Повноваження верхньої палати

Основна невід’ємна функція кожної з палат парламенту — законодавча. Тому

вплив кожної з палат на законодавчий процес може відрізнятися — від паралельної законопроектної діяльності депутатів в обох палатах (Польща — і Сейм, і Сенат продукують законопроекти) до контролю однієї за законодавчою діяльністю іншої (Казахстан — законодавча ініціатива депутатів і нижньої, і верхньої палат реалізується лише в нижній палаті. Верхня здійснює контроль і вказує нижній на необхідні, на її погляд, уточнення

Серед інших функцій верхніх палат доцільно відзначити:

• репрезентацію територіальних інтересів, як це має місце в Казахстані і Білорусі,

де частина сенаторів обирається на непрямих виборах депутатами місцевих органів представницької влади і представляє адміністративні території. Через це кількість сенаторів від кожної з адмністративно-триторіальних одиниць однакова; • репрезентацію інтересів суспільних груп і забезпечення плюралізму інтересів у

парламенті. Навіть в унітарних державах, зокрема у Польщі і Франції, регіональні

еліти і громади мають величезний вплив на формування персонального складу верхньої палати. Лише за умов прямих виборів сенаторів у Польщі, вони висуваються і обираються в округах, тоді як у Франції переважна частина сенаторів обирається непрямими виборами електорами (комісіями, створеними місцевими муніципалітетами) з числа всього населення;

• контроль за законодавчою діяльністю нижньої палати. Ця функція має місце в

деяких випадках, коли у верхній палаті не реалізується законодавча ініціатива. У таких випадках законодавча процедура у верхній палаті обмежена варіантами ревізії законотворчості, що реалізується в нижній палаті. Через це правом законодавчої ініціативи можуть наділятися також члени верхньої палати;

• забезпечення стабільності політичного управління в деяких випадках є вкрай

важливою функцією верхніх палат. Вона означає неможливість дострокового припинення повноважень однієї з двох палат (зміна депутатського корпусу, в якій забезпечується на основі ротації частини складу через визначений термін часу), як це, до прикладу, у Франції. Відповідно, може тривати законодавчий процес і забезпечуватися його спадковість, стабільність і передбачуваність. У значній кількості країн друга палата має відмінні від першої терміни повноважень, відповідно вибори до них розведені у часі. Стабільність досягається також шляхом заборони розпуску верхньої палати, в такому разі практикується ротація частини складу верхньої палати;

• убезпечення конституційного процесу від надміру політичного впливу. У країнах

з двопалатним парламентом верхня палата бере участь у процесі внесення змін до чинної конституції або прийняття нової, що більшою мірою захищає основний закон від політичного інтересу;

• кадрову функцію верхніх палат парламенту, яка варіюється від формальної участі у призначеннях і звільненнях, що характерно для авторитарних режимів, до делегування у демократичних режимах кадрів у структури виконавчої влади або структури з особливим статусом;

• в президентських і напівпрезидентських системах — участь у процесі відсторонення глави держави від влади;

• вплив на виконавчу владу, зокрема, в частині її вищої ланки — уряду. Ця функція залежить від форми правління і не є сталою для всіх випадків. Верхні палати беруть участь у цьому процесі як в частині формування, так і в частині відставки, в залежності від форми правління. В парламентських республіках вони можуть мати більші повноваження, а в президентських і напівпрезидентських — менші. Відповідно, вага палат є різною. Повноваження нижніх палат у цій функції відрізняються від символічної (Казахстан), коли вираження вотуму недовіри уряду Мажилісом не означає відставку уряду, а рішення ухвалюється президентом країни, до реальної (Польща), коли висловлення конструктивного вотуму недовіри Сеймом тягне за собою відставку уряду. В парламентських республіках обидві палати можуть брати участь у відставці уряду. Але в кожному разі в бікамеральних парламентах уряд стоїть перед необхідністю узгоджувати програму своєї діяльності та звітуватися про її виконання в обох палатах, що змушує уряд враховувати ширше коло думок. В окремих випадках (особливо для парламентських і напівпрезидентських форм) наявність підтримки уряду в обох палатах сприяє стабільнішій роботі уряду, хоча лише

ця обставина не є достатньою для стабільності уряду