Європейська модель соціальної відповідальності

Розрізняють такі моделі соціальної відповідальності: американську,

японську та європейську.

Сучасна Європейська модель соціальної відповідальності орієнтує бізнес

на три сфери прояву ініціативи - економіку, зайнятість і навколишнє середовище. Однак компанії самі не займаються вирішенням соціальних проблем населення, а реалізують цю функцію через взаємодію з некомерційними організаціями, державними установами та іншими інституціями громадянського суспільства,

Розвитком цієї моделі є концепція корпоративного громадянства, у якій бізнес розглядається як осередок громадянського суспільства - зацікавленого учасника системи соціальних відносин.

Європейська модель соціальної відповідальності передбачає економічне обґрунтування соціальних ініціатив та їхню інтеграігіго в стратегію розвитку компанії. Тому, перед впровадженням цієї моделі, керівництву промислової компанії необхідно впевнитися, що, крім визначення об'єктів вкладень і виділення засобів, вся діяльність компанії буде переглянута з точки зору її відповідності соціально-відповідальному поводженню.

1.3. Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці

1.3-1, Хронологія найважливіших кроків ЄС в галузі охорони праці

1. Міжнародні норми в галузі охорони праці

1951 р. Європейське об'єднання вугілля і сталі.

Паризький договір,

1957 р. Європейське Економічне Співтовариство і Європейське

Співтовариство по атомній енергії.

Римський договір.

Комісія з безпеки і гігієни праці у вугільній й інших видобувних

галузях промисловості.

1974 р. Консультативний Комітет з безпеки, гігієни і охорони здоров'я.

1978 р. Перша програма дій з безпеки та гігієни праці.

1984 р. Друга програма дій з безпеки та гігієни праці.

1987р. Єдиний Європейський Закон.

1988 р. Третя програма дій з безпеки та гігієни праці.

1989 р. Рамкова Директива.

Соціальна Хартія та Програма дій, пов'язана із введенням Статуту про соціальні права,

1992 р. Європейський Рік безпеки, гігієни та охорони здоров'я.

1993 р. Європейський Союз.

Маастрихтська угода про Європейський Союз.

Головне Управління (штаб-квартира) Європейської Агенції з безпеки та гігієни праці.

1994 р. Загальна Програма дій Європейської Комісії з безпеки, гігієни та охорони здоров'я на 1994 - 2000 рр.

1995 р. Рада ЄС указом 2062/94 (зміни 1643/95) прийняла рішення про заснування Європейського відомства з охорони праці.

1.3.2. Охороно праці -частина соціальної політики ЄС

Питання охорони праці розглядаються як складова частина соціальної політики ЄС. Соціальна ж політика відноситься в ЄС до питань так званої першої колони,

Розглянемо законодавчу базу Європейського співтовариства в галузі охорони праці.

Широко затвердилася думка, що основою і рушійною силою поліпшення умов праці й життя є взаємовплив економічного й соціального розвитку, Соціальний аспект має таке ж саме значення, як і економічний. Про це свідчить схвалений у Страсбурзі в 1989 р. Статут про соціальні права.

У ньому головний наголос у соціальній політиці робиться на сприяння праці і зайнятості. В Статуті підкреслюється значення забезпечення соціальних прав трудящих і поліпшення їхнього життя. Документ і розроблена детальна програма з його перетворення в життя охоплюють, включаючи й охорону праці, усього 12 напрямків. До них, зокрема, відноситься соціальне забезпечення працівників, питання рівноправності, тграво брати участь у переговорах і порядок укладання колективних договорів, а також спеціальні заходи щодо захисту молоді, старих та інвалідів. На рівні ЄС практичні результати цього документа пов'язані з розробленими Єврокомісією Програмами дій, відповідно до яких найбільша кількість Директив ЄС було підготовлено саме в галузі охорони праці.

Документ складається із двох розділів. Перший розділ включає 12 глав, які стосуються наступних тем;

1. Вільне переміщення робочої сили.

2. Трудові відносини та оплата праці.

3. Поліпшення умов праці і життя.

4. Соціальне забезпечення.

5. Право на професійні об'єднання та ведення переговорів по колективних договорах.

6. Професійне навчання

7. Рівноправність чоловіків і жінок

8. Право працівників на інформацію, ведення переговорів і участь у прийнятті рішень із питань умов праці.

9. Охорона праці.

10. Захист дітей і підлітків у трудовому житті.

11. Старі люди.

12. Інваліди.

Другий розділ Статуту по соціальних правах стосується його виконання, У ньому констатується обов'язок держав-членів Європейського Співтовариства гарантувати через національні законодавство або колективні договори вищезазначені основні соціальні права.