Моніторинг довкілля

Моніторинг довкілля, екомоніторинг (рос. мониторинг окружающей среды, англ. environmental monitoring, нім. Monitoring n der Umwelt (der Umgebung)) — комплексна науково-інформаційна система регламентованих періодичних безперервних, довгострокових спостережень, оцінки і прогнозу змін стану природного середовища з метою виявлення негативних змін і вироблення рекомендацій з їх усунення або ослаблення.

124 .Кількісний та якісний склад відходів металургійних підприємств (пил, шлами, шлаки).

Пили і шлами металургійних виробництв можна поділити на дві групи: до першої групи відносяться продукти очистки димових газів. Залізовмісні пили і шлами утворюються при очистці газів доменного, агломераційного і сталеплавильного виробництв. Концентрація заліза в них – в межах 35-55%, в деяких випадках вона перевищує 68%, тобто перевищує вміст заліза в залізорудному концентраті.

Сіровмістні шлами утворюються при очистці газів агломераційних виробництв від оксидів сірки за допомогою вапнякових суспензій. Такі ж шлами утворюються при очистці газів від оксидів сірки на ТЕЦ і інших виробництвах.

Утворившийся при очистці стічних вод трубопрокатного виробництва шлам містить окалину і масла. В процесі очистки в первинних відстійниках відокремлюється крупна окалина, яка періодично вилучається з відстійника і утилізується в якості добавки до агломераційної шихти. У вторинних відстійниках вловлюється дрібна окалина і масло продукти.

Металургійні шлаки утворюються при виплавці металів і представляють собою продукти високотемпературної взаємодії руди, порожньої породи, флюсів, палива. Їх склад залежить від цих компонентів, виду виплавляє мого металу і особливостей металургійного процесу.

Вихід доменних шлаків на 1 т чавуну складає 0,6-0,7 т; при виплавці 1 т сталі вихід шлаків складає 0,1-0,3 т.

В кольоровій металургії вихід шлаків залежить від вмісту вилученого металу в вихідній шихті може досягати 100-200 т на 1т металу.

125. Геосистема та її основні властивості.

Геосистема – це клас полігеокомпонентних природних систем, які виділяються з реального тривимірного фізичного простору як його певний об’єм, у межах якого протягом деякого інтервалу часу природні елементи і процеси, завдяки існуючими між ними та зовнішнім середовищем відносинами певного типу упорядковуються у відповідні цим відношенням структури з характерними інваріантами ознаками та динамічними змінами.

До основних властивостей геосистем належать:

1. територіальність, просторовість – це особливість геосистеми, яка відрізняє її від багатьох систем інших класів. Із зовнішнього середовища геосистему виділяють як певні ділянки території. Кожну систему можна описати метричними і топологічними показниками. Фактично геосистеми виділяють не стільки як територіальні або двовимірні скільки як просторові системи. Проте просторовість властива багатьом класам і не потребує залежності характеристик системи від місцеположення та розмірів території. Структурні, динамічні та інші особливості геосистеми дуже залежать від того, яку саме ділянку земної поверхні вона займає, тому саме цю її властивість доцільно називати територіальність, просторовістю. До геосистем належать природні системи лише певного інтервалу.

2. поліструктурність під структурою системи розуміють характер поєднання її елементів певного типу відношеннями оскільки в тій самій системі можуть мати місце відношення різних типів, то й поєднання ними елементів буде не однаковим, тобто в одній системі може бути кілька різних структур і такі структури називаються поліструктурними. Ними є суспільні системи.

3. складність складними вважаються системи сформовані багатьма елементами різних типів, між якими існують різнорідні зв’язки. Ознакою складності системи вважають не однозначність її реакції до зовнішніх впливів.

4. цілісність властивість системи, яка проявляється в тому, що вилучення з неї певного компоненту призводить до її кардинальної перебудови або взагалі загибелі, а сам цей компонент окремо від системи існувати не може або він якісно змінюється. Своєрідність прояву цілісності в геосистемах полягає в тому, що вилученням їх структури певних елементів, геосистема стає іншою (тобто іншого типу), але не замінюється системою якогось іншого класу. Більш сильним виявом цілісності є їх емерджентність, тобто притаманність системі таких якостей, властивостей, функцій, яких не має жоден з її елементів і які не можуть виникнути при їх механічній су мушу, а тільки при їх взаємодії.

5. відкритість відкритими є системи, частина елементів яких мають зв’язки з елементами, що належать до її структури. Елементи останнього типу складають зовнішнє середовище геосистеми. Системи, які мають тільки вхідні зв’язки називаються напівзакритими. Закритими вважають ті системи, які не мають зовнішніх зв’язків. Геосистеми є відкритими (сонячна енергія, атмосферне повітря) до антропогенних навантажень.

6. динамічність це системи значення характеристик яких змінюються у часі, геосистеми виділяються не тільки у просторі, а і у часі. Ландшафтна екологія досліджує геосистеми в інтервалі від декількох хвилин до десятків тисяч років.

7. стійкість проявляється в багатьох формах і дає їй змогу протистояти зовнішнім впливам, зокрема антропогенним, зберігати при взаємодії з зовнішнім середовищем свою цілісність. Розвиток де граційних процесів у геосистемі є нічим іншим як результатом втратити ними стійкості до антропогенних навантажень.

8. стохастичність системи залежність між характеристиками яких та їхні зв’язки з зовнішнім середовищем не жорстоко детерміновані (функціональні), а статистичні, ймовірні.

126. Добові режими водопостачання промисловими об‘єктами.

Будь –яка система водопостачання повинна бути запроектованою так, щоб відповідати вимогам об‘єктів, щодо об‘єму та режиму його споживання водою. При регтуванні водо провідності промислових підприємств режими витрат води на виробничі потреби та графік водопостачання можуть бути задані чітко у відповідності з технічним регламентом підприємства.

У промисловому виробництві забирається більше 20 % води. Основна кількість її використовується для охолоджування при виробленні електроенергії і інших технологічних процесах. Значна кількість води споживається на виробничі операції – розчинення, подрібнення, змішування, дезинтеграцію, очищення і т.д. зростання споживання води, що Відзначається в останні десятиліття, в промисловості обумовлюється не тільки збільшенням масштабів виробництва, але також і «водоємністю» сучасних технологічних процесів і операцій.

До найбільш водоємних відносяться хімічна, целюлозно-паперова і металургійна галузі промисловості. Так, наприклад, на 1 т готовій продукції витрачається води (м3): синтетичного волокна – 2500-5000; пластмаси – 500-1000; бумаги- від 400 до 800;никеля – 4000; мідь – 500; асталі з чавуну – 160-200.

127. Основні фактори і стадії урбанізації, її тенденції, наслідки та перспективи.

З середини XVII ст. у міру зростання темпів капіталістичного розвитку набирає обертів урбанізація. В цей час кількість населення Землі збільшується до 952 млн у 1800 р. і до 1656 млн у 1900 р. Частка міського населення зростає, але навіть на початку XX ст. вона не перевищує 10— 20%. Щоправда, вже тоді в Англії вона становить близько 70%, що дає підстави стверджувати, що саме ця країна стала першою урбанізованою країною світу (в США, Німеччині, Франції частка міського населення не перевищувала 40%).

На першій стадії урбанізації, місто практично мало чим відрізняється від села, яке також було відгороджене від полів земляним валом або частоколом, мало постійну забудову, загальні місця поховання і звалищ. У селі вже були ритуальні будівлі, які виділялись серед примітивної забудови.

Раннє місто, як і село, використовувало, в основному, органічні джерела енергії — рослинні та тваринні, місцеві джерела води. Як для однієї, так і для іншої форми розселення були характерними тривалий обробіток землі, використання у вигляді добрив людських і тваринних екскрементів. Цей період розвитку поселень відрізняється низькою концентрацією неорганічних відходів — скляних і металевих, а також відсутністю забруднення повітря. Розмір міста і кількість його населення на першій стадії урбанізації залежали від площі • і продуктивності сільськогосподарських земель. Оточуючі місто природно-територіальні комплекси перебували у рівновазі та взаємозв'язку.

Друга стадія урбанізації пов'язана з подальшим економічним розвитком, який характеризується інтенсивним використанням сільських природних і трудових ресурсів. Переробка сільськогосподарської сировини, а також гірничі розробки і виплавка металів вимагали залучення такої кількості населення, яку б могла прогодувати земля, що належала місту. Розвиток економічних зв'язків між містами зумовив будівництво доріг, розвиток морського і річкового транспорту. Ця стадія відрізняється в основному, лише деякою перевагою міста над сілськогосподарсбким оточенням.

Третя стадія урбанізації, яка збіглася з періодами технічної і науково - технічної революції, відрізняється стійкою перевагою урбанізованого середовища над природними ландшафтами і трансформацією невеликих урбанізованих територій у великі. На даній стадії природне середовище міста якісно змінюється, зумовлюючи негативні екологічні і соціальні наслідки (рис. 1.2). На території міста утворюються значні площі штучної підстилаючої поверхні, змінюється ґрунтовий покрив. Нові джерела енергії, небачене раніше промислове виробництво, зокрема сталеварне, коксове, хімічне, автомобільний транспорт викидають в повітря і воду відходи, які не можуть переробити природні саморегулюючі екосистеми.

Міста розростаються в бік передмість і витісняють природні ландшафти. Упродовж тривалого історичного періоду довкола щільного міського центру формуються концентричні урбанізовані смуги, які мають різну густоту забудови (рис 1.3). Якщо площа середньовічного міста становила сотні гектарів, а інколи і менше (Львів за мурами займав усього 50 га), то сучасне місто охоплює величезні території, які досягають сотень квадратних кілометрів.

Розростаючись по горизонталі, сучасне місто одночасно росте і вгору. Фізична маса його споруд на одиницю площі не менша, а значно більша густозабудованих кварталів середньовічного міста. Нагромадження буди* сучасної висотної забудови немов притискує його мешканців до земл^ Сильні вітри, які утворюються в ущелинах кварталів, роблять міхбудинковий простір ще незатишнішим.