Типи конституції людини

Дослідники давно намагалися об'єднати людей за спільними ознаками в окремі групи — типи конституції (від лат. constitutio — будова тіла). Класифікації базувалися на різних принципах: морфологічних, функціональних, біохімічних, нейрореактивних, гормональних тощо.

Нижче наведено типи конституції за М. В. Чорноруцьким, що грунтуються головним чином на морфологічних, біохімічних і деяких функціональних ознаках (мал. 8).
Астенічний тип — високий (рідше середній) зріст, видовжена грудна клітка з гострим підгруднинним кутом, довга шия, вузькі плечі, відносно довгі кінцівки, ніжна тонка бліда шкіра, слабко розвинута підшкірна клітковина. Серце невеликих розмірів, легені видовжені, кишки короткі, тиск крові знижений; переважають процеси дисиміляції.
Гіперстенічний (пікнічний) тип — риси в цілому прямо протилежні попередньому: зріст середній або нижчий за середній, тіло масивне, багате жировідкладення (схильність до повноти), порівняно короткі кінцівки, короткі грудна клітка й шия, великий живіт, велике серце, довгі кишки, схильність до підвищеного тиску; переважають процеси асиміляції.
Нормостенічному типу властива пропорційна гармонійна будова тіла, добре розвинуті у більшості випадків кісткова і м'язова тканини. Вважається, що нормостенічний тип займає середнє положення між астенічним і гіперстенічним типами.
В. М. Шевкуненко виділив два основних типи конституції: доліхоморфний (ближче до астенічного) і брахіморфний (ближче до гіперстенічного). Кожний тип налічує багато спадкових особливостей (типів) будови різних органів і систем.
За сучасними поглядами, типи конституції людини — це типи груп людей, які мають комплекс більш-менш однакових спадкових і набутих протягом індивідуального життя ознак (морфологічних, фізіологічних, біохімічних, психічних), які зумовлюють особливості життєдіяльності та реактивності організму.

РУДИМЕНТЫ

(от лат. rudimentum — зачаток, первооснова), рудиментарные органы, сравнительно упрощённые,недоразвитые (по сравнению с гомологичными структурами предковых и близких форм) структуры,утратившие своё осн. значение в организме в процессе филогенеза. Р. закладываются во времязародышевого развития, но полностью не развиваются. Примеры Р. у животных: малая берцовая кость уптиц, глаза у нек-рых пещерных и роющих животных (протей, слепыш, крот), остатки волосяного покрова итазовых костей у ряда китообразных. У человека к Р. относятся хвостовые позвонки, волосяной покровтуловища, ушные мышцы, аппендикс и др. В отличие от атавизмов Р. встречаются у всех особей вида.

Атавизм — появление у данной особи признаков, свойственныхотдаленным предкам, но отсутствующих у ближайших.