Міжнародне співробітництво у сфері сировинного виробництва

У літературі важко знайти опис міжнародного співробітництва у сфері сировинного виробництва, як, між іншим, і опис міжнародного виробничого співробітництва взагалі, де б воно розглядалося як окрема форма міжнародних економічних. відносин. Еле-менти його можна частіше побачити в розділах про міжнародний бізнес, про міжнародній поділ праці, про міжнародну спеціалізацію, про міжнародну торгівлю, але тільки не в зібраному вигляді. Це складає відповідні труднощі щодо систематизації матеріалу is межах даної проблеми.

Вивчення сировинної сфери варто почати з визначення сні-впни. Сировина — Це досліджені, розвідані та добуті природні багатства, які складають матеріальну основу продукту.

З курсу політекономії десятилітньої давності відомо, що сировина — це такі предмети праці, до яких уже застосовувалася праця, пов'язана з добуванням. Правда, виникали незначні суперечки з приводу того, чи вважати сировиною розвідані поклади природних ресурсів, чи сировиною вони стають аж після того, якій їх добули. Але якщо вважати, що дослідження й розвідування ресурсів — це також затрати праці, то проблема знімається розвідані поклади можна відносити до сировини.

Виходячи з розглянутого вище, можна визначити міжнародне співробітництво у сфері сировинного виробництва, як напрямок міжнародного виробничого співробітництва в дослідженні", розвідуванні та добуванні природних ресурсів, які відіграють роль предметів праці в промисловому виробництві.

Загалом сировину ділять на промислову та сільськогосподарську. Такий поділ є умовним, так як велика частина агросировини використовується саме в промисловості для технічного використання, а не для виробництва продовольчих продуктів. Про агро промислове міжнародне співробітництво йтиметься в сьомому параграфі. Що ж стосується промислової сировини, то її поділяють на:

— сировину мінерального походження (руди, солі, нафта, ву­гілля, нерудні ресурси тощо);

— сировину штучного походження (синтетичний каучук, пласт­маси, штучні волокна, штучні алмази тощо).

Міжнародне співробітництво в сировинній сфері поділяють на такі частини:

— співробітництво на світовому ринку чорних металів;

— співробітництво на світовому ринку кольорових металів;

— світова кооперація у виробництві хімічної сировини;

— міжнародне співробітництво у виробництві штучних сиро­винних матеріалів;

— співробітництво на світовому ринку лісових ресурсів.

З розвитком науково-технічного прогресу відбувається струк­турна зміна у міжнародному співробітництві у сировинній сфері, помітно скорочується доля одних видів сировини, а виробництво н застосування інших видів сировини зростає. Наприклад:

— в економічний обіг вводяться нові види сировинних мате­ріалів і напівфабрикатів, що робить непотрібними традиційно ви­користовувані;

— створюються матеріали з наперед заданими властивостями;

— техніка уже втратила свою громіздкість і стає компактною, легкою, що є результатом використання штучних матеріалів за­мість традиційних чорних металів;

— поява супутників зв'язку зробила непотрібними сотні ти­сяч тонн свинцю;

— електронізація людського житла призвела до зростання попиту на кольорові метали;

— усе частіше застосовуються досягнення біотехнології. Відповідно до наведених змін слід зауважити, що усе менше

помітними стають іноземні інвестиції в добування чорних мета­лів, зате зростає попит на мідь, олово й цинк, а тому на їхнє до­бування іноземний капітал спрямовується усе більше і більше. Уже не одне десятиліття спостерігається тенденція перенесення хімічної промисловості з розвинених країн у країни, що розвива­ються. Тут причиною є не так зміна в структурі використовуваної сировини, як в посиленні екологічного контролю в розвинених країнах. Подібне стосується й виробництва фармацевтичних пре­паратів.

Аналогічно до «нафтового картелю» ОПЕК у світі створюва­лися або відроджувалися міжнародні картелі (асоціації) експор­терів первинних товарів, тобто сировини. Більшість таких об'єд­нань існували недовго, але були й конкурентоспроможні асоціа­ції. Наприклад, стійкою організацією було Європейське об'єднання вугілля і сталі, мав непогані успіхи урановий картель, успішно і функціонує з 1974 року Міжнародна бокситова асоціація (ІБА), яка об'єднує: країни: Австралію, Гвінею, Гаяну, Ямайку, Сьєрра-Леоне, Сурінам, Югославію.

Некартельовані держави стараються використовувати всякі способи, щоб побороти подібні картелі. З картелями боряться які ті, що споживають сировину, так і ті, хто конкурує з картелями, і