2015-06-30
508
Факт не подання заявником документів, які підтверджували б його вимоги щодо моральної шкоди від невиправданих зволікань з виконанням судового рішення (ними, наприклад, могли б бути довідки про погіршення стану здоров’я, викликаного тривалими – понад чотири роки – поневіряннями з виконанням рішення і т.п.), так само як і відшкодування витрат на провадження в Суді був використаний представником уряду для заяви про завищення та необґрунтованість вимог заявника.
Знову ж таки нехтування заявником вимог про дотримання формальних правил здійснення цивільного судочинства: забезпечення доказів є обов’язком зацікавленої сторони (у нашому випадку це – заявник (позивач)) призвели до значних втрат (матеріального характеру) для нього – ЄСПЛ присудив сплатити моральну шкоду у сумі, обсяг якої дорівнює лише 12,5% від заявленої, так само й сума, присуджена заявнику для відшкодування витрат на провадження в Суді, була знижена у 6 разів.
Таким чином, успішність заперечень уряду стала результатом належної професійної кваліфікації та скрупульозного аналізу матеріалів справи, а також того факту, що інтереси заявника у Суді не представляв фахівець у галузі юриспруденції.
5. Рішення Європейського суду та його аргументація:
· Суд вирішує, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки Уряд не надав жодних фактів чи переконливих аргументів, достатніх для того, щоб переконати його зробити інший висновок у цій справі (п.16,17 рішення у справі);
· Суд вирішує, що немає необхідності окремо розглядати скаргу за статтею 13 Конвенції (п.18 рішення у справі);
· Суд вирішує, що
(а) держава-відповідач має сплатити заявнику заборгованість за рішенням національного суду, яка ще належить заявнику, а також такі суми:
– 1800 ЄВРО (одна тисяча вісімсот ЄВРО) компенсації нематеріальної шкоди; і
– 50 ЄВРО (п'ятдесят ЄВРО) витрат на провадження в Суді;
< (b)... (c)... >
· Суд відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
