І.1.2.2. Перші кроки у започаткуванні та розвитку МКП

Міжнародне співробітництво в космічній сфері є закономірним результатом трансформації космічної діяльності, яку в роки «холодної» війни було орієнтовано здебільшого на військові цілі.

З розвитком процесів «потепління» конверсія цієї науково-технічної галузі стала суттєвим і необхідним чинником розвитку космонавтики гуманістичного спрямування, її подальшого прогресу на шляху задоволення нагальних потреб людства. Тому не дивно, що вже в перші роки космічної ери проблеми правового регулювання відносин держав у галузі космічної діяльності були в центрі уваги ООН та її спеціалізованих організацій. А треба сказати, що різні держави світового співтовариства мали на той час й різні, часто протилежні думки стосовно перспектив і пріоритетних напрямків космічної діяльності, змісту і засад цієї діяльності.

Коли 13 грудня 1958 року ГА ООН, бажаючи згладити міждержавні протиріччя у новій сфері людської діяльності, запровадила своєю резолюцією 1348 (ХІІІ) Спеціальний комітет ООН з мирного використання космічного простору у складі 18 держав-членів, до його основних функцій не випадково було віднесено, крім іншого, й вивчення механізмів розширення міжнародної співпраці, а також дослідження правових проблем, які можуть виникнути у зв’язку з космічною діяльністю.

Незважаючи на організаційні складнощі, Спеціальний комітет розпочав свою роботу вже наступного року, підготувавши на розгляд ГА ООН доповідь з потенціальних можливостей космічної діяльності, пропозицій щодо активізації міжнародного співробітництва та огляду правових проблем космічної діяльності.

Серед останніх було визначено такі, як: питання свободи космічного простору для дослідження та використання в мирних цілях на засадах рівності держав; відповідальність за збитки або шкоду, спричинену в ході космічної діяльності; розподіл радіочастот, необхідних для забезпечення діяльності у космічному просторі; запобігання взаємним перешкодам між космічними апаратами (КА) та повітряними суднами; ідентифікація та реєстрація КА; питання, що стосуються домовленостей держав щодо допомоги космонавтам, повернення космонавтів і КА.

Проте далі робота Спеціального комітету загальмувала через низку формальних неузгодженостей: обговорюючи склад та принципи діяльності нового комітету, ряд країн соціалістичної орієнтації та країн, що розвиваються, відмовились брати участь у роботі, висловлюючись таким чином проти дискримінаційного представництва в складі комітету (з 18 його членів тільки СРСР, Польща та Чехословаччина представляли країни соціалістичної орієнтації, водночас 12 членів — розвинені капіталістичні країни) та неприйнятного на їх погляд принципу простої більшості під час процедури голосування з принципових проблем діяльності цього комітету.