2015-05-13
484
Тема 1. Аудит в системі контролю
Зміст
1.Виникнення аудиту та його необхідність.
2.Зміст і функції аудиторського контролю.
3.Класифікація організаційних форм аудиторського контролю.
4.Організація та правові основи аудиторської діяльності в Україні. Сертифікація аудиторської діяльності. Функції та повноваження аудиторської Палати України і Ради аудиторів. Порядок надання аудиторських послуг.
5.Відмінність аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства і судово-бухгалтерської експертизи.
Питання 1.Виникнення аудиту та його необхідність.
Аудит як незалежний фінансовий контроль має багатовіковий період розвитку. Сама назва “аудит” має латинське походження та означає – той, хто слухає. Тобто аудитор професійно вислуховує певну справу, аналізує і робить власний висновок. Першими користувачами бухгалтерської інформації були рабовласники та феодали. Саме ними першими була усвідомлена необхідність контролю за власністю для запобігання розкраданню, сприяння отриманню якомога більшого прибутку. Для цього для контролю за діяльністю управлінців власниками наймались контролери до обов’язків яких входило прослуховування звітів підлеглих осіб. На державному рівні також створюються спеціальні органи для контролю надходження податків та державних витрат.
При VІ династії в Єгипті впроваджується поточний контроль розподілу продуктів харчування, який здійснюється трьома особами. Один контролер - відмічав кількість до відпуску; другий – фактичний відпуск; третій – здійснював контроль додержання норм та наявність відхилень. Саме тут почали складати кошториси та контролювати їх додержання (2500-2400 рр. до н.е.). керівниками сільськогосподарських та будівельних робіт щодня подається письмовий звіт. Приймання робіт та контроль їх якості та кількості здійснюється спеціальною комісією.
Вавілонія була першою державою, де було впроваджено законодавче регулювання обліку підпорядковане здійсненню державного контролю за повнотою та своєчасністю сплати податків. (Закони Хаммураби – 2200-2150 рр. до н.е.) У відповідності до нього купцям належало вести самостійний облік; храмам – державне рахівництво; передавання грошей без розписки вважалось недійсним (документування операцій)
В Афінах були спеціальні чиновники і контролери, до обов’язків яких входило складання звітів про доходи і видатки держави та їх контроль. Фінансовий облік і контроль були в руках десяти обраних населенням осіб, до функцій яких входили облік і контроль усіх державних доходів і видатків, проведення інвентаризацій рухомого і нерухомого майна.
Звітність подавалася у встановлені строки періодично, звіти контролювалися, причому спочатку державні чиновники складали за первинними документами паралельний звіт і зіставляли його з поданим.
У Китаї у VII ст. до н.е. було запроваджено посаду головного аудитора, основним обов’язком якого було визначати чесність урядових чиновників, що розпоряджались державними коштами, майном.
У період середньовіччя разом із розвитком суспільно-економічних відносин удосконалюються облік і контроль господарської діяльності, з’являються спеціальні трактати про контроль обліку і звітності, який нині здійснює аудит.
Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. 24 березня 1324 р. Едуард II призначив трьох державних аудиторів. В указі про призначення зазначалося, що аудитори зобов’язані запитувати, слухати і перевіряти всі рахунки, які ведуться і які будуть заведені у провінціях Оксфорді, Беркенхеді, Уельсі та ін., відмічати про всі зауваження щодо ведення рахунків. Є немало історичних свідчень активної діяльності аудиторів протягом усього середньовіччя в усіх країнах Європи.
Поштовх до розвитку аудиту в Англії дав закон про британські компанії, прийнятий у 1862 р. У ньому запропоновано в обов’язковому порядку перевіряти рахунки і звіти компаній аудиторами не рідше одного разу на рік. Це зумовлено потребою в об’єктивній оцінці звітності акціонерного товариства з тим, щоб мати достовірні дані про дійсний фінансовий стан підприємства і результати його господарської діяльності за конкретний період.
Отже, незалежні аудитори і аудиторські фірми стали гарантом того, що підприємство має такий фінансовий стан, який оприлюднений.
Уже через п’ять років після встановлення обов’язкового аудиту в Англії було прийнято такий самий закон у Франції (1867р).
Аудиторська діяльність у США виникла під безпосереднім впливом британської практики аудиту. У 1896 р. законодавчими органами штату Нью-Йорк був ухвалений закон, що регулював аудиторську діяльність.
У Росії інститут аудиторів був введений в армії, де вони займалися справами, пов’язаними з розслідуванням майнових спорів. Спроби створення організації аудиторів в Росії розпочалися з 1888 р, але визнання присяжні бухгалтери, як тоді називали аудиторів, не набули.
На території України державний контроль існував уже с початку ХІХ століття, але поширення не набув. У Радянському Союзі взагалі і в Україні зокрема існував тільки народний контроль, який здійснювали Комітет народного контролю УРСР, Головне контрольне-ревізійне управління, Міністерство фінансів України, відомчі контрольно-ревізійні управління.
Тепер практично в усіх країнах світу з ринковою економікою існує громадський інститут аудиту зі своєю правовою і організаційною інфраструктурою.
Професійні організації бухгалтерів-аудиторів створені: у Великобританії – Інститут присяжних бухгалтерів Англії і Уельсу (1880 р.); США – Інститут дипломованих бухгалтерів (1887 р.); ФРН – Інститут аудиторів (1932 р.) і Палата аудиторів; Франції – Палата експертів-бухгалтерів і повірених, Товариство комісарів по рахунках.
У розвинених країнах незалежний аудит є провідною формою фінансового контролю. Порівнюючи законодавство різних країн у галузі організації аудиту, можна виявити певну подібність, яка полягає у тому, що скрізь є нормативні акти про обов’язків аудит річної фінансової звітності певних суб’єктів підприємництва, встановлені кваліфікаційні вимоги до аудиторів на право зайняття аудиторською діяльністю.
В Україні аудит, як новий вид діяльності набуває розвитку з 80-90 рр.
Спеціалістів із аудиту у різних країнах називають по-різному: у США – громадськими бухгалтерами; в Англії і англосаксонських країнах – ревізорами або присяжними бухгалтерами; ФРН – контролерами господарства, контролерами книг; країнах СНД – аудиторами, економістами з обліку й аудиту. Незважаючи на різне найменування фахівців із аудиту, всі вони виконують одну функцію: провадять незалежний фінансовий контроль соціальних і економічних програм на стадії їх проектування та виконання; перевіряють діяльність господарюючих суб’єктів та відображення її у обліку і звітності з метою запобігання зловживанням і помилкам у сплаті податків до державного і місцевого бюджетів, громадських та державних фінансових фондів; складають об’єктивні (незалежні) висновки про результати перевірки, а також надають консультативні послуги з питань маркетингу, менеджменту, бухгалтерського обліку, звітності тощо.
З ціллю координації діяльності професійних організацій в області обліку, фінансової звітності і аудиту на міжнародному рівні 7.10.1977 року було створено МФБ (Міжнародна федерація бухгалтерів) (англ.International Federation of Accountants- IFAC). Вона нараховує 156 професійних організацій з 114 країн світу. В структурі Ради МФБ діє Комітет з міжнародної аудиторської практики (КМАП)(IAPC),який розроблює стандарти та положення аудиту та супутніх послуг.
З точки зору історичного розвитку аудиту можливо визначити наступні види аудиту:підтверджуючий аудит, системно-оріентований аудит, аудит, який базуюється на ризику.
- Подтверждающий аудит. В подтверждающем аудите бухгалтеры-аудиторы проверяли и подтверждали достоверность отчетов клиента.
- Системно-ориентированный аудит. Данный подход к аудиту дал возможность наблюдать системы, которые контролируют операции. Сущность состояла в том, что, аудиторы стали проводить экспертизу на основе оценки системы внутреннего контроля. Доказано, что если система внутреннего контроля работает эффективно, не нужно проводить детальную проверку, потому что аудитор может (в той или иной степени) доверять системе внутреннего контроля в раскрытии ошибок и нарушений.
- Аудит, базирующийся на риске. Данный подход состоит в том, что сконцентрировав аудиторскую работу в областях, где риски выше, можно сократить время, затрачиваемое на проверки областей с низким риском, и этим самым обеспечить более эффективную, с точки зрения затрат, услугу.
Отже, виникнення і розвиток аудиту у системі фінансово-господарського контролю пов’язані з урізноманітненням форм власності капіталу в різних суспільно-економічних формаціях та потребою його раціонального використання. Необхідність проведення аудиту обумовлюється потребою користувачів інформації про реальний фінансовий стан суб’єкта господарювання. Користувачами цієї інформації можуть бути:
- представники органів державної влади;
- власники, засновники підприємства;
- інші фізичні та юридичні особи, які мають матеріальну зацікавленість у результатах господарсько-фінансової діяльності суб’єкта господарювання (кредитори, інвестори, постачальники та інші)
| Виды пользователей учетной информации | Необходимая информация и цель ее использования | |
| Внутренние пользователи | ||
| 1.1 Собственники предприятия и высший управленческий персонал | общее финансовое состояние предприятия: принятие управленческих решений тактического и стратегического характера | |
| 1.2 Менеджеры разных направлений деятельности (финансовые, производственные, по маркетингу…) | Информация относительно функционирования подчиненной системы деятельности, принятие управленческих решений относительно усовершенствования и регулирования деятельности | |
| 1.3 Руководители подразделов (центры ответственности предприятия) | Информация о функционировании подразделов (центры ответственности, о расходах и доходах, принятие оперативных решений по контролю и управлению подразделений) | |
| 1.4 Работники и служащие предприятия | Информация об общем состоянии функционирования предприятия; сохранение рабочих мест, возможность повышения оплаты труда | |
| Внешние пользователи | ||
| 2.1 Действительные и потенциальные инвесторы | Финансовое состояние предприятия, рентабельность, получение прибыли, возможность получения прибыли, принятие решений относительно операций с акциями, о целесообразности вложения капитала | |
| 2.2 Банковские и другие кредитные учреждения | Финансовое и имущественное состояние предприятия, платежеспособность, возможность получения кредитов, вероятность возвращения кредита и получение процента | |
| 2.3 Поставщики и другие кредиторы | Платежеспособность предприятия, своевременность оплаты счетов, задолженности | |
| 2.4 Заказчики, покупатели, клиенты | Информация о финансовом состоянии предприятия; возможность получения необходимых товаров и услуг | |
| 2.5 Органы государственного регулирования и контроля | ||
| 2.5.1 Государственная налоговая инспекция | Своевременность и полнота уплаты налогов | |
| 2.5.2 Органы фонда государственного имущества | Финансовое и имущественное состояние предприятия; принятие решений о корпоратизации, акционировании, приватизации предприятия | |
| 2.5.3 Органы государственной статистики | Обобщение и анализ отчетности предприятий, подготовки необходимой информации для высших органов государственного управления | |
| 2.6 Профсоюзы | Финансовое состояние предприятий, отраслей; подготовки и введению переговоров по вопросам труда и его оплаты | |
| 2.7 Широкая общественность | Общее влияние деятельности предприятия на благосостояние общества, на окружающую среду | |
| 2.8 Другие пользователи | По потребности | |
Питання 2. Зміст і функції аудиторського контролю, класифікація.
Ст.3 З «Ад 2010» Аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.
Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.
Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитися з ініціативи суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит).
Мета аудиту фінансових звітів полягає в наданні аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності.
Аудиторська перевірка проводиться з використанням аудиторських стандартів (нормативів). Вони повинні виконуватись незалежно від умов, в яких проводиться аудит.
Говорячи про аудит фінансових звітів, необхідно пам'ятати, що цей вид завдання є завданнями з надання впевненості. Завдання з надання впевненості - це завдання, виконуючи які,практик висловлює висновок, призначений підвищити ступінь довіри майбутніх користувачів, які не є відповідальною стороною, щодо результатів оцінки або порівняння предмету завдання з відповідними критеріями.
Види завдань з надання впевненості:
Концептуальна основа передбачає, що практику дозволяється виконувати два типи завдань з надання впевненості:
- завдання з надання обґрунтованої впевненості (зменшення ризику до прийнятного низького рівня позитивна впевненість, наприклад за наслідками аудиту фінансової звітності);
- завдання з надання обмеженої впевненості (ризик є більшим, ніж у завданні з надання обґрунтованої упевненості, негативна впевненість, наприклад, за наслідками огляду фінансової звітності).
Завдання, які НЕ є завданнями з надання впевненості:
- завдання з надання супутніх послуг (наприклад, завдання з погоджених процедур або складання фінансової та іншої інформації);
- складання податкових декларацій;
- консалтингові послуги, наприклад, консалтинг з менеджменту або питань оподаткування;
- завдання зі свідчення в суді стосовно обліку, аудиту, оподаткування та інших питань;
- окремі завдання, що включать висловлювання професійної думки, поглядів або висловів, з яких користувач може вивести деяку впевненість, але:
- ці думки, погляди або висловлювання лише випадкові в контексту всього завдання;
- будь-який письмовий звіт є чітко обмеженим у користуванні тільки тими користувачами, що вказані у звіті;
- є письмове підтвердження від користувачів, що завдання не є завданням з надання впевненості;
- завдання не подано як завдання з надання впевненості у висновку аудитора.
<<< додано>>>
Определение и цель соглашения по выражению уверенности
«Соглашение по выражению уверенности» означает соглашение, по которому практикующий профессиональный бухгалтер выдает заключение, предназначенное для повышения степени уверенности предполагаемых пользователей, не являющихся ответственными сторонами в данном соглашении, в результатах оценки или измерения предмета изучения по отношению к определенным критериям.
В соответствии с данной Основой существует два типа соглашений по выражению уверенности, которые практикующий профессиональный бухгалтер может выполнять:
1. соглашение по выражению разумной уверенности
2. соглашение по выражению ограниченной уверенности.
Целью соглашения по выражению разумной уверенности является снижение риска соглашения по выражению уверенности до приемлемо низкого уровня в условиях соглашения6, что используется практикующим профессиональным бухгалтером в качестве основы для выражения позитивной формы уверенности в заключении.
Целью соглашения по выражению ограниченной уверенности является снижение риска соглашения по выражению уверенности до уровня, приемлемого в условиях соглашения, при этом данный риск превышает уровень риска соглашения по выражению разумной уверенности, что используется практикующим профессиональным бухгалтером в качестве основы для выражения негативной формы уверенности.
Не все соглашения, выполняемые практикующими профессиональными бухгалтерами, являются соглашениями по выражению уверенности. Другие часто выполняемые соглашения, не отвечающие вышеуказанным условиям (и поэтому не попадающие под действие данной Основы), включают:
•Соглашения, попадающие в сферу действия Международных стандартов соглашений по сопутствующим услугам, такие как соглашения по выполнению согласованных процедур и соглашения по компиляции финансовой или прочей информации.
•Подготовку налоговых деклараций, по которым не выдается заключение, выражающее уверенность.
•Соглашения об оказании консалтинговых услуг7, таких как управленческий или налоговый консалтинг.
Следующие соглашения, которые могут отвечать определению, приведенному в параграфе 7, не обязательно выполнять в соответствии с данной Основой:
(а) Соглашения, в соответствии с которыми, необходимо давать свидетельские показания на судебных слушаниях по вопросам бухгалтерского учета, аудита, налогообложения и
прочим вопросам; и
(б) Соглашения, по которым необходимо выразить профессиональное мнение, точку зрения или формулировки, из которых пользователь может получить определенную
уверенность, при условии, что выполняются все следующие утверждения:
(i) Эти мнения, точки зрения или формулировки являются случайными по отношению к соглашению в целом;
(ii) Все выпущенные письменные отчеты (заключения) ограничены в использовании и предназначены только для тех предполагаемых пользователей, которые были указаны в отчете (заключении);
(ш)В соответствии с письменным подтверждением, полученным от указанных предполагаемых пользователей, соглашение не считается соглашением по выражению уверенности; и
(iv) Соглашение не представляется как соглашение по выражению уверенности в отчете (заключении) профессионального бухгалтера.
Отчеты (заключения), не связанные с соглашениями по выражению уверенности
15. Практикующий профессиональный бухгалтер, представляющий отчет (заключение) по соглашению, не являющемуся соглашением по выражению уверенности в соответствии с данной Основой, должен делать четкое различие между таким отчетом по данному соглашению и отчетом о выражении уверенности. Чтобы не вводить в заблуждение пользователей, отчет (заключение), не являющийся отчетом (заключением) о выражении уверенности, не должен включать в себя, например:
^^^додано^^^
Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги (огляд, погоджені процедури та підготовку інформації, пов'язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання.
Таким чином в процесі проведення аудиту підприємств крім основного - підтвердження достовірності фінансової звітності можуть вирішуватись і інші функціональні завдання: коригування і санації, оперативного контролю та аналізу. За проханням клієнта в процесі аудиту надаються пропозиції та рекомендації щодо усунення викритих відхилень, помилок, уникнення зловживань; відновлення та правильної організації бухгалтерського обліку; пропозиції щодо стратегічного розвитку діяльності;вибору оптимальних варіантів управлінських рішень, контрольно-правове супроводження діяльності, консультування по питанням правового
Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми), визначається Аудиторською палатою України відповідно до стандартів аудиту.
Стаття 8. Проведення аудиту є обов'язковим для:
1) підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;
2) перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;
А.Д. 2011 3) емітентів цінних паперів та похідних (деривативів), а також при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів".
Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України.
Питання 3. Класифікація організаційних форм аудиторського контролю
Аудиторський контроль – аудит – залежно від завдань замовника виконує функції запобіжного, перманентного (оперативного), ретроспективного (післяопераційного) і стратегічного видів фінансово-господарського контролю.
Класифікацію аудиторського контролю фінансово-господарської діяльності подано на рисунку 1.
| Класифікація аудиту за ознаками |
 Організаційними
| Процесуальними |
 Регламентований
| Договірний | Внутрішній | Державний | Однопредметний | Багатопредметний | Комісійний |
 За змістом і функціями
|
| Запобіжний | Перманентний (оперативний) | Ретроспективний (післяопераційний) | Стратегічний |
Рисунок 1. Класифікація аудиторського контролю фінансова-господарської діяльності підприємства.
За організаційними ознаками аудит поділяють на регламентований, договірний, внутрішній (відомчий) і державний.
Регламентований – проведення його регламентується законодавством і нормативними актами, де визначено категорії підприємців, які підлягають обов’язковому аудиту, наприклад, за даними річного звіту про фінансово-господарську діяльність перед поданням його до податкової адміністрацію або у строки, встановлені органами державного управління; при одержанні банківського кредиту – обов’язкове представлення позичальником висновку аудитора. Перед емісією цінних паперів емітент зобов’язаний згідно з правилами Національного банку України подати висновок аудитора про його фінансовий стан. Зокрема, за даними бухгалтерського обліку, балансу і звітності суб’єкта підприємницької діяльності у висновку аудитора повинні знайти відображення такі показники: загальний розмір прибутку та джерела його формування; сума сплачених податків; прибуток, який підлягає розподіленню між акціонерами; розмір капіталізованого прибутку (з розбиванням за фондами); сума прибутку, що відраховується до резервного фонду; інші напрями використання прибутку (підлягають розшифруванню).
Договірний – об’єкт аудиту, обсяг робіт та період і строки їх виконання обумовлюються угодою між суб’єктами підприємницької діяльності і аудиторською організацією.
Внутрішній (відомчий) – провадиться власником залежно від потреб управління маркетингом, визначення платоспроможності та запобігання банкрутству. Запроваджується він як на підприємствах, так і в середині компаній, концернів та ін.
Основные отличия между внутренним и внешним аудитом показаны в таблице.
| Элементы | Внутренний аудит | Внешний аудит |
| Круг вопросов | Определяются руководством предприятия, где работает внутренний аудитор, или соответственно по плану | Предусмотрен законом, или на просьбу предприятия-заказчика |
| Объект проверки | Определяется руководством предприятия, где работает аудитор. Преобладают вопросы аудита сохранения имущества и недопущение ущерба. | Доминирует аудит состояния бухгалтерского учета и отчетности |
| Отчетность | Перед руководством, аудиторским отделом | Перед руководством аудиторской фирмы и заказчиком |
Аудит на сучасному етапі його розвитку ділиться на добровільний і обов'язковий. Перелік підприємств, які підлягають обов'язковій аудиторській перевірці, визначають виключно відповідно законодавством.
Державний - аудиторські підрозділи державних податкових адміністрацій, які безпосередньо у платників податків юридичних і фізичних осіб перевіряють стан обліку господарських операцій та відображення їх у фінансовій звітності, повноту і своєчасність нарахування та сплати податків до державного і муніципального бюджетів, фінансових фондів тощо.
За процесуальними ознаками, тобто участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторських організацій, аудит поділяють на одно-, багатопредметний (комплексний), комісійний.
Однопредметний – досліджуються питання одного виду (предмета) аудиту – платоспроможності, емісії цінних паперів та ін.
Багатопредметний – комплексний аудит стратегії управління маркетингом, виконання народногосподарських програм, тому в них беруть участь фахівці різних спеціальностей, а також різних аудиторських організацій. Комплексний аудит може здійснюватися локально, коли кожний аудитор досліджує питання, що стосуються його компетенції (предмета). Свої висновки вони передають замовнику для узагальнення і комплексної оцінки залежно від його потреб.
Комісійний аудит провадиться кількома фахівцями різних спеціальностей, але однієї аудиторської організації, тому узагальнення роблять в одному висновку, який підписують усі аудитори, що брали у ньому участь. Цей аудит здійснюється, як правило, аудиторськими фірмами, що призначають одного з аудиторів керівником. Обов’язком його є синтезування результатів дослідження різних аудиторів, що брали участь у комісійному аудиті. Керівник аудиторської групи повинен мати найбільші пізнання в галузі методології методології фінансово-господарського контролю, методики економічних досліджень, уміти синтезувати висновки інших аудиторів (економістів, соціологів, технологів), які стосуються однієї програми дослідження, тобто класифікувати аудиторську ідентифікацію їх.
Викладена класифікація за процесуальними ознаками передбачена нормами процесуального права, що стосуються економічних експертиз, тому їх можна застосовувати в теорії і практиці аудиту.
За змістом і функціями в управлінні фінансово-господарською діяльністю аудит поділяють на запобіжний, перманентний, ретроспективний (післяопераційний) і стратегічний.
Запобіжний – це аудит, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх, тобто на стадії підготовки технології виробництва, до проведення маркетингових операцій тощо. Провадиться він здебільшого внутрішнім аудитом, який діє у структурі підприємства як спеціальний підрозділ або цими функціями наділено контрольно-ревізійний підрозділ.
Перманентний – це аудит, який проводиться безперервно у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. Метою його є забезпечення менеджерів інформацією про відхилення виробничих процесів від заданих параметрів, фінансову стабільність у маркетинговій діяльності. Конкурентоспроможність виготовленої продукції, робіт та послуг на внутрішньому і зарубіжному ринках. Перманентний аудит здійснюється внутрішнім аудиторським підрозділом підприємства або зовнішнім аудитом на договірних засадах.
Ретроспективний – це аудит, який здійснюється після виконання господарських операцій здебільшого за минулий рік. Провадиться він зовнішніми аудиторськими організаціями.
Зовнішній аудит виконують аудиторські фірми за договорами із замовниками, підприємствами і підприємцями. Відповідно до цих договорів замовник надсилає аудиторській фірмі замовлення, в якому визначає конкретні питання для вирішення аудитом. Питання ці стосуються перевірки стану фінансово-господарської діяльності за даними бухгалтерського обліку, балансу і звітності. При цьому аудит визначає відповідність такої діяльності законодавству, а також достовірність її відображення в системі бухгалтерського обліку і звітності. На договірних засадах аудиторська фірма надає підприємству-замовнику різні аудиторські послуги щодо удосконалення бухгалтерського обліку і контролю фінансово-господарської діяльності, консультації і рекомендації з питань бізнесу.
Аудит на сучасному етапі розвитку поділяють на добровільній і обов’язковий для підприємств, річні звіти яких за чинним законодавством підлягають обов’язковому аудиту. Перелік підприємств, що підлягають обов’язковій аудиторській перевірці, визначають згідно із законодавством України органи державного управління за дорученням уряду залежно від певних економічних критеріїв – виду власності і форми діяльності підприємства, підприємця, розміру виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг), чисельності працюючих тощо.
При обов’язковому аудиті суб’єкту господарської діяльності надається право самостійного вибору аудиторської фірми. Разом з тим до виконання аудиту не можна залучати осіб, які є родичами керівника підприємства, діяльність якого перевіряють.
Розвиток незалежного зовнішнього аудиту через аудиторські фірми залежить від якості аудиторських перевірок і відповідальності аудиторів за кваліфіковане і сумлінне виконання своїх договірних зобов’язань перед клієнтом.
За результатами перевірки при зовнішньому аудиті аудитор складає висновок, в якому дає оцінку стану обліку, внутрішньогосподарського контролю і достовірності звітності підприємства, а також іншим сторонам його діяльності. Ретроспективний аудит провадиться за участю керівника підприємства, відповідального за його діяльність, і головного бухгалтера, на якого покладено відповідальність за відображення цієї діяльності в системі бухгалтерського обліку і звітності. На підставі акта аудиторської перевірки аудитор складає висновок, у якому зазначає достовірність річного бухгалтерського звіту і відповідність його нормативним актам. На підставі аудиторського висновку власник приймає рішення про затвердження річного звіту підприємства. В разі негативного висновку аудитора підтвердити достовірність річного звіту підприємство зобов’язане усунути вказані недоліки і подати виправлений звіт на повторну аудиторську перевірку.
Стратегічний – це аудит, який вирішує питання стратегії розвитку фірми, компанії на перспективу. Передусім це стосується маркетинговій діяльності. Маркетинг – це динамічна система прогнозного бізнесу, тому компанії періодично здійснюють так звану ревізію маркетингу.
Аудит маркетингу – це комплексне, системне, неупереджене і регулярне аудиторське дослідження маркетингового середовища фірми, її завдань, стратегії і оперативної діяльності з метою виявлення проблем, які виникають, а також можливостей, що відкриваються, розробки рекомендацій відносно плану дій щодо удосконалення маркетингової діяльності фірми. На практиці фірми застосовують три типи маркетингового контролю своєї діяльності: виконання річних планів, прибутковості і стратегічний контроль.
Іншими словами, стратегічний аудит – це перевірка оптимальності стратегії і програми розвитку фірми відповідно до прогнозного маркетингового середовища та розробки рекомендацій щодо удосконалення їх.
Отже, всі види аудиту взаємопов’язані в єдиній системі фінансово-господарського контролю, спрямовані на вдосконалення підприємницької діяльності незалежно від форм власності і господарювання в умовах ринкових відносин.
Національне законодавство обмежує рамки аудиту аудитом фінансової звітності – всі інші перевірки відносяться до аудиторських послуг.
