Методи міжнародного приватного права

У МПП можуть застосовуватися:

1) колізійний метод;

2) матеріально-правовий метод регулювання відносин з іноземним елементом.

Галузі національного права, такі, як цивільне або торгівельне право, мають справу з відносно простими ситуаціями. Достатньо знайти положення внутрішньодержавного права, застосоване для врегулювання конкретного правовідношення. Але якщо правовідношення має один або декілька іноземних елементів, воно прив'язане до декількох правових систем, у зв'язку з чим виникає проблема вибору. Серед систем, що претендують на застосування, необхідно вибрати одну. Вибір цей не довільний і часто не залежить ні від волі судді, ні від волі сторін.

Маючи свою мету і поняття, МПП використовує в цьому випадку свій специфічний метод.

Це колізійний метод, він грунтується на колізійних нормах – нормах права країни суду.

Колізійна норма – це норма, що визначає, право якої держави повинне бути застосоване до відповідного правовідношення (докладніше див.: тема 3).

Кожна держава має своє МПП і, отже, свої колізійні норми. Тому часто одна і та ж суперечка розв'язується по-різному і залежно від того, в суді якої країни вона розглядається.

Колізійний метод піддається критиці, оскільки він ще більш підкреслює національний характер МПП. Деякі автори вважають, що рішення повинне бути засноване на міжнародних нормах, що містять так звані матеріальні норми міжнародного права (які встановлюють правила поведінки, права і обов'язки суб'єктів).

Матеріально-правовий метод – це такий спосіб регулювання відносин з іноземним елементом, при якому відбувається безпосереднє застосування матеріальної норми без звернення до колізійної норми.

Отже, завданням МПП є вирішити питання про те, яку саме з декількох одночасно діючих правових систем слід застосувати при даному фактичному складі справи. При цьому істотні три моменти:

1. Як і всі інші норми права, норми МПП застосовуються до певного фактичного складу справи, до фактів, які раніше правом не зачіпалися і які ще не одержали кваліфікації як факти, що створюють яке-небудь правовідношення

2. Наданий суду вибір правових систем обмежений системами, одночасно діючими.

3. Юридичні наслідки даного фактичного складу справи не завжди визначаються однією єдиною правовою системою. Іноді виникає необхідність застосування декількох систем - або кумулятивно, або альтернативно.