Методичні рекомендації

Поняття злочинності є центральною категорією науки кримінології. Кримінологія вивчає особу злочинця, криміногенні чинники, різні аспекти протидії злочинності, проте саме поняття злочинності цементує її предмет і дозволяє вести мову про специфічність та самостійність даної науки. Багато наук кримінального профілю досліджують юридичні аспекти злочину, але злочинність як соціальний феномен вивчає саме кримінологія.

Слід зазначити, що серед науковців немає одностайної думки щодо сутності та визначення феномену злочинності. Дослідження різних поглядів на проблему злочинності в кримінологічній літературі радянського та пострадянського періодів дозволяє серед значної кількості підходів до її вирішення виокремити два основні:

1) визначення злочинності на підставі формальних ознак злочину з метою її подальшої кількісно-якісної інтерпретації;

2) сутнісно-змістовні визначення, з метою дослідження злочинності як відносно відокремленої соціальної системи (підсистеми), якій притаманні властивості самодетермінації та самовідтворення.

Злочинність – це широко розповсюджена соціальна активність, різновид масової практики людей, що проявляється в деструктивній поведінці (діяльності, вчинках), яка тягне за собою кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, що діє на даній території і в даний час.

Студенти мають знати та вміти пояснювати ознаки злочинності (відносну масовість злочинності, соціальність, системність та зв'язок з нормами кримінального права), а також її специфічні характеристики (суспільну небезпеку, нормативність, здатність до розширеного самовідтворення тощо).

При дослідженні сучасного стану злочинності в Україні та світі студенти мають уміти аналізувати основні її показники, до яких відносяться: стан, рівень, коефіцієнти, динаміка, структура, ціна, географія, топологія, екологія, геометрія злочинності.

Стан злочинності, як і будь-яка статистична система, визначається кількісними та якісними показниками. Стан злочинності – кількісно-якісний показник, що характеризує розподіл злочинності в просторово-часових межах конкретного суспільства, її основні закономірності та характеристики.

Рівень злочинності – загальна кількість скоєних злочинів та осіб, що їх вчинили, за певний проміжок часу в країні або в її окремому регіоні (області, районі, місті) – абсолютні показники.

Уявлення про рівень злочинності в державі можна скласти з таких даних:

Рік	Кількість заяв	Кількість зареєстр.злочин. (у % до заяв)	Кількість осіб, притягн. до відповід. (у % до зареєстр.злоч.)
	557 905	369 809 (66,3)	114 674 (31)
	608 440	405 516 (66,6)	128 115 (31,6)
	1 004 626	480 478 (47,8)	145 151 (30,2)
	1 092 685	539 299 (49,4)	187 855 (34,8)
	1 144 350	571 891 (50)	-
	1 256 241	641 860 (51,1)	-
	1 816 876	617 262 (33,9)	281 164 (45,5)
	1 247 948	589 208 (47,2)	284 264 (48,3)
	1 299 712	575 982 (44,3)	272 236 (47,3)
	1 345 875	545 416 (40,5)	263 676 (48,3)
	1 409 418	553 594 (39,3)	272 931 (49,3)
	1 715 356	503 676 (29,4)	253 080 (50,2)
	1 714 724	450 661 (26,3)	254 936 (56,6)
	2 269 477		259721 (46,7%)
	2 325 600	520105 (22,4)	-
	2 400 000	485 700 (20,2)	237 200 (48,8)
	2 612 190	420 900 (16,1)	214 507 (51%)
	2 851 384	401 293 (14,1)	214 093 (53,4%)
	2 874 355	384 424 (13,4)	207 740 (54%)
	2 907 335	434 678 (14,9)	212 090 (48,8%)
	3 139 173	500 902 (16)	226 385 (45,2%)
	3 346 539	515 833 (15,4)	225 517 (43,7%)

Коефіцієнти злочинності – це співвідношенням кількості злочинів і осіб, що їх вчинили, до чисельності населення країни або її відповідного регіону з розрахунку на заздалегідь обумовлену кількість населення (на 100 тис., 10 тис., або на 1 тис. осіб).

Виділяють два види коефіцієнтів злочинності:

1. Коефіцієнт інтенсивності злочинності (К_із) (або коефіцієнт за фактами) – відношення кількості злочинів до заздалегідь обумовленої чисельності населення регіону. Він дозволяє судити про те, як злочинність впливає на населення даного регіону. Визначається за формулою:

К_із=К_з/Ч_н*ЗОЧН,

де. Кз – де кількість злочинів; Чн – чисельність населення регіону; ЗОЧН – заздалегідь обумовлена чисельність населення, наприклад, 10 000 або 100 000 осіб.

2. Коефіцієнт злочинної (кримінальної) активності населення (К_{злоч.акт}) (або коефіцієнт за особами) – відношення числа осіб, що скоїли злочини, до заздалегідь обумовленої чисельності населення регіону. Свідчить про злочинну активність цих осіб, що дозволяє судити про антисоціальну спрямованість поведінку певного контингенту в даній місцевості. Визначається за формулою:

К_{злоч.акт}=К_злоч/Ч_н*ЗОЧН,

де К злоч – кількість осіб, що скоїли злочини; Чн – чисельність населення регіону; ЗОЧН – заздалегідь обумовлена чисельність населення

Обидві вищевказані коефіцієнти можуть бути розраховані по відношенню як до злочинності в цілому, так і до окремих видів (груп) злочинів.

Структура злочинності (С_з) – відношення окремого виду або групи злочинів до всієї маси злочинності у тому або іншому регіоні за конкретний період. Визначає будову злочинності, її внутрішній склад і характеризує злочинність з якісного боку. Виражається у відсотках та розраховується за формулою:

С_з=В_зл/З*100%,

де З – вся злочинність, В_зл – вид (група) злочинів.

Структура злочинності може бути побудована за різними груповими підставами: 1) соціально-демографічними; 2) кримінально-правовими; 3) кримінологічними.

Динаміка злочинності – це показник, що відображає її рух/розподіл у часі (зростання, зниження, стабілізація). Даний показник є комплексним, що характеризує злочинність з кількісної та якісної сторін, оскільки зміна злочинності впродовж певного часу визначається шляхом встановлення рівня та структури злочинності нинішнього часу або іншого періоду до рівнів і структури за попередні періоди.

Географія злочинності – закономірність поширення злочинності на певній території.

Екологія злочинності – закономірності розподілу злочинності залежно від середовища перебування (наприклад, даний показник вивчає вплив урбанізації на рівень злочинності).

Геометрія злочинної поведінки (кримінальна топологія) – індивідуальний показник, що розглядає, як фізичні характеристики середовища, місце, час, спосіб, обстановка впливають на здійснення злочину.

Ціна злочинності – розмір шкоди, заподіяної злочинністю суспільству (це економічні, моральні, соціальні та інші шкідливі наслідки). Ціна злочинності виражається в прямих та непрямих збитках, нанесених суспільству. Прямі збитки майнового (матеріального характеру) обчислюється в грошовому вираженні. До непрямих збитків від злочинності відносять кошти, що витрачає держава на протидію злочинністю (наприклад, утримання місць позбавлення волі, фінансування програм запобігання окремим видам злочинності тощо).

При вивченні даної теми студенти мають знати, що зареєстрована злочинність не відображає справжню криміногенну ситуацію в країні, оскільки більшість злочинів знаходяться поза офіційною статистикою, тобто є латентними (за даними різних вчених їх кількість сягає двох третин, а часом і трьох чвертей від загального числа зареєстрованих злочинів у країні). Латентна злочинність – це сукупність прихованих, неврахованих, незареєстрованих у встановленому порядку злочинів. У кримінології виділяють три види латентності: природну, штучну та суміжні ситуації.

Потрібно вміти застосовувати різні методи розрахунку латентної злочинності, зокрема:

· віктимологічні опитування населення;

· опитування експертів у галузі попередження злочинності, потерпілих від злочинів та населення в цілому;

· економічний аналіз діяльності підприємств під час виробництва продукції у порівнянні з кількістю сировини та енергії, що ними споживається;

· статистичний (розрахунок індексу латентності (І_л) за формулою:

І_л=УВ+ТТУ/З,

де УВ – кількість зареєстрованих умисних вбивств, ТТУ – кількість зареєстрованих тяжких тілесних ушкоджень, З – вся зареєстрована злочинність. При відносно постійному процентному розподілі умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень на рівні 6-8% у загальній структурі злочинності, збільшення коефіцієнта латентності в порівнянні з попереднім періодом буде свідчити про збільшення латентності злочинності загалом.

Література:

1. Акутаев Р.M. Латентная преступность: Актуальность проблемы и понятие // Государство и право. - 1997. - № 12. - С.80-85.

2. Березовський А.А. Сучасні тенденції злочинності в Україні: кримінологічний аналіз / А.А. Березовський //Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – 2009. – Вип. 46. – С.341-346.

3. Валуйская М.Ю. Проблема соотношения категорий "преступление" и "преступность" в криминологической науке / М.Ю. Валуйская // Проблеми законності: Акад. зб. наук. Праць, 2007. – Вип. 89. – С. 154-160.

4. Вербенський М. До питання розуміння поняття "злочинність" у кримінологічній теорії: генеза та сучасний стан / Михайло Вербенський // Публічне право. – 2012. – № 3. – С. 104-109.

5. Гилинский Я.И. Девиантность, преступность, социальный контроль. Избранные статьи. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 322 с.

6. Голик Ю.В., Коробеев А.И. Преступность – планетарная проблема (К итогам ХІ Конгресса ООН по предупреждению преступности и уголовному правосудию). – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 215 с.

7. Голина В.В. Научные подходы к понятию преступности в постсоветской криминологии / В.В. Голина // Шлях до кримінології: Пам'яті Анатолія Петровича Закалюка: Зб. матер., 2010. – С. 11-27.

8. Головкін Б.М. Кримінологічний аналіз кількісних показників корисливої насильницької злочинності в Україні / Б.М. Головкін // Проблеми законності: Акад. зб. наук. праць. 2009. – Вип. 101. – С. 165-175.

9. Горяинов К.К., Исиченко А.П., Кондратюк Л.В. Латентная преступность. – М.: Юрид. лит-ра, 1994.

10. Гумін О.М. Проблема латентності насильницької злочинності: шляхи вирішення / О.М. Гумін //Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2009. – Вип. 2. – С. 226-231.

11. Даньшин И.Н. Понятие, негативные последствия и методы выявления латентной преступности // Латентная преступность: познание, политика, стратегия: Материалы международного семинара. – М.: ВНИИ МВД РФ, 1993. – С.232-234.

12. Джужа О.М. Основні показники злочинності: міжнародний і вітчизняний досвід / О.М. Джужа, В.В. Василевич, О.Г. Кулик // Вісник Верховного Суду України. – 2012. – № 1. – С. 37-42.

13. Долгова А.И. Преступность в России и криминологические проблемы власти // Власть: криминологические и правовые проблемы. – М., 2000. – С. 10-25.

14. Долгова А.И. Преступность, ее виды и организованная преступность // Проблемы борьбы с криминальным рынком, экономической и организованной преступностью. – М.: Криминологическая ассоциация, 2001. – С. 3-14.

15. Дрьомін, В.М. Інституціональна методологія дослідження механізму відтворення злочинності / В.М. Дрьомін // Правове життя сучасної України: Матер. міжнар. наук. конф. проф.-викл. складу (20-21 травня 2011 р., м. Одеса), 2011. – Т. 2. – С. 264-266.

16. Дрьомін В.М. Злочинність як социальна практика: інституціональна теорія криміналізації суспільства: Монографія. – О.: Юридична література, 2009. – 616 с.

17. Дрьомін, В.М. Праксеологічний підхід до пізнання злочинності / В.М. Дрьомін // Шлях до кримінології: Пам'яті Анатолія Петровича Закалюка: Зб. матер. 2010. – С. 104-126.

18. Журавлев Н.А., Туляков В.А. Организованная преступность и предприниматели / Научно-практическое пособие. – Одесса: Юрид. лит-ра, 2000.

19. Заремба Е.С. Понятие и анализ статистических показателей уличной преступности (криминологическая характеристика на примере юга Тюменской области) / Е.С. Заремба // Юридическая наука и правоохранительная практика. – 2010. – № 3. – С. 71-79.

20. Зелинская Н.А. Международные преступления и международная преступность / Н.А. Зелинская. – О.: «Юридична література», 2006. – 365 с.

21. Злочинність в Одеській області: Доповідь / Держкомстат України. – Одеса: ГУСОО, 2010. ─ 15 с. ─ 74,85 грн.

22. Злочинність в Одеській області: Доповідь / Держкомстат України. ─ Одеса: ГУСОО, 2012. – 15 с.

23. Злочинність: поняття та види / П.Д. Біленчук, А.П. Гель, М.Т. Задояний, Л.В. Мошняга // Економіка, фінанси, право. –2010. – № 11. – С. 28-31.

24. Иншаков С.М. Исследование преступности. Проблемы методики и методологии: монография / С.М. Иншаков. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2012. – 335 с.

25. Ігнатов О.М. Щодо рівня злочинності в Україні в цілому та рівня кримінального насильства зокрема / О.М. Ігнатов // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 2. – С. 289-295.

26. Кальман О.Г. Злочинність у сфері економіки України: теоретичні та прикладні проблеми попередження: Автореф. дис. доктора юрид. наук, 12.00.08. – Харків, 2004.

27. Квашис В. Цена" преступности как криминологическая проблема / В. Квашис //Уголовное право. – 2008. – № 6. – С. 94-102.

28. Кондратюк Л.В., Овчинский В.С. Еще раз о криминологическом понятии преступности и преступления // Журнал российского права. – 2004. - №9. – С.113-119.

29. Кулик О. Г. Злочинність в Україні: тенденції, закономірності, методи пізнання: монографія / О.Г. Кулик. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 288 с.

30. Литвак О. Латентна злочинність: деякі аспекти // Право України. – 2003. - №12. – С.63-64.

31. Лунеев В.В. Преступность ХХ века: мировые, региональные и российские тенденции / Лунеев В.В. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 912 с.

32. Лунеев В.В. Тенденции современной преступности и борьбы с ней в России // Государство и право. – 2004. - №1. – С. 5-18.

33. Марчук Ф. Державний вплив на злочинність // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - №10. – С.68-73.

34. Морозов Н.А. Преступность и борьба с ней в Японии. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2003. – 215 с.

35. Овчинский В.С. ХХ1 век против мафии. Криминальная глобализация и Конвенция ООН против транснациональной организованной преступности. – М.:ИНФРА-М, 2001.

36. Олькова О.А. Тенденции преступности в России и Украине: сравнительное криминологическое исследование / О.А. Олькова //Актуальные проблемы правоведения. – 2011. – № 4. – С. 103-106.

37. Оноколов Ю.П. Возникновение понятия латентности преступлений в российской криминологии / Ю.П. Оноколов // Закон и право. – 2010. – № 8. – С. 62-66.

38. Попович В. Теоретико-методологічний рівень розробки проблеми латентності злочинів // Право України. – 1999. - №11. – С.106-111.

39. Преступность среди социальных подсистем. Новая концепция и отрасли криминологии / Под ред. Докт. Юрид. Наук, профессора Д.А Шестакова. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2003. – 353 с.

40. Пудовочкин Ю.В. Функции преступности и некоторые направления ее предупреждения // Актуальные проблемы борьбы с преступностью в Сибирском регионе. Сборник материалов международной научной конференции (16 - 17 февраля 2006 г.): в 2-х частях. - Красноярск: Изд-во Сиб. юрид. ин-та МВД России, 2006, Ч. 1. - С. 88-91

41. Сосніна О. Злочинність як об'єкт кримінологічного дослідженя / Ольга Сосніна //Публічне право. – 2011. – № 4. – С. 379-386.

42. Сташис В. Основні тенденції сучасної злочинності в Україні / В. Сташис // Ежегодник украинского права: Сб. науч. трудов. 2009. – № 1. – С. 229-247.

43. Тимчук О.Л. Злочинність у сучасному світі: кримінологічний аналіз / О.Л. Тимчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2010. – № 11. – С. 84-91.

44. Щерба С. Зарубежный опыт статистического учета преступности // Российский следователь. - 2003. - №4. – С.49-51.

45. Яковлев А.М. Преступность и социальная психология (социально-психологические закономерности противоправного поведения). – М.: Прогресс, 1971.