2015-06-05
425
Соблюдать инструкцию – дотримуватись інструкції
Собрание законов и распоряжений – збірник законів і розпоряджень
Совершать денежные операции – провадити грошові операції
Совещательный голос – дорадчий голос
Согласно приказу – згідно з наказом
Согласующая организация – узгоджувальна організація
Содержание постановления – зміст постанови
Содержание имущества – утримання майна
Соответствовать требованиям – відповідати вимогам
Сопоставлять факты – порівнювати факти
Сопроводительный документ – супровідний документ
Сопротивляться – чинити опір
Со следующими изменениями – з такими змінами
Сосредоточить внимание – зосередити увагу
Составлять смету – складати кошторис
Состоятельность доводов – переконливість доказів
Соучаствовать – бути співучасником
Список прилагается – список додається
Списывать по акту – списувати за актом
Способствовать работе – сприяти роботі
Справка с места работы– довідка з місця роботи
Спрос превышает предложение – попит перевищує пропозицію
|
|
|
Спустя некоторое время – через деякий час
Средства, нацеленные на… – кошти, спрямовані на…
Срок действия – термін дії
Срочный вызов – терміновий виклик
С согласия – за згодою
Ссуда под залог – позичка під заставу
Становиться действующим с даты начала действия – набирати чинності з дати початку дії
Старательный работник – старанний робітник
Стечение обстоятельств – збіг обставин
Строгий выговор – сувора догана
Судебное разбирательство – судовий розгляд
С указанием номера – із зазначенням номера
С учетом прибыли – з урахуванням прибутку
Существенное замечание – суттєве зауваження
С ходатайством – з клопотанням
С целью предотвратить – з метою запобігти
Счётная комиссия – лічильна комісія
Считаю своим долгом сообщить – вважаю своїм обов’язком повідомити
Считать целесообразным – вважати доцільним
Считаться с мнением – рахуватися з думкою
Тайна вклада – таємниця вкладу
– – – – переписки – таємниця листування
Таможенная пошлина – мито
Текучесть кадров – плинність кадрів
Текущий счёт – поточний рахунок
Теневая экономика – тіньова економіка
Терять трудоспособность – втрачати працездатність
Только при наличии – лише за наявності
Трудоустройство стажера – працевлаштування стажиста
Тщательный уход – ретельний догляд
Убедительный довод – переконливий доказ
Уважительное отношение – шанобливе ставлення
Уважительная причина – поважна причина
Увольнять по собственному желанию – звільняти за власним бажанням
Удовлетворение иска – задоволення позову
|
|
|
Удостоверять подпись – засвідчувати підпис
Указания на выполнение – вказівки щодо виконання
Указывать обратный адрес – зазначати зворотну адресу
Уклоняться от ответственности – ухилятися від відповідальності
Укрывать прибыль – приховувати прибутки
Улучшать условия – поліпшувати умови
Уменьшать расходы – зменшувати витрати
Уместная шутка – доречний жарт
Уплата долга по частям – сплата боргу частинами
Управленческий персонал – управлінський персонал
Управляющий отделением – керуючий відділенням
Упразднение закона – скасування закону
– – – – – – – – – учреждения – ліквідація установи
Усовершенствование производства – удосконалення виробництва
Уставной фонд – статутний фонд
Устраивать на работу – влаштовувати на роботу
Устранение недостатков – усунення недоліків
Утеря документа – втрата документа
Участвовать – брати участь
Участковый врач – дільничний лікар
Учёт интересов сторон – врахування інтересів сторін
Учет кадров – облік кадрів
Учредительное собрание – установчі збори
Учредить акционерное общество – заснувати акціонерне товариство
Финансирование за счёт собственных средств – фінансування за рахунок власних коштів
Формироване отдела – формування відділу
Хищение товаров в особо крупных размерах – розкрадання товарів в особливо великих розмірах
Хождение денежных средств – обіг коштів
Ходатайство о помиловании – клопотання про помилування
Хозяйственные расходы – господарські витрати
Хранилище документов – сховище документів
Целенаправленная помощь – цілеспрямована допомога
Целесообразность работы – доцільність роботи
Ценз образовательный – ценз освітній
Частная собственность – приватна власність
Частное определение – окрема ухвала
Чересчур много – занадто багато
Численность населения – кількість населення
Черезвычайное положение – надзвичайний стан
Экземпляры направлены – примірники направлено
Экономить деньги – заощаджувати кошти
Экстренная необходимость – нагальна потреба
Электросеть – електромережа
Энергоснабжение – енергопостачання
Это мое личное дело – це моя особиста справа
Юридическое лицо – юридична особа
Является неотъемлемой частью – є невід’ємною частиною
Являться на собрание – з’являтися на збори
Ядовитое вещество – отруйна речовина
Язык документирования – мова документування
Додаток 1.
Мовні сім’ї з кількістю мовців понад мільйон
(джерело інформації: http://uk.wikipedia.org/wiki/Список_мовних_сімей)
| № | Мовна сім’я | Всього мов | Живих мов | Мільйон мовців | Територія поширення |
| Індоєвропейська | Європа, Південно-Західна та Південна Азія; нині по всьому світу | ||||
| Китайсько-тибетська | Китай, Гімалаї, Південно-Східна Азія | ||||
| Нігеро-кордофанська | Західна, Центральна та Південна Африка | ||||
| Афразійська | Північна Африка, Близький Схід | ||||
| Австронезійська | Філіпіни, Індонезія, Мадагаскар | ||||
| Австроазійська | Північно-Східна Індія, Південно-Східна Азія | ||||
| Дравідійська | Південна, Центральна та Північна Індія; Пакистан | ||||
| Тюркська | Західна та Центральна Азія, Східна Європа, Північно-Східний Сибір | ||||
| Японсько-рюкюська | Японія, Окінава | ||||
| Тай-кадайська | Південний Китай, Південно-Східна Азія | ||||
| Корейська | Корея | ||||
| Ніло-сахарська 1 | Південня Сахара, Судан | ||||
| Уральська | Південно-Східна Європа, Угорщина, Урал, Західний Сибір | ||||
| Кечуа | Перу, Еквадор, Колумбія, Болівія, Аргентина | ||||
| Монгольська | 7,5 | Монголія, Північний Китай; Бурятія, Калмикія | |||
| Картвельська | Грузія; Туреччина | ||||
| Мяо-яо (Miao-Yao) | 6,3 | Південний Китай, Південно-Східна Азія | |||
| Тупійська | 5,3 | Парагвай, Болівія, Бразилія | |||
| Майя | 4,2 | Мексика, Гватемала, Беліз | |||
| Трансновогвінейська | 3,2 | Нова Гвінея; Тимор, Алор, Пантар | |||
| Нахсько-дагестанська | 3,0 | Росія: Чечня, Інгушетія, Дагестан | |||
| Аймара | 2,2 | Болівія, Перу, Чилі, Аргентина | |||
| Ото-мангська | 2,0 | Мексика, Нікарагуа, Коста-Ріка | |||
| Юто-ацтекська | 1,6 | Захід США, Південно-Східна та Центральна Мексика | |||
| Абхазо-адигська | 1,1 | Грузія, Абхазія, Росія: Адигея, Кабардино-Балкарія |
Додаток 2.
|
|
|
Групи індоєвропейських мов (сучасний стан)
(джерело інформації: http://uk.wikipedia.org/wiki/Індоєвропейські_мови)
| № | Мовна група | Мови, які входять до групи |
| 1. | Індійська | гінді та урду (2 різновиди єдиної літературної мови в Індії і Пакистані), бенгалі, панджабі, маратхі, гуджараті, орія, ассамі, синдхі, циганська та ін., а також ведійська і санскрит. |
| 2. | Іранська | перська, таджицька, дарі (фарсі-кабулі), афганська (пушту), осетинська, ягнобська, курдська, белуджська, талиська, ряд памірських мов та ін. |
| 3. | Слов’янська | 3 підгрупи: східна (українська, російська, білоруська); західна (польська, чеська, словацька, верхньолужицька, нижньолужицька, мертва полабська); південна (болгарська, македонська, сербська, хорватська, словенська, мертва старослов’янська). |
| 4. | Балтійська | литовська, латиська. |
| 5. | Германська | англійська, німецька, нідерландська, фризька, люксембурзька, африкаанс, їдиш, шведська, данська, норвезька, ісландська, фарерська. |
| 6. | Романска | французька, провансальська (окситанська), італійська, сардинська (сардська), іспанська, каталанська, португальська, румунська (мова румунів і молдован), аромунська, ретороманська. |
| 7. | Кельтська | ірландська, гельська (шотландська), валлійська, бретонська. |
| 8. | Грецька | грецька. |
| 9. | Албанська | албанська. |
| 10. | Вірменська | вірменська. |
Додаток 3.
|
|
|
Основні теорії походження української мови
(джерело інформаці: http://uk.wikipedia.org/wiki/Походження_української_мови)
| Мовознавці | Загальна характеристика концепцій | Спільні погляди мовознавців | Відмінне у поглядах мовознавців |
| Михайло Погодін (1800–1875), ОлексійСоболевський (1857–1929) | Російські політики та вчені-мовознавці XIX ст., які стверджували, що в Києві та на Київщині до монголо-татарської навали мешкали росіяни | До кінця XIV ст. в Києві мешкали росіяни Київський говір належить не до української мови, а до російської Українська мова розвинулася від російської, почала самостійне існування з XV ст. | – |
| Михайло Максимович (1804–1873), Павло Житецький (1837–1911), Олександр Потебня (1835–1891) | Учені-мовознавці XIX ст., що обґрунтували автохтонність української мови на всій території «Старої України», включаючи Київщину (тобто на півдні Русі) | Українська мова почала формуватися на території Південної Русі у Х-ХІ ст. Стверджувалося, що українська мова розвинулася з наріччя, на одне з яких розпалася давньооруська (спільносхіднослов'янська) мова у Х-ХІ ст. Стверджувалося, що у Південній Русі панував звуковий тип наріччя, характерний для Галичини | М. Максимович — час формування української мови — Х-ХІ ст. О. Потебня — «руська мова» (давньооруська, спільносхіднослов'янська мова) розділилася на українську, білоруську та російську перед ХІ ст. |
| Федір Медведєв (1912–1977), Михайло Жовтобрюх (1905–1995), Федот Філін (1908–1982) | Радянські науковці, що розробили офіційну концепцію радянської історіографії щодо походження російської, української та білоруської мов (її основою стала концепція О. Шахматова) | XIV ст. — початок самостійної історії східнослов'янських народностей та їхніх мов | М. Жовтобрюх — в межах єдиної давньоруської мови з другої пол. ХІІ-ХІІІ ст. почали розвиватися діалектні риси нових східнослов'янських мов, що призвело до відмежування північно-східної діалектної зони (майбутня російська мова) від південно-західної (майбутні українська та білоруська мови) |
| Олексій Шахматов (1864–1920), Агатангел Кримський (1871–1942), Леонід Булаховський (1888–1961), Юрій Карпенко (1929–2009), Олекса Горбач (1918–1997) | Учені-мовознавці, що обґрунтували виділення української мови зі спільноруської (або давньоруської, спільносхіднослов'янської). З праслов'янської мови виділилася спільносхіднослов'янська і лише потім, на її основі утворилася українська мова | Українська мова походить зі спільноруської (давньоруської, спільносхіднослов'янської) мови Існував період східнослов'янської єдності У період між X та XIV ст. відбувся розпад колишньої східнослов'янської єдності на діалекти та говірки | А. Кримський — українська мова є «південно-руською» (тобто мовою Південної Русі), її утворення починається у ХІІ ст. О. Шахматов — українська мова виникає після розпаду давньоруської мови у XIV ст., що було пов'язане з поділом Русі на окремі князівства Л. Булаховський — у ІХ-Х ст. існував період «східнослов'янської єдності» А. Кримський — до ІХ ст. існувала «праруська єдність» О. Шахматов — існувала «спільноруська прамова» Ю. Карпенко — починає свою періодизацію історії розвитку української мови від праслов'янської мови (кінець 2 тис. до н. е.), виділяє період існування спільносхіднослов'янської мови від IV до Х ст. О. Горбач — протосхіднослов'янська мовна спільнота існує від VI до XI ст., два основні діалекти української мови виникають і формуються у період від ХІ—ХІІ до XV ст. |
| Юрій.Шевельов (1908–2002), Григорій Півторак (нар. 1935 р.), Василь. Німчук (нар.1935 р.), Олександр Царук (1961–1999) | Учені-мовознавці, що обґрунтували теорію безпосереднього розвитку української мови від праслов'янської. Періоду спільносхіднослов'янської мовної єдності (спільної розмовної давньоруської мови) не існувало | Українська мова походить безпосередньо від праслов'янської Східно-слов'янські діалекти до XI ст., що згодом розвинулися в українську, білоруську та російську мови, містять певні спільні елементи Українська мова є окремою мовою у період з ХІ до ХІІІ—XIV ст. Українська мова є окремою мовою у період з XIV—XV до XVIII ст. Різні дослідники називають «новоукраїнським періодом» у розвитку мови кін. ХІІІ ст. або поч. XIX ст. | Ю. Шевельов — українська мова поступово починає виділятися з праслов'янської у VII ст., період з VII до ХІ ст. є періодом протоукраїнської мови Ю. Шевельов — період нової української мови розпочинається з останніх років XVIII ст., В. Німчук — в XVII ст. О. Царук — заперечує поділ слов'янських мов на східнослов'янські, західнослов'янські та південнослов'янські, згідно з його теорією українська мова більше наближена до польської та білоруської (належачи до «антської підгрупи»), ніж до російської (що належить до «словенської підгрупи») |
Додаток 4.
Етапи розвитку української мови та її основні риси.
Етапи розвитку (за Ю.Шевельовим)
| 1 етап | прото-українська мова (VІІ-ХІ ст); |
| 2 етап | староукраїнська (Х1-Х1V ст.); |
| 3 етап | середньоукраїнська (кінця XIV - початку XVIII ст.); |
| 4 етап | нова українська мова (кінець XVIII ст. до нашого часу) |
Основні риси української мови
| На фонетичному рівні | |
| 1. | Поява на місці давніх звуків ы та і звука и високого піднесення переднього ряду, перед яким приголосні звуки завжди тверді, напр.: тихий, низький, кислий. |
| 2. | Голосний е не пом'якшує попередніх приголосних звуків, напр.: теплий, село, небо. |
| 3. | Поява голосного звука і на місці давнього звука ѣ (ять), напр.: ліс, сіно, хліб. |
| 4. | Чергування о, е з і у новозакритихскладах, напр.: дім – дому, піч – печі. |
| 5. | Шиплячі, губні та звук р в кінці слова завжди тверді, напр.: плащ, голуб, повір. |
| 6. | Після шиплячих та й перед наступними споконвічно твердими приголосними звук е змінюється на о, напр.: жонатий (женитися), шостий (шести), копійок (копієчка). |
| 7. | Приголосний л змінився на в у формах дієслів минулого часу чоловічого роду, напр.: писав, читав, знав. |
| На морфологічному рівні | |
| 8. | Збереження окремого типу відмінювання (IV відміна) іменників середнього роду, напр.: теля, курча, ім'я. |
| 9. | Збереження давніх закінчень - ою, - ею іменників (І відміна) у формі орудного відмінка однини, напр.: рукою, петлею, душею. |
| 10. | Закінчення давального відмінка однини - ові, - еві (- єві) іменників чоловічого роду, напр.: батькові, синові, лікареві, Андрієві. |
| 11. | Повні стягнені форми якісних прикметників жіночого, середнього роду та множини, напр.: добра, добре, добрі. |
| 12. | Збереження форм інфінітива на - ти дієслів, напр.: писати, читати, брати. |
| 13. | Наявність складної форми майбутнього часу дієслів, напр.: писатиму, читатиму, працюватиму. |
| 14. | Чергування приголосних г, к, х із з, ц, с у відмінкових формах іменників, напр.: нога, рука, вухо - нозі, руці, вусі тощо. |
(джерело інформації: Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування: Навчальний посібник.)
Додаток 5
Хронологія заборон української мови
1627 — наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні "Учительного Євангелія" Кирила Ставровецького. Текст грамоти за Собраніе Гос. Грамотъ, ІІІ, №77
1696 — ухвала польського сейму про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України.
1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на "Кіевскія Новыя Книги" П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших.
1720 — указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
1729 — наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.
1731 — вимога цариці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а «науки вводить на собственном российском языке». У таємній інструкції правителеві України князю О. Шаховському 1734 наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами».
1763 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1789 — розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл.
1817 — запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.
1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.
1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.
1859 — міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською.
1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.
1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може».
1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.
1869 — запровадження польської мови в якості офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини.
1870 — роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечне повинно бути обрусіння».
1876 — Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень. Повний текст Емського указу за журналом «Особого Совещания» Вперше оприлюднено у книжці Савченко Ф. Заборона українства 1876 р.
1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
1884 — заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.
1888 — указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.
1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську.
1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.
1908 — чотирма роками після визнання Російською академією наук української мови мовою(!) Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії.
1910 — закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких неросійських клубів.
1911 — постанова VII дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.
1914 — заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси.
1914, 1916 — кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви.
1922 — проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії» боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша.
1924 — закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях.
1924 — закон Румунського королівства про зобов'язання всіх «румун», котрі «загубили материнську мову», давати освіту дітям лише в румунських школах.
1925 — остаточне закриття українського «таємного» університету у Львові.
1926 — лист Сталіна «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» з санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації».
1933 — телеграма Сталіна про припинення «українізації».
1933 — скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців.
1934 — спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення з роботи «за вороже ставлення до держави і румунського народу»всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови.
1938 — постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей», відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.
1947 — операція «Вісла»; розселення частини українців з етнічних українських земель «урозсип» між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації.
1958 — закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.
1960—1980 — масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.
1970 — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою.
1972 — заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в Полтаві.
1973 — заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда».
1972 — постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується створення «нової історичної спільноти — радянського народу», офіційний курс на денаціоналізацію.
1978 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках»(«Брежнєвський циркуляр»).
1983 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), яким зокрема введено виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови й літератури; директива колегії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення зросійщення.
1984 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи».
1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.
1984 — наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.
1989 — постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної».
1990 — прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.
(джерело інформації:http://uk.wikipedia.org/wiki/Хронологія_заборон_української_мови)
Додаток 6.
Цікаві факти про українську мову
ü Перший друкований буквар, виданий українським автором, мав назву «Наука до читання й розуміння слов'янського письма». Він вийшов іу світ у Вільні в 1596 р. стараннями Лаврентія Зизанія. До книжки було додано словник, який містив 1061 слово.
ü Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974 рр.
ü Перший український словник, «Лексис з тлумаченням слов'янських слів на просту мову», складений після 1581 р. невідомим автором, лишився в рукописі. Він містив 896 слів. Автор підшив його до «Острозької Біблії», яка вийшла 1581 p., і в такому вигляді словник дійшов до нашого часу.
ü Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі, й про яких збереглися документальні свідчення, є інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна; жили вони, очевидно, в кінці XVI – на початку XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.
ü Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?»
ü Найдавніша згадка про українську мову датується 858 роком, а вперше українська мова було прирівняна до рівня літературної мови в кінці XVIII століття після виходу в 1798 році першого видання “Енеїди”, автором якої є Іван Котляревський. Саме його і вважають засновником нової української літературної мови.
ü Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера “п”. Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є “ф”. В українській мові слова, які починається з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов.
ü Найбільшу кількість разів перекладений літературний твір – «Заповіт» Т.Г.Шевченка: 147 мовами народів світу.
ü Найпершим вищим навчальним закладом в Україні була Острозька колегія, заснована в 1576 р. у місті Острог князем Костянтином Острозьким. Другий вищий навчальний заклад – Києво-Могилянська академія, заснована у 1623 р. шляхом об’єднання Київської братської і Лаврської шкіл. Це були на той час єдині вищі школи у східнослов’янському світі.
ü Найдавнішим і єдиним давньоруським медичним довідником, що зберігся до наших часів, є лікарський трактат-порадник «Мазі» – узагальнена праця про лікування травами, який склала Євпраксія Мстиславна, онука Володимира Мономаха, у Х ст.
ü Найдовше слово в українській мові. 31 літеру містить слово «рентгеноелектрокардіографічного».
ü Найчастіше серед іменників вживається слово «рука», серед дієслів — «бути», прикметників — «великий», займенників — «він». Останні місця в таблиці частотності займають слова «мутація», «баклажка», «радист», «білочка».
ü Найдовша абревіатура в українській мові - ЦНДІТЕДМП, яка розшифровується як Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Вона складається з дев'ять літер.
ü Згідно з «Коротким словником синонімів української мови», у якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово «бити» — 45.
ü Найбільшу кількість значень має абревіатура ПК. Це палац культури, паровий кран, передній край, перфокарта, Петербурзький комітет, Петроградський, комітет, підбирач-копнувач, пістолет-кулемет, Пітерський комітет, предметний каталог, Повітряний кодекс, пожежний кран, польовий караул, постійний комітет, променевий кінескоп, проміжний конденсатор, прохідницький комбайн, прядильно-крутильна (машина), парсек та інші.
ü Українська мова є однією з найпоширеніших мов в світі і за кількістю носіїв займає 26-те місце. Також вона є другою за поширеністю серед мов слов’янського походження після російської мови.
ü Найповнішим словником рідної мови є «Словник української мови» в одинадцяти томах, створений в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН Україні і виданий у 1970-1980 pp.
ü Семибуквених паліндромів в українські мові відомо усього два: «ротатор» і «тартрат» (сіль винної кислоти). До найдовших фраз-паліндромів належить «Я несу гусеня», «Аргентина манить негра».
(джерело інформації: http://cbslibrary5.blogspot.com/2013/11/blog-post_8.html)
Додаток 7
| Національна специфіка термінологічної лексики (порівняльна таблиця деяких математичних термінів) | |||||||
| українська | англійська | латинська | польська | болгарська | білоруська | російська | |
| додавання | аddition | аdditio | dodawanie | събирането | склада́нне | сложение | |
| сума | sum | summa | suma | сума | сума | сумма | |
| віднімання | subtraction | subtractio | odejmowanie | изваждане | адыманьне | вычитание | |
| зменшуване | minuend | minuendus | odjemna | умаляемо | зьменшыва памяншаеме | уменьшаемое | |
| від'ємник | subtrahend | subtrahendus | odjemnik | умалител | адымнік (аднімаеме) | вычитаемое | |
| різниця | difference | differentia | różnicą | разлика | рознасць | разность | |
| множення | multiplication | multiplicatio | mnożenie | умножение | памнажэ́нне (мно́жанне) | умножение | |
| 1 множник | multiplicand | factor | mnożna | множител | множыв | множимое | |
| 2 множник | multiplier | factor | mnożnik | множител | множнік | множитель | |
| добуток | product | productum | iloczyn | произведение | здабытак | произведение | |
| ділення | division | divisio | dzielenie | деление | дзяленне | деление | |
| ділене | dividend | dividendum | dzielną | делимо | дзеліва | делимое | |
| дільник | divisor | divisor | dzielnikiem | делител | дзельнік | делитель | |
| частка | quotient | quotus | ilorazem | частно | дзель | частное | |
| дріб | fraction | fractio | ułamek | дроб | дроб | дробь | |
| чисельник | numerator | numerator | licznik | числител | лічнік | числитель | |
| знаменник | denominator | denominator | mianownik | знаменател | назоўнік | знаменатель | |
| квадрат | square | quadrum | kwadrat | квадратът | квадрат | квадрат | |
| коло | circle | circulus | Okrąg | окръжност | акружнасць | окружность | |
| трикутник | triangle | triangulum | Trójkąt | триъгълникът | трохвуго́льнік | треугольник | |
| ромб | rhombus | diamond | Romb | ромбът | ромб | ромб | |
| конус | cone | Stożek | конус | конус | конус | ||
| куб | cube | cubus | sześcian | куб | куб | куб | |
| кут | angle | angulus | Kąt | ъгъл | вугал | угол | |
Додаток 8.
Основні закони спілкування (за Й. Стерніним)
| Закон дзеркального розвитку спілкування | |
| 2. | Закон залежності ефективності спілкування від комунікативних зусиль |
| 3. | Закон прогресивного зростання нетерпіння слухачів |
| 4. | Закон зниження рівня інтелекту аудиторії зі збільшенням її чисельності |
| 5. | Закон комунікативного самозбереження |
| 6. | Закон ритму спілкування |
| 7. | Закон мовленнєвого самовпливу |
| 8. | Закон довіри до зрозумілих висловлювань |
| 9. | Закон притягування критики |
| 10. | Закон самовиникнення інформації |
| 11. | Закон модифікації нестандартної комунікативної поведінки учасників спілкування |
| 12. | Закон прискореного поширення негативної інформації |
| 13. | Закон спотворення інформації |
| 14. | Закон емоційної афіліації |
| 15. | Закон мовленнєвого посилення емоцій |
| 16. | Закон мовленнєвого поглинання емоцій |
| 17. | Закон емоційного пригнічування логіки |
Додаток 9.
Основні характеристики і показники спілкування
Структура спілкування
| спілкування |
 |
| перцепція | комунікація | інтеракція |
Протягом активної доби людина використовує час так.
Види діяльності людини при спілкуванні
Ефективність спілкування
Коефіцієнти сприйняття основних каналів отримання інформації людиною.
Ефективність предачі інформації
Додаток 10.
Партитура тексту. Загальноприйняті умовні знаки.
| ' | — | акцент над наголошеним складом; |
| / | — | коротка пауза; |
| // | — | середня пауза; |
| /// | — | тривала пауза; |
| ______ | — | (пряма під словом) для означення логічного наголосу; |
| — | підвищення тону; |
| — | пониження тону; |
| _ _ _ _ | — | необхідність уповільнення інтонації слова, позначеного у такий спосіб; |
| — | прискорення інтонації слова, позначеного у такий спосіб; |
 
| — | інтонаційне об’єднання слів; |
| — | для слів, які необхідно виділити тоном як вставні; |
 
| — | інтонаційна незавершеність; |
| “ ” | — | для виділення слів, які необхідно вимовити з іронією; |
| f | — | голосно; |
| fff | — | дуже голосно; |
| p | — | тихо; |
| ppp | — | дуже тихо; |
| r | — | уповільнення темпу; |
| a | — | прискорення темпу; |
| ∑ | — | розповідальна інтонація; |
| ! | — | оклична інтонація; |
| ? | — | питальна інтонація. |
Додаток 11.
Правила ефективної суперечки
1. Правило Гомера – розміщуйте аргументи у такій послідовності: сильний – слабший – найсильніший. Перший аргумент відображає ваші власні почуття, другий апелює до об’єктивних обставин справи, третій звернено до конкретних потреб опонента.
2. Правило Сократа правило трьох так. Найважливіше питання суперечки задавайте після ствердної відповіді на попередні 2-3.
3. Правило Паскаля: не заганяйте співрозмовника у глухий кут своїми аргументами, дайте можливість гідно вийти із суперечки.
4. Правило чужого статусу: враховуйте особистісний статус людини у процесі переконання: посаду, вік, стать, освіту, соціальний стан.
5. Правило власного статусу: не принижуйте власний статус у суперечці.
6. Правило емпатії (співпереживання): виявляйте доброзичливість і застосовуйте активне слухання.
7. Правило конфліктогенів: уникайте конфліктогенних тем у неформальному спілкуванні (політика, мова, релігія, віра, стать, гроші).
8. Правило перевірки: час від часу перевіряйте чи правильно ви зрозуміли почуту інформацію.
9. Правило питань: не декларуйте, а ставте питання опонентові, якщо хочете знайти істину.
10. Не доводьте очевидного.
11. Уникайте логічних протиріч та непослідовності у викладенні власних думок.
12. Зберігайте емоційну витримку.
Додаток 12.
Недозволені прийоми під час суперечки
Карел Чапек «Дванадцять прийомів літературної полеміки»
1. Despicere («дивитися згори» – з лат.) або прийом перший. Полягає у тому, що учасник диспуту повинен дати відчути супротивнику свою інтелектуальну і моральну перевагу, иншими словами, дати зрозуміти, що супротивник – людина обмежена, недоумкувата, графоман, базіка, абсолютний нуль, порожній звук, епіґон, безграмотний шахрай, матолок, полова покидьок і взагалі суб’єкт, не вартий того, щоб з ним розмовляли. Така апріорна установка дає вам потім право на той панський, зарозуміло-повчальний і самовпевнений тон, що невід’ємний від поняття «дискусія». Полемізувати, засуджувати когось, не погоджуватися і зберігати при цьому повагу до супротивника – усе це не входить у національні традиції.
2. Прийом другий або Termini (термінологія – лат.). Цей прийом полягає у використанні спеціальних полемічних зворотів. Якщо ви, наприклад, напишете, що пан Ікс, на вашу думку, у чомусь неправий, то пан Ікс відповість, що ви «віроломно накинулися на нього». Якщо ви вважаєте, що, на жаль, у чомусь бракує логіки, то ваш супротивник напише, що ви «ридаєте» за цим чи «проливаєте сльози». Аналогічно до цього говорять «розбризкує слину» замість «протестує», «обмовляє», замість «зазначає», «обливає брудом» замість «критикує» тощо. Якщо ви навіть людина на рідкість тиха і необразлива, немов ягня, за допомогою подібних висловів ви будете зображені як суб’єкт дратівливий, навіжений, безвідповідальний і почасти ненормальний. Це, до речі, саме собою пояснює, чому ваш шановний супротивник навалюється на вас так гарячково: він просто захищається від ваших віроломних нападів, лайки і сварки.
3. Прийом третій відомий за назвою «Caput canis» (тут: приписувати неґативні якості – лат.). він полягає у мистецтві вживати лише такі вирази, що можуть створити про супротивника лише неґативну думку. Якщо ви обачні, вас можна назвати боягузом; ви дотепні – скажуть, що ви претендуєте на дотепність; ви схильні до простих і конкретних доказів – можна сказати, що ви посередні і тривіальні; ви використовуєте абстрактні арґументи – вас вигідно представити зарозуміли схоластом тощо. Для спритного полеміста просто не існує характеристик, точок зору і щиросердечних станів, на які не можна було б приклеїти ярлик, що вже своєю назвою викриває разючу порожнечу, тупість і непотрібність переслідуваного супротивника.
4. Non habet (тут: констатувати відсутність – лат.) або прийом четвертий. Якщо ви серйозний учений, над вами легко здобути перемогу за допомогою третього прийому, заявивши, що ви тугодум, балакучий мораліст, абстрактний теоретик або щось подібного. Але вас можна знищити застосувавши прийом Non habet. Можна сказати, що вам не вистачає тонкої дотепности, безпосередности почуттів й інтуїтивної фантазії. Якщо ж ви виявитеся саме непересічною людиною, що володіє тонкою інтуїцією, вас можна вразити твердженням, що вам бракує твердих принципів, глибини переконань і взагалі моральної відповідальности. Якщо ви розсудливі, то ви ні на що не здатні, тому що позбавлені глибоких почуттів, якщо ви володієте ними, то ви просто ганчірка, тому що вам бракує більш високих раціональних принципів. Ваші справжні риси не мають значення – потрібно знайти те, чого вам не дано, і затоптати вас у багнюці, відштовхуючись саме від цього.
5. П'ятий прийом називається Negare (тут: заперечувати наявність – лат.) і полягає у простому запереченні усього вашого, усього, що вам притаманне. Якщо ви, до прикладу, освічена людина, то можна іґнорувати цей факт і сказати, що ви поверховий базіка, пустодзвін і дилетант. Якщо ви протягом десяти років завзято повторювали, що (припустимо), вірите в чортову бабцю або Едісона, то на одинадцятому році про вас можна в полеміці заявити, що ви ще ніколи не піднімалися до позитивної віри в існування чортової бабці або Томаса Альви Едісона. І це пройде, тому що невтаємничений читач нічого про вас не знає, а обізнаний зловтішатиметься, усвідомлюючи, що про вас заперечують очевидне.
6. Imago (тут: підміна – лат.) – шостий прийом. Полягає в тому, що читачу підсувається якесь вигадане опудало, що не має нічого спільного з реальним супротивником, після чого цей вигаданий супротивник знищується. Наприклад, спростовуються думки, що ніколи не приходили в голову супротивнику і які він, природно, ніколи не висловлював; йому показують, що він дурень і глибоко помиляється, наводячи для прикладу дійсно нерозумні і помилкові тези, що, однак, йому не належать.
7. Pugna (побиття – лат.) – прийом, що родичається з попереднім. Він заснований на тому, що супротивнику або концепції, котру він захищає, присвоюють неправдиву назву, після чого вся полеміка ведеться проти цього довільно взятого терміна. Цей прийом найчастіше використовують у так званих принципових полеміках. Супротивника звинувачують у якому-небудь непотрібному «ізмі» і потім розправляються з цим «ізмом».
8. Ulixes (Улісс (Одіссей) – символ хитрости – лат.) – прийом восьмий. Головне тут – відхилитися вбік і говорити не по суті. Завдяки цьому полеміка вигідно пожвавлюється, слабкі позиції маскуються і вся суперечка набуває нескінченного характер. Це також називається «вимотувати супротивника».
9. Testimonia (свідчення – лат.). Цей прийом будується на тому, що иноді зручно звертатися до авторитету (якого завгодно), наприклад, заявити – «ще Пантаґрюель говорив» або «як довів Трейчке». При певній начитаності на кожен випадок можна знайти яку-небудь цитату, що звалить супротивника наповал.
10. Quousque... (доки... – лат.) Прийом аналогічний до попереднього і відрізняється лише відсутністю прямого звернення до авторитету. Просто говорять: «Це вже давно відкинуто» або «Це вже пройдений етап», або «Навіть дитині відомо» тощо. Проти того, що спростовано таким чином, не потрібно наводити жодних нових арґументів. Читач вірить, а супротивник змушений захищати «давно спростоване», а це досить невдячна справа.
11. Impossibile (тут: не можна допускати – лат.). Не допускати, щоб супротивник хоч у чому-небудь виявився правим. Варто визнати за ним хоч дещицю розуму й істини – вважайте всю полеміку програною. Якщо якусь фразу не можна спростувати, завжди залишається можливість сказати: «Пан Ікс береться мене повчати...» або «Пан Ікс оперує такими плоскими і давно відомими істинами, як його «відкриття...», або «Дивуйся, увесь світ! Сліпа курка знайшла зерно і тепер куд-кудаче, що...». Словом, завжди що-небудь знайдеться, чи не так?
12. Jubilare (тріумфувати – лат.). Це один з найбільш важливих прийомів, і полягає він у тому, що поле бою завжди потрібно залишати з виглядом переможця. Вправний полеміст ніколи не буває переможений. Поразки завжди зазнає його супротивник, якого зуміли «переконати» і з яким «покінчено». Тим-то і відрізняється полеміка від будь-якого иншого виду спорту. Борець на килимі чесно визнає себе переможеним; але, здається, жодна ще полеміка не закінчувалася словами: «Вашу руку, ви мене переконали».
(джерело інформації: http://www.ji.lviv.ua/n32texts/chapek.htm)
Додаток 13.
Як вітаються люди у різних країнах
• У педантичній Німеччині до 12 години дня кажуть «Добрий ранок», з 12 до 17 годин вечора – «Добрий день», а після 17 годин – «Добрий вечір».
• У Франції навіть малознайомі люди при зустрічі і прощанні цілуються, по черзі торкаючись один одного щоками і посилаючи в повітря від одного до п'яти поцілунків, і кажуть: "Comment ca va", – що можна перекласти: "Як це йде?"
• В Італії при зустрічі люди один одному кажуть: «Чао!», Або" Come sta ", – що значить: "Як стоїш?".
• У Греції люди бажають один одному здоров'я. А їх стародавні родичі вітали один одного словом «Радуйся!».
• В Ізраїлі при зустрічі кажуть: «Мир вам!».
• В Ірані люди бажають один одному веселощів і при зустрічі кажуть «Будь веселим!».
• Жителі Індії вранці ставлять запитання: «Чи не дуже турбували вас комарі цієї ночі?»
• У Китаї люди вітаються поклоном з витягнутими вздовж тулуба руками.
• У Монголії при зустрічі люди говорять один одному: "Чи здорова ваша худоба?".
• Традиційне вітання в Таїланді – називається "Вай", при якому складені разом долоні прикладаються до голови або грудей, причому положення рук і тривалість всього жесту визначається соціальним становищем того, кого вітають: чим значніше статус персони, тим вище піднімаються долоні, і тим довше триває "Вай". Походження цього жесту глибоко сягає своїм корінням у далеку історію держави. На відміну від прийнятого в європейських країнах рукостискання, в тайському суспільстві вітаються на значній відстані один від одного, притискаючи долоні до грудей і трохи схиливши голову.
• У Малайзії нерідко вітаються питанням: «Куди йдеш?». Черговою відповіддю служить розпливчасте: «погуляти».
• На півночі Африканського континенту праву руку підносять до чола, до губ і до грудей. Це означає: «Я думаю про тебе, я говорю про тебе, я поважаю тебе». До цього дня найбільш кумедними залишаються вітання африканських племен. Акамба в Кенії на знак глибокої поваги плює на зустрічного, а представник племені Масаї при зустрічі спочатку спльовує, а потім плює на власну кисть руки і тільки потім дозволяє її потиснути.
• У древньому Єгипті під час короткої зустрічі жителі ставили запитання: «Як ви пітнієте?»
• У Замбезі прийнято при зустрічі плескати в долоні і робити реверанс.
• У державі Самоа обнюхують один одного.
• Представники племені Туарегів, що мешкають в Сахарі, починають вітати один одного з відстані ста метрів. Вони стрибають, кланяються, кривляються – і так впродовж півгодини.
• Зулуси при зустрічі здивовано вигукують: «Я тебе бачу!»
• У США задається стандартне питання при зустрічі – «як справи?» і дається такою ж стандартну відповідь – «все добре». Причому якщо в людини далеко не все добре, відповідь «все погано» буде розцінена як поганий тон.
• У країнах Латинської Америки при зустрічі прийнято обніматися, навіть якщо це малознайомий або зовсім незнайомий чоловік.
• Агресивний відтінок носить і вітання в Белізі – там, вітаючись, замикають на грудях руки, стиснуті в кулаки.
• Деякі індіанські народи при зустрічі знімають взуття, а у деяких індійських племен в Америці при зустрічі треба сісти навпочіпки. Така поза вважається наймиролюбнішою.
• У Гренландії відсутнє формальне вітання, але при зустрічі обов'язково вимовляють: «Хороша погода». Сенс цього зауваження виходить далеко за рамки кліматичного визначення й означає «Світ прекрасний».
(джерело інформації: https://sites.google.com/site/11lisovagalavina11/extra-credit/ak-vitautsa-v-riznih-kraienah-svitu)
