Дніпропетровськ 2015

Інститут заочно-дистанційної освіти

Кафедра __________________

Контрольна робота з дисципліни «Адміністративне право»

Виконав студент групи Бс-Пр-13-2

Смолка Максиміліан Сергійович

Варіант № 10

Перевірив _________

Дніпропетровськ 2015

1. Наведіть класифікацію суб'єктів адміністративно-правового регулювання у сфері науки.

Реалії сьогодення свідчать про те, що держава здійснює регулювання у сфері науки за допомоги різних органів та організацій, які в цілому складають систему суб'єктів адміністративно-правового регулювання у сфері науки. Здійснювати регулювання у зазначеній сфері є складним завданням, оскільки складним є сам об'єкт регулювання. Державне фінансування потребує належного контролю за ефективністю витрачених коштів, проте результати наукових досліджень далеко не завжди є заздалегідь прогнозованими. Класифікацію суб'єктів адміністративно-правового регулювання у сфері науки.

Виконавчо-розпорядчі суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері науки.

Суб'єкти, повноваження яких визначені в Конституції України, здійснюють адміністративно-правове регулювання у сфері науки за рахунок утілення в життя відповідних норм Основного Закону держави. Водночас щодо інших наведених у класифікації суб'єктів необхідно зазначити наступне.

Суб'єкти, повноваження яких визначено в інших нормативно-правових актах.

1. МОН України відіграє провідну роль у сфері як освіти, так і науки. До основних завдань указаного міністерства у сфері науки належать:

участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності;

забезпечення розвитку наукового та науково-технічного потенціалу України;

визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності;

сприяння функціонуванню національної системи науково-технічної інформації;

забезпечення інтеграції вітчизняної науки у світову систему із збереженням і захистом національних інтересів (постанова Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2006 р. №1757 «Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки України»).

2. ВАК України у сфері науки реалізує такі основні завдання:

формування та забезпечення функціонування системи атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;

керівництво роботою з присудження наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника;

проведення атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації (Указ Президента України від 25 лютого 1999 р. № 216/99 «Про Положення про Вищу атестаційну комісію України»).

3. Державне агентство України з інвестицій та інновацій (Держінвестицій України) - це центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що формує та забезпечує реалізацію державної інвестиційної та інноваційної політики, робота якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Правовий статус Держінвестицій України визначається тим, що він:

вживає заходів щодо залучення інвестицій в економіку України;

формує інформаційні бази даних про інвестиційні та інноваційні програми і проекти;

готує відповідно до законодавства пропозиції щодо запровадження спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності;

здійснює державну реєстрацію інноваційних проектів і веде Державний реєстр інноваційних проектів;

здійснює в межах своєї компетенції контроль за організацією виконання державних інвестиційних та інноваційних програм;

затверджує порядок формування і використання коштів підпорядкованих йому спеціалізованих державних інноваційних фінансово-кредитних установ і здійснює контроль за їх діяльністю;

бере участь в організації навчання, підвищення кваліфікації та перепідготовки фахівців у сфері інвестиційної та інноваційної діяльності, готує пропозиції щодо вдосконалення системи підготовки та перепідготовки фахівців у цій сфері тощо (Указ Президента України від ЗО грудня 2005 року № 1873/2005 «Про утворення Державного агентства України з інвестицій та інновацій»).

4. Національна академія наук України (далі - НАН України) - це вища наукова організація України, яка організує і здійснює фундаментальні та прикладні дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних і гуманітарних наук, а також координує здійснення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях незалежно від форм власності

Метою діяльності НАН України є отримання нових та узагальнення наявних знань про природу, людину та суспільство, створення наукових основ науково-технічного, соціально-економічного та культурного розвитку країни, підготовка висококваліфікованих наукових кадрів Станом на 2005 р у НАН України діяли 197 бюджетних установ та організацій, а також 51 організація та підприємство дослідно-виробничої бази Загальна кількість працюючих в Академії складала 43 471 осіб, зокрема 15 908 наукових працівників, серед яких було 2418 докторів наук і 7791 кандидат наук

Статут НАН України, затверджений загальними зборами академії 5 квітня 2002 р свідчить, що основними завданнями НАН України є

організація, проведення та координація наукових досліджень із фундаментальних і прикладних проблем природничих, технічних і соціогуманітарних наук,

участь у формуванні державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності,

підготовка наукових оцінок і прогнозів суспільно-політичного, соціально-економічного і культурного розвитку держави, її економічного стану, розроблення відповідних пропозицій і рекомендацій з цих питань,

підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації, залучення обдарованої молоді, виявлення і підтримка талановитих дослідників, сприяння творчому зростанню молодих науковців, забезпечення спадкоємності поколінь учених,

сприяння інтеграції вітчизняного інтелектуального потенціалу у світовий науковий простір

Також необхідно вказати на існування державних галузевих академій наук їх на сьогодні п'ять

Українська академія аграрних наук.

Академія медичних наук України.

Академія педагогічних наук України.

Академія правових наук України.

Академія мистецтв України.

Кошти на забезпечення діяльності академій щорічно визначаються в Державному бюджеті України окремими рядками. Особливістю державного регулювання діяльності НАН України та галузевих академій наук є те, що вони засновані на державній власності та користуються правами самоврядності. Самоврядність академій полягає в самостійному визначенні тематики досліджень, своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв'язків.

Консультативно-дорадчі суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері науки.

1. Національна рада з інноваційного розвитку України – це консультативно-дорадчий орган, утворений при Президентові України з метою сприяння формуванню та реалізації єдиної державної інноваційної політики в Україні.

Національну раду створено для виконання наступних завдань:

опрацювання пропозицій щодо формування державної політики в інноваційній сфері;

аналіз та узагальнення проблем, що стримують інноваційний розвиток, визначення можливих політичних, правових, економічних та інших шляхів їх розв'язання;

опрацювання питань щодо прискорення інноваційного розвитку економіки, а також щодо пріоритетів фінансування інноваційних проектів;

розгляд пропозицій органів виконавчої влади, міжнародних організацій, вітчизняних та іноземних інвесторів, підприємств, установ та організацій, громадських інститутів щодо прискорення інноваційного розвитку України;

аналіз проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань інновацій, внесення у встановленому порядку пропозиції щодо доцільності їх прийняття (Указ Президента України від 18 серпня 2006 р. № 691/2006 «Про Національну раду з інноваційного розвитку України»).

2. Рада з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України - це консультативно-дорадчий орган при главі держави, який виробляє пропозиції щодо державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності, інтелектуальної власності й трансферу технологій Основними завданнями Ради є

оцінка стану науки та техніки в Україні,

експертиза проектів законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України з питань наукової та науково-технічної діяльності, інтелектуальної власності та трансферу технологій,

аналіз проектів національних та державних науково-технічних програм, пропозицій щодо пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, основних засад та напрямів кадрової політики, підготовки, атестації наукових кадрів, міжнародного співробітництва з цих питань, поліпшення соціального захисту науковців та піднесення суспільного престижу їх пращ,

сприяння координації діяльності академій наук, вищих навчальних закладів, галузевих науково-дослідних інститутів, підприємств, установ та організацій у сфері наукової та науково-технічної діяльності,

розроблення пропозицій щодо створення цивілізованого ринку об'єктів інтелектуальної власності в Україні,

підготовка пропозицій щодо фінансування наукової та науково-технічної діяльності, аналіз ефективності використання коштів, що виділяються для цього (Указ Президента України від 22 березня 2000 р № 491/2000 «Про Раду з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України»)

3. Координаційні ради з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки - це консультативно-дорадчі органи при МОН України, до складу яких входять провідні вчені, а також фахівці академій наук, науково-дослідних і науково-технічних установ, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, метою діяльності яких є участь у формуванні науково-технічної політики з пріоритетного напряму розвитку науки і техніки

Основними завданнями координаційних рад є

участь у формуванні науково-технічної політики з пріоритетного напряму розвитку науки і техніки,

розгляд та затвердження науково-методичних матеріалів, необхідних для формування державних наукових і науково-технічних програм, створення та освоєння нових технологій і видів техніки,

аналіз і експертиза проектів державних наукових і науково-технічних програм, розгляд пропозицій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо обсягів фінансування наукових досліджень з державного бюджету;

підготовка висновків щодо обсягів фінансування проектів державних наукових і науково-технічних програм;

узагальнення інформаційних матеріалів про стан виконання державних наукових і науково-технічних програм з відповідного пріоритетного напряму розвитку науки і техніки, підготовка пропозицій щодо завершених у межах цих програм проектів та подання звітів до МОН України, інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади, академій наук, місцевих державних адміністрацій;

встановлення зв'язків з вченими зарубіжних країн з метою забезпечення світового рівня наукових досліджень з відповідного пріоритетного напряму розвитку науки і техніки (постанова Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2001 р. № 1710 «Про координаційні ради з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки»).

4. Міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень - консультативно-дорадчий орган при НАН України, метою діяльності якого є сприяння розвитку фундаментальних досліджень в Україні і координації діяльності Національної та галузевих академій наук, громадських наукових організацій, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у цій сфері.

Основними завданнями Ради є:

підготовка пропозицій з питань розвитку фундаментальних досліджень, створення ефективної системи координації роботи, пов'язаної з проведенням цих досліджень, використання їх результатів в усіх галузях економіки;

сприяння взаємодії академічного та вузівського секторів науки, зокрема шляхом запровадження нових форм організації наукового та навчального процесу;

виконання функцій наглядової ради Державного фонду фундаментальних досліджень (постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 164 «Про утворення Міжвідомчої ради з координації фундаментальних досліджень»).

5. Експертна рада при НАН України з експертизи фундаментальних науково-дослідних робіт - консультативно-дорадчий орган, утворений з метою оцінювання тем фундаментальних досліджень, що заплановані до фінансування із загального фонду Державного бюджету України.

Необхідно зазначити, що фінансування видатків на фундаментальні дослідження повинно здійснюватись Державним казначейством України лише за наявності висновку експертної ради при НАН України про доцільність проведення витрат по кожній темі (Постанова Президії НАН України від 18 жовтня 2006р № 270 «Про організацію експертизи фундаментальних науково-дослідній робіт»)

2.Зробіть аналіз визначення пріоритетних напрямів наукових досліджень і державного фінансування наукових досліджень як основних напрямів державного регулювання у сфері науки.

Нормативно-правова база державного управління у сфері науки визначає «правила гри» стосовно впливу держави на наукову галузь Керуючись ними, суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері науки здійснюють функції щодо державного регулювання зазначеної сфери Водночас, важливо орієнтуватись у тих напрямах, які для держави є основними, пріоритетними, на реалізацію яких звертається основна увага та зосереджуються основні зусилля Необхідно вирізняти такі основні напрями державного регулювання у сфері науки.

Держава не в змозі підтримувати всі наукові дослідження у повному обсязі Йдеться як про значні матеріальні витрати, так і про ефективність розподілу бюджетних коштів 3 метою оптимізації підтримки вітчизняної науки доцільно визначатися з пріоритетами, себто з тими науковими напрямами (колективами), які здатні забезпечити суттєві позитивні наукові результати чи значну користь практиці Це завдання вирішується за допомоги експертної діяльності Наукова і науково-технічна експертиза - діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцнювання науково-технічною рівня об'єктів експертизи і підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об'єктів

Обов'язковій науковій і науково-технічній експертизі підлягають

- державні цільові наукові та науково-технічні програми,

- міждержавні наукові і а науково-технічні програми, що реалізуються на підставі міжнародних договорів України в межах п території,

- галузеві та міжгалузеві програми у сфері наукової та науково-технічної діяльності,

- інноваційні програми та проекти державного значення (Закон України від 10 чютого 1995 р N° 51/95-ВР «Про наукову і науково-технічну експертизу»)

Керуючись цим, а також враховуючи інші важливі чинники, Кабінет Міністрів України визначає перелік пріоритетних тем наукових досліджень, які й підтримуються у подальшому державою Прикладом може слугувати постанова Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2001 р № 1716 «Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на 2002-2006 роки»

Загалом метою визначення пріоритетних напрямів наукових досліджень є концентрація ресурсів держави на провідних напрямах науково-технологічного розвитку, забезпечення внутрішнього ринку конкурентною наукоємною продукцією та виходу з нею на світовий ринок Визначені пріоритетні напрями наукових досліджень зобов'язують органи виконавчої влади України всіх рівнів створювати режим найбільшого сприяння виконанню робіт, спрямованих на реалізацію відповідних пріоритетних напрямів, і концентрації на них фінансово-економічних та інтелектуальних ресурсів

Державне фінансування наукових досліджень

Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності (крім видатків на оборону) у розмірі не менше 1,7 відсотка валового внутрішнього продукту України Видатки на наукову і науково-технічну діяльність є захищеними статтями видатків Державного бюджету України. Ці норми чинного законодавства позитивно впливають на стан державного регулювання у сфері науки, оскільки вказані відсотки не зменшуються залежно від політичних, соціально-економічних чи інших чинників.

Бюджетне фінансування наукових досліджень здійснюється шляхом:

а) базового фінансування;

б) програмно-цільового фінансування.

Базове фінансування надається для забезпечення:

- фундаментальних наукових досліджень;

- найважливіших для держави напрямів досліджень, зокрема в інтересах національної безпеки та оборони;

- розвитку інфраструктури наукової та науково-технічної діяльності;

- збереження наукових об'єктів, що становлять національне надбання;

- підготовки наукових кадрів.

Програмно-цільове фінансування здійснюється на конкурсній основі для:

- науково-технічних програм і окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

- забезпечення проведення найважливіших прикладних науково-технічних розробок, які виконуються за державним замовленням;

- проектів, що виконуються в межах міжнародного науково-технічного співробітництва (Закон України від 13 грудня 1991 р. № 1977~ХП «Про наукову і науково-технічну діяльність»).

Для реалізації цієї ж ідеології в Україні створено Державний фонд фундаментальних досліджень, метою діяльності якого є підтримка на конкурсній основі фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук, що проводяться науковими установами, вищими навчальними закладами, вченими. Фонд є державною науковою установою, що належить до сфери управління МОН.

Основними завданнями Фонду є:

- підтримка на конкурсній основі фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук, що проводяться науковими установами, вищими навчальними закладами, вченими;

- провадження діяльності, спрямованої на методичне, організаційне і фінансове забезпечення фундаментальних наукових досліджень,

- організація і виконання наукознавчих і наукометричних досліджень з питань перспективного розвитку науки в Україні та світі,

- сприяння науковим контактам і розповсюдження інформації в галузі фундаментальних наукових досліджень, у тому числі за кордоном,

- налагодження та підтримка міжнародного наукового співробітництва в галузі фундаментальних наукових досліджень (постанова Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2001 р № 1717 «Про Державний фонд фундаментальних досліджень»)

Ще один важливий аспект реалізації державного фінансування наукових досліджень - надання грантів Особливість грантів у сфері наукової діяльності є те, що вони спрямовані або на конкретні наукові дослідження (що виконуються певними науковцями), або з метою отримання певних результатів (тобто коли є фактичне державне замовлення). Як приклад нормативно-правового регулювання зазначеного аспекту можна навести Указ Президента України від 24 грудня 2002 р № 1210/2002 «Про Положення про порядок надання грантів Президента України для підтримки наукових досліджень молодих учених»

Сприяння інноваційній діяльності

Одним із найбільш значущих практичних вгілень результатів наукової діяльності є інновації, під якими необхідно розуміти новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технологи, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери Таким чином, інноваційна діяльність спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень, і, як наслідок - зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг

Головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігальних технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції

Об'єктами інноваційної діяльності є:

- інноваційні програми і проекти;

- нові знання та інтелектуальні продукти;

- виробниче обладнання та процеси;

- інфраструктура виробництва і підприємництва;

- організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

- сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

- товарна продукція;

- механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Суб'єктам інноваційної діяльності для виконання ними інноваційних проектів може бути надана фінансова підтримка шляхом:

а) повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів місцевих бюджетів;

б) часткового (до 50%) безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності;

в) повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

г) надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

д) майнового страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до чинного законодавства (Закон України від 4 липня 2002 p. № 40-IV «Про інноваційну діяльність»).

Реалізації цієї ж мети (сприяння інноваційній діяльності) присвячена діяльність у нашій державі технологічних парків (технопарків), під якими необхідно розуміти юридичних осіб або групи юридичних осіб що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів з метою створення організаційних засад виконання проектів технологічних парків з виробничого впровадження наукоємних розробок високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції

Спеціальний режим інноваційної діяльності запроваджується для технологічного парку строком на 15 років і діє при виконанні проектів технологічного парку Державне сприяння інноваційній діяльності технологічних парків здійснюється шляхом державної фінансової підтримки та цільового субсидіювання проектів технологічних парків Для фінансової підтримки проектів технологічних парків запроваджується бюджетна програма підтримки діяльності технологічних парків

Соціальний та правовий захист науковців

Свої зусилля держава спрямовує також і на самих наукових працівників, забезпечуючи їм соціальний та правовий захист Говорячи про складові такого захисту, необхідно підкреслити, що ними, згідно з нормами чинного законодавства про науку та науково-технічну діяльність, є Оплата праці науковця Оплата праці наукового працівника повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для ефективної самостійної творчої діяльності, підвищення престижу професії наукового працівника, стимулювати залучення талановитої молоді в науку та підвищення кваліфікації наукових працівників

Заробітна плата наукових працівників складається з посадових окладів (ставок), премій, доплати за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової (науково-педагогічної) роботи та інших надбавок, доплат і винагород за наукову (науково-педагогічну) діяльність, передбачених законодавством

2 Доплати за науковий ступінь і вчене звання Слід також указати про довічну плату дійсним членам і членам-кореспондентам Національної академії наук України та галузевих академій наук

3 Пенсійне забезпечення Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенси на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівникові призначається з досягненням пенсійного віку

- чоловікам за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років,

- жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до чинного законодавства. За кожний повний рік роботи понад стаж наукової роботи пенсія збільшується на один відсоток заробітної плати, але не може бути більше 90 відсотків середньомісячної заробітної плати.

4. Призначення іменних стипендій. Науковим працівникам, які зробили вагомий внесок у розвиток науки, можуть установлюватися державні стипендії, а для підтримки наукової молоді - стипендії для молодих учених відповідно до законодавства.

5. Додаткова житлова площа. Науковим працівникам, які мають науковий ступінь кандидата або доктора наук, для забезпечення умов для наукової діяльності надається в установленому законодавством порядку додаткова житлова площа у вигляді кімнати (кабінету) або в розмірі до 20 кв. метрів. Зазначена додаткова житлова площа оплачується в одинарному розмірі.

3.4. Охарактеризуйте сприяння інноваційній діяльності і соціальний та правовий захист науковців як основні напрями державного регулювання у сфері науки.

Ефективна державна інноваційна політика є однією з передумов успішного впровадження інвестиційно-інноваційної моделі розвитку національної економіки.

Головною метою державної інноваційної політики в Україні є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції.

Основними принципами державної інноваційної політики є:

◊ орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;

◊ визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

◊ формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;

◊ створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

◊ забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

◊ ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері;

◊ здійснення заходів на підтримку міжнародної науково- технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

◊ фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;

◊ сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;

◊ інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності;

◊ підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Ґрунтуючись на цих принципах, державне регулювання інноваційної

• діяльності здійснюється шляхом:

• визначення і підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів;

• формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;

• створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;

• захисту прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності; фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;

• стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів;

• встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності;

• підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.

Виходячи з актуальності наявних в Україні проблем, вирішення яких потребує наукового забезпечення, найбільш пріоритетними напрямами державної підтримки сьогодні є:

– у сфері наукового розвитку - фундаментальна наука; прикладні дослідження і технології; вища освіта, підготовка та перепідготовка наукових кадрів; розвиток наукових засад розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки; наукове забезпечення вирішення проблем здоров'я людини та екологічної безпеки; система інформаційного та матеріального забезпечення наукової діяльності;

– у сфері технологічного розвитку - дослідження і створення умов для високопродуктивної праці та сучасного побуту людини; розроблення засобів збереження і захисту здоров'я людини; розроблення ресурсо-, енергозберігаючих технологій; розроблення сучасних технологій і техніки для електроенергетики, переробних галузей виробництва, насамперед, агропромислового комплексу, легкої та харчової промисловості;

– у сфері виробництва - формування наукоємких виробничих процесів, сприяння створенню та функціонуванню інноваційних структур (техно-парків, інкубаторів); створення конкурентоспроможних переробних виробництв; технологічне та технічне оновлення базових галузей економіки держави; впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів, реалізація яких може забезпечити якнайшвидшу віддачу і започаткувати прогресивні зміни в структурі виробництва та тенденціях його розвитку;

– у сфері фінансово-банківської діяльності - стимулювання створення спеціалізованих інноваційних банків, а також фондів довгострокового кредитування функціонуючих комерційних банків шляхом встановлення відповідних пільг з оподаткування коштів, що інвестуються для досягнення технологічних змін; диференціація ставки податку на прибуток комерційних банків, залежно від напрямів використання ресурсів, шляхом зниження - в разі їх довгострокового кредитування високотехнологічних проектів і підвищення - в разі вкладання коштів у високоприбуткові операції фінансового ринку; створення системи пільгового рефінансування комерційних банків, які надають пільгові кредити для реалізації інвестиційних проектів щодо розроблення і впровадження високотехнологічного обладнання та іншої інноваційної продукції; запровадження спеціального порядку створення інноваційних асоціацій, які є інвестиційно-виробничими об'єднаннями юридичних та фізичних осіб, що беруть участь у здійсненні інноваційного проекту та випуску нової конкурентоспроможної продукції; запровадження державної системи страхування ризиків інноваційної діяльності за рахунок спеціально створеної страхової компанії тощо [7].

Найефективнішим важелем державного регулювання інноваційної діяльності є створення особливого податкового та митного режиму.

Зокрема, впродовж строку чинності свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту і за умови, що виконання проекту розпочато не пізніше вісімнадцяти місяців від дати його державної реєстрації, оподаткування об'єктів інноваційної діяльності здійснюється у порядку, за яким 50 % податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням інноваційних проектів, і 50 % податку на прибуток, одержаний від виконання цих проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним лише на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз. Пільгове оподаткування реалізується за умови, що суб'єкт інноваційної діяльності про початок реалізації інноваційного проекту у місячний термін повідомляє відповідний орган Державної податкової адміністрації і по всіх господарських операціях, пов'язаних з виконанням інноваційного проекту, веде окремий бухгалтерський облік.

Кошти у розмірі 50 % податку на додану вартість і податку на прибуток, що залишаються у розпорядженні платника податків і не використані протягом строку пільгового оподаткування і дванадцяти місяців після нього, підлягають зарахуванню до Державного бюджету України.

Інноваційним підприємствам дозволяється прискорена амортизація основних фондів і встановлюється щорічна двадцяти відсоткова норма прискореної амортизації основних фондів групи 3. При цьому амортизація основних фондів групи 3 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Інноваційні підприємства сплачують земельний податок за ставкою у розмірі 50 % діючої ставки оподаткування.

Особливостями митного регулювання інноваційної діяльності є те, що:

1. Необхідні для виконання пріоритетного інноваційного проекту, яким передбачається випуск інноваційного продукту, щодо якого прийнята постанова Кабінету Міністрів України про його особливу важливість, сировина, устаткування, обладнання, комплектуючі та інші товари (крім підакцизних товарів), які не виробляються в Україні або виробляються, але не відповідають вимогам проекту, при ввезенні в Україну протягом строку чинності свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту звільняються від сплати ввізного мита та податку на додану вартість. Номенклатура та обсяги ввезення сировини, матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів мають бути визначені в інноваційному проекті перед його державною реєстрацією.

2. У разі використання сировини, матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів, ввезених в Україну без сплати ввізного мита та податку на додану вартість не для потреб виконання інноваційного проекту ввізне мито та податок на додану вартість сплачуються до бюджету в повному обсязі. При цьому платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке порушення, на суму ввізного мита і податку на додану вартість, що мали бути сплачені при ввезенні на митну територію таких товарів, а також сплатити пеню, нараховану на суму податків, виходячи із 120 % облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов'язання, за період їх нецільового використання.

Реалізація цих заходів сприятиме формуванню такої моделі організації інноваційної діяльності, зокрема, науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт в Україні, яка б поєднувала в собі елементи ринкової економіки із збереженням гнучких важелів державного регулювання цією найважливішою сферою життєдіяльності суспільства.

Література

1. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р. № 3687 - XII.

2. Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" від 15 грудня 1993 p., №3688-XII.

3. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15 грудня 1993 p., № 3689 - XII.

4. Закон України Про інноваційну діяльність від 4 липня 2002 p., № 40 - IV.

5. Закон України Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій від 14 вересня 2006 року, № 143-V.

6. Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про порядок створення та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів від 22 травня 1996 року, № 549.

7. Постанова Верховної Ради України Про концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України від 13 липня 1999 року, №916-XIV.

8. Наказ Міністерства економіки України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства промислової політики України від Про затвердження Методики оцінки ефективності виконання інноваційних проектів та діяльності технологічних парків 21.11.2005 p., № 434/668/442.

9. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України Д. М. Черваньов, Л. І. Нейкова. - К.: 1999 р. - 514 с.

10. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра, 2002.-.472 с.

11. Проектне фінансування: Підручник. Пересада А. А., Майорова Т. В. Ляхова О. О. К.: КНЕУ, 2005 р. - 761 с.

12. Радионова С. П., Радионов Н. В. Оценка инвестиционных ресурсов предприятий (инновационный аспект). - СПб.:Альфа, 2001. - 208 с.

13. Стеченко Д. М. Інноваційні форми регіонального розвитку: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2002. - 254 с.