Розділ IV Пізнавальні процеси особистості

Пізнавальні процеси особистості

Список літератури

1. Баєв Б. Ф. Психологія внутрішнього мовлення. — К.: Рад. школа,

1966. - 192 с

2. Белянин В. 77. Психолингвистические аспекты художественного

текста. - М.: Изд-во МГУ, 1988. - 121 с.

3. Выготский Л. С. Мышление и речь // Выготский Л. С. Собр.соч. —

В 6 т. - Т. 2. - М.: Педагогика, 1982. - С. 42-118.

4. Жинкин Н. И. Речь как проводник информации. — М.: Наука,

1982. - 159 с.

5. Красиков Ю. В. Алгоритмы порождения речи. — Орджоникидзе:

Ир, 1990. - 239 с.

6. Кулиш Л. Ю. Психолингвистические аспекты восприятия устной

иноязычной речи: Зависимость восприятия от речевых характе­ристик говорящего. — К.: Вища школа, 1982. — 208 с.

7. Кучинский Г. М. Психология внутреннего диалога. — Минск: Уни-

верситетское, 1988. — 304 с.

8. ЛурияА. Р. Язык и сознание. - М.: Изд-во МГУ, 1979. - С. 115-128,

135-141, 187-200, 203-216.

9. Томан І. Мистецтво говорити. 3-е вид. — К.: Політвидав «Україна»,

1996. - 270 с.

10. Чибісова Н. Г., Тарасова О. I. Культура мовлення та її особливості.

Риторика. Навчальний посібник. — К: Центр навчальної літера­тури, 2003.

Уява

15.1. Поняття про уяву. Уява і творчість.

15.2. Функції уяви.

15.3. Основні теоретичні підходи до вивчення уяви.

15.4. Види уяви та їхня класифікація.

15.5. Прийоми створення образів уяви.

15.6. Індивідуальні відмінності уяви.

15.1. Поняття про уяву. Уява і творчість

Сприйняті предмети та явища, пережиті емоції та почуття, робо­та думки залишають у свідомості людини «сліди». Психічна діяльність людини є діяльністю активною, динамічною, в резуль­таті якої ці «сліди» перебудовуються у нові комбінації, які назива­ють образами уяви. Уява — це пізнавальний психічний процес створення людиною на основі її попереднього досвіду образів об'єктів та явищ, які вона безпосередньо не сприймає і не сприй­мала¹. Цей процес властивий лише людині. Уява, стверджував А. Ейнштейн, важливіша за знання, бо знання обмежені. Уява ж може охопити усе, стимулює прогрес і є джерелом його еволюції.

В уяві завжди є вихід за межі безпосередньо даного, певний «відліт» від реальної дійсності. Незважаючи на це, уява завжди зберігає зв'язок з реальністю, бо образи уяви створюються з життєвих вражень. Елементи уявних об'єктів існують в дійсності. Небувалими є лише їхнє сполучення.

Уява дуже тісно пов'язана зі всіма психічними процесами та станами людини. Відчуття та сприймання дають людині основу для створення образів уяви в результаті їхнього перетворення і перекомбінування. Чим різноманітніші сприймання людини, тим яскравішими і повнішими є створені нею образи уяви. Для їхньої побудови має значення, чи ми сприймаємо реальний об'єкт чи його схему, цілий об'єкт чи його частину, чи наше сприймання чітке чи нечітке. Залежно від цього процес уяви отримує конкрет­ну спрямованість.

' Переважна більшість психологів ототожнює поняття «уява» і «фантазія». Хоча з 70-х років XX ст. помітна тенденція до їхнього розмежування, відмінності між цими поняттями не є чітко окресленими.