Головні світоглядні висновки із загальної та спеціальної теорії відносності

Складні системи:поняття доцільносьі. моделі світу

Синергетика як теорія самоорганізації матерії від хаосу до порядку

Синергетика (англ. Synergetics, від грецького. син — «спільне» и ергос — «дія») — міждисциплінарна наука, що займається вивченням процесів самоорганізації і виникнення, підтримки стійкості і розпаду структур (систем) різної природи на основі методів математичної фізики («формальних технологій»). Синергетичний підхід також застосовується при вивченні такої складної і неструктурованої системи, як мережевий інформаційний простір.

Синергетика являє собою найсучаснішу теорію еволюції дуже більших, надскладних систем. До них ставляться не тільки природні об'єкти, але також людське суспільство й плоди інтелектуальної діяльності людей. Дослідження в області синергетики - один із самих плідних напрямків сучасної науки.

ТЕОРИЯ САМООРГАНИЗАЦИИ (СИНЕРГЕТИКА)

В течение последних трех столетии естествознание развивалос ь невероятно динамично. Горизонт научного познания расширился поистине до фантастических размеров. В современном обществе значительно возросла роль науки На основе научного знания рационализируются, по сути, все формы общественной жизни Как никогда близки наука и техника Наука стала непосредственной производительной силой общества По отношению к практике она выполняет программирующую роль Новые информационные технологии и средства вычислительной техники, достижения генной инженерии и биотехнологии обещают в очередной раз коренным образом изменить материальную цивилизацию, уклад нашей жизни. Под влиянием науки (в том числе) возрастает личностное начало, роль человеческого фактора во всех формах деятельности

Вместе с тем радикально изменяется и сама система научного познания. Размываются четкие границы между практической и познавательной деятельностью В системе научного знания проходят интенсивные процессы дифференциации и интеграции знания, развиваются комплексные и междисциплинарные исследования, новые способы и методы познания, методологические установки, появляются новые элементы картины мира, выделяются новые, более сложные типы объектов познания, характеризующиеся историзмом, универсальностью, сложностью организации, которые раньше не поддавались теоретическому (математическому) моделированию Одно из таких новых направлений в современном естествознании представлено синергетикой