Інструкційна карта практичного заняття з спортивної медицини

Тема заняття:

“Дослідження функціонального стану апарату

зовнішнього дихання”

Мета заняття:

1. оволодіти методами дослідження функціонального стану апарату зовнішнього дихання.

Завдання для самостійної роботи:

1. Актуалізація знань, набутих під час вивчення дисциплін:

Анатомія людини з основами спортивної морфології”

- будова дихальної системи.

“Фізіологія людини”

- фізіологія дихання;

- механізми зовнішнього дихання;

- дихальні об’єми;

- регуляція дихання;

- особливості дихання в різних умовах.

2. Підготувати інформаційне повідомлення до тем:

- захворювання системи дихання (запалення легень, плеврит, бронхіт тощо);

- методи дослідження легень.

Модульно-рейтинговий контроль:

Питання для перевірки знань:

1. Дослідження вентиляційної функції системи зовнішнього дихання у стані спокою й навантаженні.

2. Дослідження функції дифузії дихальної системи.

3. Проба Шафрановского (динамічна спірометрія).

4. Проба Розенталя.

5. Проба Лебедєва.

6. Проба Тиффно-Вотчала.

7. Проба Серкіна.

8. Проба Штанге.

Рекомендована література до теми:

“Дослідження функціонального стану апарату зовнішнього дихання”

1. Акинщикова Г.И. Антропология: Учебное пособие..:Изд-во ЛГУ, 1974.-45с.
2. Виноградов А.А., Боярчук Е.Д., Андреева И.В., Виноградов О.А. Остеология и артрология (учение о костях и соединении костей) / Метод. рекомендации по курсу анатомии человека для студентов педагогического университета.–Луганск, 2002.– С. 5 –22.
3. Гордон Н.Ф. Заболевания органов дыхания и двигательная активность. – Киев, 1999. –126с.
4. Дембо А.Г. Практические занятия по врачебному контролю. М., «Физкультура и спорт», 1976.– С. 62–76.
5. Дубровский В.И. Спортивная медицина. М.: Владос, 1999.– С. 73–146.
6. Курепина М.М., Воккен Г.Г. Анатомия человека. Атлас.– М.: Просвещение, 1979.–128с., ил.
7. Курепина М.М., Воккен Г.Г. Анатомия человека. Учебник.– М.: Просвещение, 1979.– 304с.
8. Спортивна медицина / Под ред. В.Л. Кармана. М.: ФиС, 1980. – С.79– 88.
9. Старушенко Л.И. Анатомия и физиология человека: Учеб. Пособие. - К.: Вища шк., 1989.– С.82–91.
10. Физическая культура: Учебное пособие / под ред. В.А. Коваленко. - М.:Изд-во АСВ, 2000.- С.32–35.

Тема: “Визначення рівня фізичної працездатності по тесту PWC_{17 0”}

Тип заняття: практичне заняття (формування та застосування знань, умінь і навичок).

Практичне заняття є структурним елементом модуля В.

Навчально-методичне забезпечення заняття:

Наочність: структурно-логічна схема вивчення теми.

Роздатковий матеріал: інструкційні карти практичного заняття; картки індивідуальних завдань.

Опорні поняття: фізична працездатність, функціональні можливості.

ПЛАН

1. Введення.

2. Визначення рівня фізичної працездатності по тесту PWC_{17 0…}

3. Проробити термінологію за розділом «Функціональні проби»

Цілі заняття:

- активізувати навчально-пізнавальну діяльність студентів, сприяти розвитку та застосуванню їхніх дослідницьких умінь і навичок набутих під час вивчення інших дисциплін;

- оволодіння методикою проведення функціональної проби для оцінки функціонального стану організму й рівня фізичної працездатності (тренованості).

Теоретичне обґрунтування:

Тест PWC 170 призначений для визначення фізичної працездатності спортсменів.Найменування PWC походить від перших букв англійського терміна, який позначає фізичну працездатність (Physical Working Capacity).

Фізична працездатність - інтегральний показник, що дозволяє судити про функціональний стан різних систем організму та у першу чергу, про продуктивність апарату кровообігу й дихання. Вона прямо пропорційна кількості зовнішньої механічної роботи, виконуваної з високою інтенсивністю. Для визначення рівня фізичної працездатності можуть бути використані тести з максимальним й субмаксимальним навантаженням: максимальне споживання кисню, PWC 170, Гарвардський степ-тест та інші.

Тест PWC170 заснований на закономірності, який полягає в тому, що між частотою серцевих скорочень (ЧСС) і потужністю фізичного навантаження існує лінійна залежність. Це дозволяє визначити величину механічної роботи, при якої ЧСС досягає 170, шляхом побудови графіку й лінійної екстраполяції даних, або шляхом розрахунку за формулою, яка запропонована В. Л. Карманом та іншими. Частота серцевих скорочень, яка рівняється 170 ударам у хвилину, відповідає початку зони оптимального функціонування кардіореспіраторної системи. Крім того, із цією ЧСС порушується лінійний характер взаємозв'язку ЧСС і потужності фізичної роботи.

Навантаження може бути виконане на велоергометрі, на сходинці (степ-тест), а також у вигляді специфічної для конкретного виду спорту.

Алгоритм виконання завдання.

Протягом першої години заняття майбутні фізичні реабілітологи знайомляться із завданнями. Потім група розподіляється по бригадах по 1-2 чоловік і одержує одне із завдань, вивчає методичні вказівки по його виконанню й виконують нижчеперелічені методики, аналізують результати, роблять висновки за результатами тестування й розробляють рекомендації по оптимізації працездатності, перед виконанням завдань проробити термінологію (дивись словник) за розділом “Функціональні проби”.