Костюм ділової людини: основні вимоги

Одяг, особливо для спілкування з публікою, має відповідати наступним вимогам:

· не повинен притягати до себе надто багато уваги, щоб бачили і чули сутність слів людини,

· стиль ділового одягу повинен бути класичним,

· якість костюму має бути найвищою з усього, що ви можете собі дозволити,

· одяг не повинен зливатися з фоном,

· бути зручним і перевіреним – не варто одягати новий костюм, а тим більше, мешти, на виступ,

· не викликати «візуальної вібрації», тобто не мати різноманітних смуг, клітинок, яскравих великих малюнків; заборонене використання металізованих і блискучих тканин,

· а от взуття має завжди бути блискучим.

Найчастіше у діловому стилі рекомендують обмежуватися відтінками темно-синього і сірого, які символізують спокій, впевненість, престиж і успіх. Вважається, що ці кольори також вигідно підкреслюють риси особистості і допомагають сподобатися іншим.

Для жінок:

> спідниця – не коротша, ніж 10 см над коліном, а краще – 10-15 см нижче коліна;

> колір колготок має гармоніювати з кольором взуття, інакше ноги візуально вкорочуються;

> підбори – не вище середніх (5 см); для далеких «прогулянок» можна просто перевзуватися до появи «на публіці»;

> навіть влітку не варто з’являтися на виступі з короткими рукавами – це виглядає надто неформально, натомість довгі рукави надають фігурі стрункості і роблять вигляд більш професійним;

> влітку можна вдягати босоніжки, але не шльопанці;

> відсутні громіздкі і блискучі прикраси і годинники – вони відволікають увагу від ваших очей.

Для чоловіків:

> колір шкарпеток відповідає кольору костюма або взуття;

> рубашка має бути не надто вузькою, щоб не виглядав «животик»;

> довжина штанів – така, щоби не було видно голих ніг, коли ви сидите;

> краватка дорога і так звана “телевізійна” – з матової тканини, без смуг і яскравих малюнків;

> заборонено знімати піджак;

> класичне взуття – тільки туфлі, навіть влітку.

Якщо ви плануєте влаштуватися на роботу у солідну компанію або вас нещодавно прийняли, потрібно, по-перше, з’ясувати, які вимоги до одягу на фірмі існують і якими є кольори компанії. Можна ненав’язливо включити ці кольори у свій одяг чи макіяж. Так ви непомітно будете передавати оточуючим сигнал: я свій, мене не треба ні боятися, ні ображати.

Зрозуміло, що вибір одягу -- власна справа кожної людини. Вбрання, що ви купуєте і носите, відображає вашу індивідуальність. Багато хто помилково вважає, що підбір ділового одягу/компонування ділового гардеробу -- справа нудна і передбачає малий елемент творчості та польоту фантазії. Насправді ж, у рамках професійного вбрання існують численні можливості та варіанти вибору.

Дехто вважає, що при стрімкій зміні течій та напрямків сучасної моди вибір ділового вбрання за складністю схожий на створення нового механізму.

Але насправді підбір одягу для роботи зовсім не такий уже і складний. Головне, слід пам'ятати, що ваш вибір не може базуватися лише на вашому власному смаку та уподобаннях.

Ваше рішення щодо того чи іншого елементу гардеробу насамперед мас базуватися на таких ключових моментах:

- Ваш одяг повинен "вписуватися" у робочу атмосферу місця вашої роботи.

- Ваш одяг мас відповідати очікуванням та уявленням про нього осіб, які з вами працюють (начальство, колеги, клієнти, ділові партнери).

Очевидно, що багато у чому ваш вибір залежить від конкретних обставин. Але певні закономірності, які стосуються ділового одягу, є незмінними:

- Люди завжди оцінюють вас по одягу, який є основним елементом у створенні вдалого позитивного першого враження і важливим елементом у подальшій його підтримці.

- Вибір вбрання, що відповідає одягу, прийнятому на місці вашої роботи, але водночас є трохи більш стильним, надає вам перевагу, незалежно від того, де саме ви працюєте. Перше твердження підкреслює важливість одягу в сучасних ділових відносинах; друге визначає роль одягу в створенні професійного іміджу, який допоможе вам рухатися у вашій кар'єрі вперед.

Уявлення про сучасний діловий одяг сьогодні є більш складним або більш простим (залежно від того, як підходити до цього питання), ніж звичайне протиставлення традиційного -- формального і нетрадиційного -- неформального вбрання.

Сучасну ділову людину у питаннях одягу можна порівняти з хамелеоном. Те, що ви одягаєте на роботу в певний день, залежить від того, що ви робите у цей день (якими саме є ваші сьогоднішні плани). Якщо ви не маєте ніяких спеціальних планів і цілий день працюватимете в офісі, ви можете вибрати менш формальний одяг, наприклад, відмовитися від краватки; якщо ж. у вас запланована зустріч з діловим партнером, клієнтом, який (ви певні) буде з краваткою, ви, зрозуміло, теж одягнете її. Якщо планується зустріч співробітників з президентом фірми, або ж на роботу виходить ваш новий керівник, ви у цей день, безумовно, будете у своєму кращому костюмі та з краваткою.

Те саме стосується спеціальних, особливих ситуацій: якщо ви представляєте свій проект раді директорів фірми/компанії, ваша зовнішність має відображати таку саму увагу до деталей, як і ваша презентація. З іншого боку, якщо ви маєте зустріч на будівництві з інженером, який носить джинси і сережку у вусі, ви відмовитесь від офіційного костюма з краваткою, тому що такий вибір може створити небажаний психологічний бар'єр між вами.

Водночас необхідно розуміти і пам'ятати, що вибір одягу залежно від ваших планів на день ("що я роблю сьогодні") може бути ризикованим. Ви ніколи не знаєте, коли ви отримаєте запрошення зустрітися з важливими клієнтами вашої компанії/ фірми. Солідний покупець може завітати до вас просто з вулиці.

Найчастіше використовувані прийоми формування іміджу: емоціоналізація, акцентування інформації, заміна цілей, подача суперечливих сигналів, метафоризація, контекстне введення знаків.

Имиджелогия, как и паблик рилейшнз ищет наиболее эффективные методы воздействия на свою аудиторию, основные из которых это: ЭМОЦИОНАЛИЗАЦИЯ, АКЦЕНТИРОВАНИЕ ИНФОРМАЦИИ, ЗАМЕНА ЦЕЛЕЙ, ПОДАЧА ПРОТИВОРЕЧИВЫХ СИГНАЛОВ, МЕТАФОРИЗАЦИЯ, КОНТЕКСТНОЕ ВВЕДЕНИЕ ЗНАКОВ.

ЭМОЦИОНАЛИЗАЦИЯ

Очень важным является правильное соотношение рациональных и эмоциональных составляющих воздействия. Пись­менный текст, на который мы все ориентированы, лишен примета эмоциональности, которая по сути выступает основ­ной составляющей воздействия, поскольку в процессе его прочтения требуется совершить перевод текста с языка рационального на язык эмоциональный. Любая атака в прошлом учитывала нанесение удара в эту сферу.

Эмоционально окрашенная информация легче проходит фильтры аудитории и лучше запоминается. Она как бы бо­лее живая, потому воспринимается понятной и знакомой. Разговор о НАТО занимает далекий полюс, а рассказы о лю­бовницах Клинтона - близкий.

Перед нами происходит утрированная переориентация на язык и цели аудитории, то есть максимально разумная стра­тегия с точки зрения говорящего, если перед ним стоит за­дача понравиться аудитории. Происходит слияние с аудито­рией. Но, собственно, это имеет место и в случае харизматического вождя, где, наоборот, аудитория сливает­ся с атмосферой вождя.

Можно предложить такие пути "имплантации" эмоций в наши сообщения:

1) конкретизация — рассказ о конкретном объекте может стать главным источником эмоций.

2) сопереживание - так мы обозначим подстраивание под чужую эмоцию.

3) заимствование чужих эмоций — это отсылка на чужие победы, чтобы сделать их своими.

Повторим еще раз: эмоции лучше запоминаются, лучше воспринимаются, поэтому любое сообщение, несущее эмо­циональную информацию, весьма важно для воздействия.

АКЦЕНТИРОВАНИЕ ИНФОРМАЦИИ

Сюда должно войти как утаивание информации, так и выпячивание ее (акцент на ней). СМИ работают в режиме отбора той или иной информации, а технология отбора оп­ределяется ценностными критериями, никогда не являясь полностью объективной.

Не менее значимым аспектом становится результат тако­го подхода. С одной стороны, это может быть порождение положительной информации о себе и своих союзниках. С другой, это активное порождение отрицательной информа­ции о своих врагах. Здесь используются даже гипотетические конструкции.

В зависимости от наших целей мы акцентируем те или иные характеристики сложных объектов, с которыми имеет дело человечество. Этот подход позволяет также менять "по­вестку дня" массового сознания, когда в ответ на одну об­суждаемую тему запускается для дискуссии общества совер­шенно иная, что дает возможность увести внимание в иную сферу.

Человек вольно или невольно, пытаясь открыть свою ха­рактерную черту или скрыть ее, может акцентировать не то, что следует.

Отсюда следует важная характеристи­ка: образ необходимо корректировать, учитывая взгляд со стороны, поскольку мы сами слабо представляем себе, как мы выглядим перед другими.

ЗАМЕНА ЦЕЛЕЙ

Когда СМИ рассказывают о том или ином событии, пси­хологически они меняют вероятность подобного события в Жизни человека в сторону завышения. Отсюда следует элементарный закон: чем более оптимистически будет представлена страна в сво­их СМИ, тем более ровным будет психологический настрой ее жителей.

СМИ одновременно могут дать сдвиг отрицательных це­лей.

Речь также может идти о создании определенных мини-целей для современного человека, которые вполне достижи­мы, поскольку макси-цели (типа покупки квартиры или ма­шины) стали еще более призрачными, чем в советское время. Это в ответ должно повысить уровень оптимизма, поскольку выполнение целей всегда благотворно действует на человека.

Сдвиг целей может быть и не таким заметным, когда речь идет о единстве интересов, лежащих в основании этих це­лей.

Задачей лидера можно считать опору на цели аудитории, но далее он должен построить мостик между целями, на ко­торые сориентирована аудитория, к целям, которые он видит в качестве определяющих для данного контекста места и вре­мени. То есть также имеет место определенный сдвиг целей.

ПОДАЧА ПРОТИВОРЕЧИВЫХ СИГНАЛОВ

Это необходимо, чтобы увести аудиторию от внимания к тем аспектам, которые в данное время представляются нежелательными. Иногда противоречивые сигналы поступают ради проверки реакции на них как политической элиты, так и массового сознания, а также в целом подготовки будущего развития событий.

Массовое сознание, пытаясь обработать эти противоречащие одни другому сообщения, допускает ошибки, на которые и надеются те, кто их запускает.

МЕТАФОРИЗАЦИЯ

Существенным методом построения воздействия является метафоризация, которая не только позволяет перестраивать сознание человека, но и одновременно является сильным механизмом, проникающим в сознание.

Метафора особенно выгодна для описания новой деятельности, для которой у нас еще нет соответствующего языка. В этом слу­чае метафора становится описанием одной области деятель­ности с помощью языка из другой области.

Метафорический способ общения характерен и для пси­хотерапевтического сеанса.

КОНТЕКСТНОЕ ВВЕДЕНИЕ ЗНАКОВ

Контекстное введение знаков необходимо когда нужное сообщение передается путем насыщения лидера (или другого человека) знаками того сообщения, которое нужно передать.