2015-06-26
1198
Виробничі запаси відпускаються зі складу підприємства для виробництва продукції, надання послуг, виправлення браку, обслуговування устаткування, пакування готової продукції тощо. Крім того, виробничі запаси можуть бути реалізовані на сторону або використані для фінансових інвестицій.
Основними документами, на підставі яких здійснюється відпуск виробничих запасів, є лімітно-забірні карти (форми № 8 і 9) і накладні-вимоги (форма № 11).
Лімітно-забірна карта — це документ, який використовується для оформлення відпуску зі складу запасів, що споживаються у виробництві систематично. Виписку його здійснює відділ постачання в двох екземплярах на один чи кілька видів запасів. Один екземпляр передається цеху-одержувачу, а другий — складу. В лімітно-забірній карті вказується ліміт видачі матеріалу на місяць або квартал, а далі по мірі видачі матеріалу здійснюється запис щодо кожної операції видачі і залишку ліміту після неї. Завідувач складу підписує примірник карти цеху, а начальник цеху — примірник карти складу. (Основні реквізити лімітно-забірної карти: місяць, рік, назва матеріалу, ліміт видачі, дата видачі, видана кількість, залишок ліміту, підписи начальника відділу, що встановив ліміт, начальника підрозділу-одержувача, завідувача складом).
|
|
|
Накладна-вимога використовується для разового або понадлімітного відпуску виробничих запасів зі складу у виробництво. (Основними реквізитами цього документа є дата складання, підстава видачі, прізвище того, кому видати, назва матеріальних цінностей, одиниця виміру, кількість, що вимагається, і фактично видана, ціна, сума, підписи осіб, що дозволили і здійснили відпуск, а також головного бухгалтера і одержувача).
Наприкінці місяця всі документи про видачу запасів зі складу передаються за реєстром до бухгалтерії для відображення витрат у системі рахунків бухгалтерського обліку.
Оскільки складський облік запасів у сучасних умовах ведеться переважно в натуральному виразі, то для відображення витрат запасів за рахунками бухгалтерського обліку необхідно здійснити оцінку витрачених запасів. З цією метою використовуються облікові ціни.
Облікова ціна — ціна, за якою запаси відображаються у поточному обліку.
Методи визначення облікових цін:
1. ідентифікованої собівартості одиниці запасів;
2. середньозваженої собівартості;
3. собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
4. нормативних затрат;
5. ціни продажу.
Підприємство водночас може застосовувати декілька методів оцінки, про те, існує наступне обмеження: для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується виключно один з наведених методів. Вибір методу оцінки є елементом облікової політики підприємства та не підлягає змінам без вагомих підстав.
|
|
|
1) оцінка за ідентифікованою собівартістювідповідної одиниці запасів застосовується при відпускання запасів, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють одне одного;
2) оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця та вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів;
3) оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються (списуються на виробництво, на продаж) у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство та відображені в бухгалтерському обліку (перший надійшов — перший списаний). При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом їх надходження;
4) оцінка за нормативними затратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції, встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і чинних цін. Для забезпечення максимального наближення нормальних затрат до фактичних норм затрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися та переглядатися;
6) оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, що мають значну та змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.
Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Означена сума визначається як добуток продажної (роздрібної) націнки на реалізовані товари і вартості реалізованих товарів та середнього відсотку торговельної націнки, який визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця та торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.
При обранні оцінки вибуття запасів за методом ФІФО або середньозваженої собівартості допускається ведення системи періодичного обліку запасів.
Розглянемо приклад:
Первинні дані подані в (табл.2).
Таблиця 2
| Запаси | Кількість одиниць, шт. | Ціна за одиницю, грн. | Вартість, грн. |
| Залишок на 01.01.2011 р. | 30,00 | 9000,00 | |
| Придбано 10.01.2011 р. | 31,00 | 3100,00 | |
| 15.01.2011 р. | 35,00 | 7000,00 | |
| 20.01.2011 р. | 38,00 | 15 200,00 | |
| Продовження таблиці 2 | |||
| Запаси | Кількість одиниць, шт. | Ціна за одиницю, грн. | Вартість, грн. |
| Усього придбано | — | 25 300,00 | |
| Реалізовано 12.01.2011 р. | — | — | |
| 25.01.2011 р. | — | — | |
| Залишок на 01.02.2011 р. | — | — |
Розв’язок
Метод ФІФО: перше надходження — перший видаток (табл. 3).
Таблиця 3
| Запаси | Кількість одиниць, шт. | Ціна за одиницю, грн.. | Вартість, грн. |
| Залишок на 01.01.2011. | 30,00 | 9000,00 | |
| Придбано 10.01.2011р. | 31,00 | 3100,00 | |
| 15.01.2011 р. | 35,00 | 7000,00 | |
| 20.01.2011 р. | 38,00 | 15 200,00 | |
| Усього придбано | — | 25 300,00 | |
| Реалізовано | 30,00 | 9000,00 | |
| 31,00 | 3100,00 | ||
| 35,00 | 7000,00 | ||
| 38,00 | 3800,00 | ||
| Усього реалізовано | — | 22 900,00 | |
| Залишок на 01.02.2011 р. | 38,00 | 11 400,00 |
Зміна собівартості реалізації за використання методу середньозваженої собівартості наведено в (табл. 4).
*Розрахунок середньозваженої собівартості: 34 300 грн: 1000 шт. = 34,30
|
|
|
Таблиця 4
| Запаси | Кількість одиниць, шт. | Ціна за одиницю, грн. | Вартість, грн. |
| Залишок на 01.01.2011 р. | 30,00 | 9000,00 | |
| Придбано 10.01.2011 р. | 31,00 | 3100,00 | |
| 15.01.2011 р. | 35,00 | 7000,00 | |
| 20.01.2011 р. | 38,00 | 15 200,00 | |
| Усього придбано | — | 25 300,00 | |
| Усього товарів для продажу | — | 34 300,00 | |
| Реалізовано | 34,30 | 24 010,00 | |
| Залишок на 01.02.2011 р. | 34,30* | 10 290,00 |
