Історична довідка

Києво – Печерська фортеця (цитадель) та Києво – Печерська Лавра.

Це найцінніші в усіх відношеннях території з розташованими на них комплексами монастирів Києво-Печерської Лаври; Національного історико-культурного заповідника «Києво-Печерська Лавра» з низкою музеїв створюваного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький Арсенал»; створюваного музею Голодомору; пам’ятки садово-паркового мистецтва, меморіального Парку Слави; Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, Печерського ландшафтного парку.

Ансамбль будівель Києво-Печерської Лаври 12.12.1990 року занесено до Списку Всесвітньої Спадщини, що висуває жорсткі вимоги до їх збереження та використання відповідно до положень Конвенції ЮНЕСКО, міжнародних стандартів і рекомендацій ІКОМОС, ІККРОМ та ЮНЕСКО. На Генеральній Асамблеї ІКОМОС, що відбулася 17-21 жовтня 2005 р. в місті Ксіань, Китай, в якій приймала участь українська делегація, була прийнята Ксіанська Декларація ІКОМОС, де були сформульовані принципи щодо зберігання оточення об’єктів культурної спадщини, визначних місць та історичних ареалів.

Києво-Печерська фортеця (Цитадель) та Києво-Печерська Лавра (фото 30-х років).

На території Старої Печерської фортеці, на перетині вулиць І.Мазепи і Цитадельної розташована будівля Арсеналу (1784-1803).

Він був зведений на місці Вознесенського жіночого монастиря, споруди якого після закриття (1712 р.) використовували як артилерійський цейхгауз, з 1768 р. - як "гарматний двір", де ремонтували або виготовляли гармати, артилерійське спорядження тощо.

1750 - наказ про спорудження у Києві великого «магазейна» (арсеналу) підписала імператриця Єлизавета Петрівна.

1764 - видано «Положення про арсенальну команду», підпорядковану Київському артилерійському гарнізону.

1784 - було закладено будівлю Арсеналу.

1787 - Київ відвідала імператриця Катерина II.

З опису «Путешествие Российской императрицы Екатерины II в Тавриду»: «Трубы й литавры оглашали воздух; с Печерской крепости раздались выстрелы из пушек... На огромной площади перед Печорскою крепостью были сооружены триумфальные ворота..., с крепости опять раздался 101 выстрел; комендант Кохиус представил ключи от крепости».

Київ вразив Катерину II. "...Странный здешний город: он весь состоит из укреплений да из предместий, а самого города я до сих пор не могу доискаться...». Розпорядженням Катерини II був складений генералом артилерії Міллером і графом Шуваловим перший «правильний план». Тоді була закладена нова форма і нова розмірність місту.

«...Против Врат Лаврских, красуется двухэтажное величественное своєю простотою здание Арсенала, занимаюшее почти квадратною площадь до 400 сажень в окружности, кругом здания устроены очень красивые группы из пушек й пирамиды из ядер...».

«Это заведение есть одно из самых огромнейших в России. Каменное колоссальное здание онаго, в два этажа, украшено рустиками й отличается величественною простотою. План его изображает почти равносторонний квадрат, коего каждая сторона около 100 сажень длиною. Арсенал зтот, находящийся в крепости, против Западных или Святих Врат Печерского монастыря, заложен в 1784 г. на месте существовавшего до 1712 г. Вознесенского девичьего монастыря, штат которого переведен на Киево-Подол; а в зданиях, оставшихся от монастыря помещался некоторое время Цейг-Гауз. Построенная же в 1705 г. каменная церковь бывшею игуменьею, матерью тогдашнего гетмана Мазепы, еще оставалась до 1798 г. Говорят, что Архитектором при построении Арсенала был инженерный генерал Карл де Шарон, но современники отрицают это...».

Макет Арсеналу, що будувався в Києві, бачив у Петербурзі в 1787 році венесуельський політичній діяч Франсіско Міранда.

1797 року військове керівництво уклало контракт із київським купцем Григоренком, який зобов'язався розібрати Вознесенську церкву і побудувати споруду Арсеналу.

Будівництво Арсеналу завершили через 12 років за Павла I, який виділив на нього великі кошти. Загальна вартість робіт склала 437 567 крб.

Після завершення будівництва, 25 травня 1803 р. Арсенал передано під командування генерал-майора артилерії Полєтаєва. У плані прямокутний (168x135 м) із заокругленим наріжжям, має внутрішнє подвір'я з чотирма ворітьми, розташованими по осі фасадів. Планування зального типу, з розміщеними у два ряди опорними стовпами, що несуть на першому поверсі склепінчасті перекриття (прогін 8,75 м) і на другому кроквяні ферми з підвісними стелями. Під західною частиною споруди міститься підвал. Внутрішні кам'яні сходи розміщено попарно біля південних, північних і східних воріт. Стіни, які мають завтовшки близько 2 метрів та склепіння складено з світло-жовтої київської цегли (тому сучасники називали Арсенал «порцеляновим»). На подвір'ї були пандуси для вкочування гармат на другий поверх (не збереглися). Довгасті фасади чітко поділяються на два яруси. Нижній, з рівномірно розставленими арковими прорізами, оброблено великим дощаним рустом. Рівні площини другого поверху з прямокутними, обрамленими простою лиштвою вікнами, завершуються спрощеними доричними фризом і карнизом. Головними архітектурними акцентами фасадів є портали воріт. Портал головного входу оздоблено пілястрами доричного ордера. Ворота бічних фасадів утоплено в нішах, оформлених колонами тосканського ордера.

Арсенал - перша класицистична споруда в Києві. Однак, заокруглені роги будинку, характер ніш у порталах, окремі віконні лиштви на західному фасаді нагадують добу зникаючого бароко.

Виробничі приміщення Арсеналу розміщувалися таким чином: на першому поверсі були майстерні, вартівня та команда чергового офіцера, на другому майстерні, канцелярія управління, контора, креслярня. Тут виробляли і ремонтували гармати (єдинороги, мортири), спорядження до них лафети, дроги для мортир, під мортирні верстати, а також гранати, бомби, ядра, картеч, кінську збрую, холодну зброю, кулі різного калібру. Кількість майстерень та їхня спеціалізація часто змінювалися залежно від вимог виробництва. Загальна кількість робітників на Арсеналі постійно зростала. Арсенал виконував також функції сховища зброї. Тільки у 1817 р. тут налічувалося 46 тис. нових рушниць, 2 тис. палашів, 3,5 тис. тесаків тощо. Під час війни споруда мала слугувати оборонним цілям; тут можна було розмістити під час облоги гарнізон із 2 тис. осіб і понад 2 тис. пудів пороху в бочках. До останнього часу Арсенал використовувався як промисловий будинок. Ця велика для свого часу споруда сьогодні відіграє важливу містобудівну роль у забудові заповідної території Старої Києво-Печерської фортеці.