Зовнішньої мийки, малярна, випробовувальна станція, виварювальна, гальванічна	35-50
Розбірна, складальна, деревооброблювальна	20-25
Ковальська, термічна, металізаційна
Ремонту корпусних деталей і рам, зварювально-наплавлювальна, шиномонтажна, мотороремонтна
Комплектування, дефектування	15-18
Жерстяницька, мідницька, механічна	12-15
Паливної апаратури, інструментальна, ВГМ	10-12
Електроремонтна, обійна	8-10

ОГМ: кількість робітників - 17% від механічної ділянки + 1,5 робіт. на 500 машин електр. + 0,6 робоч. на 1000 м² площі заводу.

Питома площа на одного робітника включає площі, необхідні для виконання робіт, у тому числі для розміщення об’єктів ремонту, обладнання, стелажів і робочих проходів.

Розрахунок площ зводиться в таблиці 12.

Таблиця 12

Виробничі площі заводу

№ п/п	Цех та дільниця	Кількість основних робітників	Питома площа. м2	Загальна площа
1.	Загальний
2.	Зовнішня мийка
3.	Розбирання
…
	Всього у цеху

Площі побутових приміщень визначають за питомими площами:

Гардероби з розрахунку обслуговування всіх робітників виробничників і допоміжних складають 0,8 м² на одне робоче місце.

Площі інших побутових приміщень (в м²) визначають за кількістю всіх категорій робітників, зайнятих у найбільшу зміну:

Кімнати для вмивання........ 0,5 на 10 робочих

Душеві.................................. 2,5 на 5................

Прибиральні........................ 3 на 15..............

Буфет – їдальня.................... 0,25 на 1................

Площі адміністративних і конторських приміщень (в м²) встановлюють у таких розмірах:

на одного ІТП або РКП....... 5

кабінет майстра.................... 7,5

кабінет начальника цеху...... 10

Площу всіх складських приміщень приймають у розмірі 25% від виробничих площ (табл.11) та зводяться в таблиці 14 згідно з відсотковою нормою.

Таблиця 13

Побутові та конторські площі

№	Найменування приміщень	Питома площа на працюючого	Прийнята площа
	Конторські приміщення
	Загальна площа

Таблиця 14

Розподіл площ складських приміщень

Склад	Норма площі, %	Площа, м3
У головному корпусі
Запасні частини
Деталі на ремонт
Комплектувальний
Металу
Утилю
Інструментальний
Агрегатів на ремонт
Відремонтованих агрегатів
Не в головному корпусі
Матеріалів
Лісу
Паливно-мастильних матеріалів
Всього

Рекомендації до компонування головного корпусу ремонтного заводу

Розрахувавши площі приміщень, приступають до компонування головного корпусу заводу.

Загальна площа головного корпусу складається з суми площ основних, допоміжних виробничих приміщень, побутових, частини адміністративних і складських приміщень і площ основних проходів і проїздів.

Площу основних проходів і проїздів приймають у розмірі 10-15% площі усіх приміщень головного корпусу.

Таблиця 15

Узагальнююча відомість площ заводу

№	Найменування площі	Прийнята площа,м2
1.	Виробничі площі
2.	Побутові площі
3.	Складське
…
	Загальна площа головного корпусу заводу

За площею головного корпусу визначають його габаритні розміри, враховуючи, що периметр зовнішніх стін будови повинен бути найменшим.

Головний корпус виконують три-чотирипрольотним, з шириною прольотів 12, 18, 24 м. Сітка колон у поздовжньому напрямку кратна 6. Ширину основних проходів приймають з розрахунку 1 м на 100 робочих, ширину проїзду для автотранспорту — 3,5 – 4 м. Всі будівельні розміри проставляють у сантиметрах.

На компонування головного корпусу впливає прийнята схема технологічного потоку: прямоточна, Г-подібна, П-подібна. Однак в усіх випадках необхідно керуватись такими рекомендаціями:

– дотримуватися технологічної послідовності процесу без великих зустрічних вантажопотоків;

– приймати мінімальний шлях транспортування корпусних деталей;

– передбачити декілька взаємоперпендикулярних проїздів, причому один чи два наскрізних, що закінчуються воротами;

– розмістити “гарячі” ділянки в крайньому прольоті і відокремити їх від інших приміщень “глухими” перегородками;

– розмістити випробовувальну станцію також у крайньому прольоті поблизу мотороремонтного цеху;

– розмістити поряд з механічною ділянкою ОГМ інструментальну дільницю і склади деталей, що потребують ремонту, а також склад металу.

При цьому використати рекомендації, наведені в літературі [1].

При компонуванні виробничого корпусу та плануванні розбірно-складального цеху кращим варіантом є:

– розміщення дільниць цього цеху в одному з середніх прольотів за прямоточним методом, згідно з розробленим технологічним процесом ремонту машини;

– на початку потоку необхідно розмістити дільниці зовнішнього миття, розбирання машини на вузли, далі — розбирання вузлів на деталі;

– поряд з дільницями розбирання розмістити мийно-виварювальну дільницю, поряд з якою розміщується дільниця дефекації, склад деталей, що чекають ремонту, та склад бракованих деталей.

Переміщення основних корпусних деталей проходить в одному прольоті.

Дільниця комплектування розміщується поряд з дільницею ремонту та складання вузлів і агрегатів, недалеко від складу запасних частин.

Загальна площа складальних робіт цього цеху підрозділяється на дільницю ремонту та складання вузлів і агрегатів (за трудомісткістю — до 60%) та дільницю загального складання машин (40%).

Побутові приміщення рекомендується розміщувати з торців приміщення або в спеціальних прибудовах. Висота побутових приміщень не повинна перевищувати 3 м.

План головного корпусу повинен мати експлікацію всіх приміщень з вказівкою площі, габаритних розмірів, ширини прольотів та кроків колон, підйомно-транспортних засобів, дверних пройомів.

На плані головного корпусу визначається схема вантажопотоків. Вона відтворює рух об’єктів ремонту, матеріалів, запасних частин відповідно до послідовності виробничого процесу. Видно з даними таблиці 16 "Розподіл вантажопотоків у головному корпусі заводу" лінії вантажопотоків вказують шлях переміщення вантажу, а їх ширина відображає в масштабі (умовному) напруженість потоку. Ширину лінії по дільниці беруть у відсотковому відношенні від ширини лінії повної маси машин, що заставляються на ремонт.

Таблиця 16

Розподіл вантажопотоків у головному корпусі ремонтного заводу

Транспортування деталей	Маса деталей від маси машини, %
звідки	куди
З площі ремонтного фонду	На дільницю приймання
З дільниці (чи складу):	На дільницю (чи склад):
прийому	зовнішньої мийки
зовнішньої мийки	розбирання
розбирання	мийки
мийки	бракування
бракування	зварювальну
	ковальську
	комплектування
	зварювальна
	утилю
	складання
	механічний
ковальська	зварювальна
зварювальна	механічний
механічної	складання
	комплектування
запасних частин	комплектування
комплектування	складання
запасних частин	складання
складання	випробовування
випробовування	фарбування

Напрямок руху вантажу показують стрілками. Рекомендується проводити лінії різного кольору (або заштриховувати) залежно від її призначення. Наприклад, лінію, що показує потік машин, які прямують в ремонт — широкою чорною; лінію відремонтованих об’єктів — синьою.

Схема вантажопотоків дозволяє оцінити правильне компонування цехів та дільниць головного корпусу з точки зору забезпечення найкоротшого шляху переміщення вантажів.

У результаті проведених розрахунків (з урахуванням вказаних вище рекомендацій) на аркуші формату А1 в масштабі 1:100, 1:200 або 1:400 виконують план головного корпусу ремонтного заводу.

Схема генерального плану РМЗ

Генеральний план являє собою план розміщення всіх приміщень, споруджень, комунікацій, огорож, зелених насаджень, визначенням переважаючих напрямків вітрів. Він проектується з урахуванням вимог раціональної організації виробничого процесу ремонту машин, прямоточності руху об’єктів ремонту, транспортних маршрутів та інше.

Будови та приміщення на схемі генплану розміщуються відносно сторін світу та напрямку переважаючих вітрів так, щоб забезпечити найбільш сприятливі умови для природної вентиляції та освітлення, а також перешкоджати поширенню диму та газів на побутові приміщення від виробництв зі шкідливими виділеннями.

Загальна площа підприємства підрозділяється на чотири зони: виробничу, складську, адміністративну та енергетичну.

Площа території РМЗ розраховується з умови 2,5 м² на 100 люд.-год. трудомісткості річної виробничої програми [1].

Генплан виконують у масштабі 1:200, 1:500 на форматі А1.

Адміністративно-конторські приміщення можуть бути окремими будовами або входити до виробничих приміщень.

На кресленні необхідно дати експлікацію будов, а також навести показники генерального плану: загальну площу земляної ділянки; площу, що займають забудови; коефіцієнт забудови і коефіцієнт використання площі:

(8)

(9)

де — площа забудови (будови, площадки, резервуари і т.і.);

— загальна площа земельної ділянки;

— використана площа території (площа забудови, дороги – без зелених насаджень).

Розділ 2. Розрахунок дільниць цехів ремонтного заводу
на стадії технічного проекту

У технічному проекті з більшою точністю розробляють дільниці заводу з урахуванням прийнятої технології ремонту.

У результаті проведених розрахунків встановлюють кількість одиниць основного технологічного обладнання і, виходячи з його габаритів (площа підлоги, що займає обладнання), визначають виробничі площі дільниць.

За методом розрахунку всі дільниці поділяють на три класи.

Розрахунок технологічного обладнання для дільниць першого класу (розбірних, складальних, бракувальних, комплектувальних, мідницьких, жерстяницьких, шиномонтажних, деревооброблювальних, мотороремонтних, ремонту паливної апаратури, станції випробовування, ремонту електрообладнання, механічних) ведуть за трудомісткістю ремонтних робіт.

Розрахунок технологічного обладнання для ділянок другого класу (ковальських, термічних, мийних машин) ведуть за вагою виробів, що ремонтуються.

Розрахунок технологічного обладнання для ділянок третього класу (гальванічних, металізаційних, зварювально-наплавлювальних, малярних) ведуть за площею оброблюваної поверхні.

У зв’язку з відсутністю достатньо повних даних про площі оброблюваних поверхонь, рекомендується дільниці третього класу розраховувати за методикою дільниць першого класу.

Технічний проект цехів і дільниць включає такі питання:

· призначення цеху і визначення його річної виробничої програми;

· перелік основних робіт і організаційні форми їх виконання (на ділянках і машинах);

· розрахунок основного технологічного обладнання;

· перелік основного і допоміжного обладнання, а також інвентарю (в залежності від кількості і номенклатури машин, що ремонтуються);

· визначення виробничих площ дільниць і відділень, виходячи з прийнятого технологічного обладнання, уточнений розрахунок допоміжних площ (складів, комор, підсобних і адміністративних приміщень);

· уточнення площі цеху, його довжини і ширини;

· складання плану дільниці з розставленням технологічного і допоміжного обладнання (на аркуші формату А1 або А2).

При розміщенні обладнання цеху чи дільниці керуються вибраним принципом побудови цеху і нормами технологічного проектування.

Розрахунок і компонування дільниць ремонтного заводу

Розрахунок дільниць першого класу

При розрахунку дільниць першого класу кількість одиниць основного технологічного обладнання х визначають за формулою:

; (10)

де - дійсна трудомісткість даного виду робіт відповідної дільниці чи відділення цеху, люд.-год.(приймають з табл. 8);

- дійсний річний фонд часу обладнання за зміну, год.;

- змінність роботи дільниці;

- кількість людей, одночасно працюючих на одному обладнанні;

- коефіцієнт використання обладнання за часом (див. табл. 17).

Площа дільниці визначається за формулою:

; (11)

де - сумарна площа підлоги, зайнята обладнанням;

- коефіцієнт проходів, що враховує робочі зони і проходи між обладнанням (табл. 17).

Дільниця зовнішньої мийки. Пост зовнішньої мийки обслуговує один робітник. Приблизний перелік обладнання наведено в [1], [7].

Якщо при розрахункові число постів зовнішньої мийки більше одного, то один пост приймають за площею найбільшої машини без навісного обладнання, а решту — за площею найбільш масової машини.

Якщо прийнята камерна мийка, то її розміри приймають за площею поста на коефіцієнт проходів не множать.

Таблиця 17

Значення коефіцієнта проходів і коефіцієнта використання
обладнання для ділянок ремонтного заводу

Основне технологічне обладнання	Коефіцієнт
Використання обладнання за часом	проходів
Мийне устаткування шлангової мийки	0,92-0,95	3-4
Камерні мийні і малярні устаткування	0,8-0,85
Пости для розбирання і складання машин, агрегатів, двигунів, паливної апаратури	0,94-0,97	4-4,5
Пости бракування мідницький, жерстяницький	0,95-0,97	3,5
Виварювальні ванни	0,95-0,97	3,5
Мийні машини	0,85-0,9
Пости комплектування і ремонту електрообладнання	0,96-0,98	3,5-4
Верстатне	0,97	3-3,5
Деревооброблювальне	0,85-0,9
Станція випробовування	0,85-0,9
Ковальське	0,8-0,9	5,5-6
Термічне	0,8-0,9	5-5,5
Гальванічне	0,8-0,9	5-5,5
Зварювальне	0,97	4,5-5

Дільниця для розбирання. Як правило, дільниця складається з двох відділень — розбору машин на агрегати і вузли (30% трудомісткості розбірних робіт) і розбору агрегатів на деталі (70% трудомісткості розбірних робіт). Розбірні роботи проводять на спеціалізованих постах.

При визначенні кількості постів розбору машин необхідно врахувати, що на розбирання однієї машини, залежно від її розмірів і складності, можуть бути зайняті два-чотири робітника. Необхідно вказати, які стенди і пости розбору будуть встановлені на даній ділянці.

При визначенні площі ділянки розбирання машини необхідно врахувати і площу, що займає машина без навісного обладнання.

Виварювальна дільниця. На виварювальній дільниці розміщують ванни для мийки крупних деталей і мийні машини для обезжирювання і очищення середніх і малих деталей. Останні відносяться до другого класу ділянок, їх розрахунок розглянемо нижче.

Необхідна кількість ванн для виварювання деталей великих розмірів:

; (12)

де - норма часу на виварювання однієї крупної деталі 0,8-0,9 год.;

-кількість машин, що ремонтується;

- кількість деталей великих розмірів на одній машині (4-8 шт.);

- кількість деталей, що одночасно поміщають у ванну, залежно від розмірів деталей і ванни (2-10 шт.).

Площа виварювальної дільниці складається з площі ванн та іншого обладнання для очищення і площі мийних машин, що визначається за формулою (11).

Ділянки дефектації, комплектування, ремонту корпусних деталей і електрообладнання, шиномонтажний, деревооброблювальний, жерстяницький — розраховують за вказаною вище методикою.

Кількість робочих місць на цих дільницях визначають за формулою (10).

Номенклатура основного технологічного обладнання залежить від типу машин, що ремонтуються [1], [7]. Площу ділянок знаходять за формулою (11).

Ділянка складання. Ця ділянка складається з двох відділень - складання агрегатів і складання машин. Трудомісткість робіт зі складання агрегатів з вузлів становить 60-50% усіх складальних робіт, складання виконують на спеціалізованих постах [1], [7].

Число складальних стендів знаходять за формулою (10). При цьому кількість робітників на одному стенді приймають за один-два.

Номенклатуру складальних постів вибирають відповідно до номенклатури і конструкції машин, що ремонтуються. Решту обладнання приймають без розрахунку для складання повного технологічного комплекту. Площу відділення складання агрегатів знаходять за формулою (11).

Якщо кількість одномарочних машин, що складаються, менша за 500, їх слід складати на спеціалізованих постах складання; якщо таких машин понад 500, то їх слід збирати на потоковій лінії.

Число спеціалізованих постів складання знаходять за формулою (12), приймаючи трудомісткість робіт у межах 40-50% загальної трудомісткості складання, а кількість робітників, обслуговуючих один пост, залежно від розмірів машини — 3-4 робітника.

При визначенні площі відділення загального складання необхідно враховувати габарити машини, що складається.

Якщо машини складаються на потоковій лінії, розрахунок ведуть у такій послідовності:

визначають такт потокової лінії складання :

; (13)

де - річний фонд часу потокової лінії, год.;

- число машин, що складається на потоковій лінії за рік.

Далі визначають кількість постів потокової лінії :

; (14)

де - час находження машини на потоковій лінії, год. Цей час знаходять за графіком відповідності робіт, який розраховується з урахуванням особливостей технології на даному заводі.

У зв’язку з тим, що дані про час знаходження машини на потоковій лінії студентам одержати важко, можна рекомендувати такий наближений метод визначення (в люд.-год.).

(15)

де - трудомісткість капітального ремонту даної машини.

Значення - беруть з таблиці 6.

Визначивши число постів потокової лінії, слід вказати приблизний перелік робіт, що виконуються на кожному пості.

Площа, яку займає поточна лінія, визначається множенням довжини на ширину .

Довжина потокової лінії дорівнює:

(16)

де - довжина одного посту (залежить від довжини машини, що складається);

- відстань між постами 1-1,2 м;

, - довжини відповідно приводної і натяжної станції конвеєра.

Ширина поточної лінії залежить від ширини машини.

Загальну площу ділянки складання знаходять за формулою (11).

Мідницько-радіаторна дільниця. Відношення трудомісткості робіт у (%), що виконуються на цій дільниці, таке:

ремонт водяних і масляних радіаторів................... 55

ремонт паливних баків............................................ 25

ремонт трубопроводів............................................. 15

заливні роботи......................................................... 5

Відповідно до розподілу трудомісткості (приймаємо з табл. 8) за формулою (10) визначають кількість робочих місць для кожного виду робіт. Обладнання ділянки підбирають за необхідним технологічним комплектом [1].

Площа відділення визначається за формулою (11).

Мотороремонтний цех. У програму цеху включають двигуни, які зняті з машин, і двигуни, що поступили на завод як товарна продукція.

При невеликій річній програмі (до 1000 шт.) зовнішню мийку, розбирання, виварювання і дефектацію ведуть на дільниці розбирання складального цеху. При великій програмі ці роботи виконують у мотороремонтному цеху.

Методика розрахунку для мотороремонтного цеху аналогічна відповідним ділянкам заводу.

Деякі додаткові рекомендації: зовнішню мийку двигунів виконують в однокамерній мийній машині, як правило, двічі - в складі і після зняття головок, опалювальної апаратури і піддону картера.

У виварювальному відділенні слід передбачити ванни для очищення від накипу радіаторів, блоків, головок, а в дефектувальному — стенди випробовування цих деталей на герметичність.

Для механічного оброблення деталей двигуна (шліфування і полірування шийок колінчастого і розподільного валів, розточення цил