Основні типи контролю в МНК

Прямий контроль:

- наради в штаб-квартирі;

- відрядження вищих менеджерів до зарубіжних відділень;

- контроль поточної діяльності персоналу;

- контроль за допомогою організаційної структури (письмові фіційні звіти, ланцюги команд).

Непрямий контроль:

- щомісячна звітність, що надсилається до офісу країни по­ходження;

- додатки до оперативної звітності, включаючи фінансові звіти (баланс, звіти про доходи, бюджети);

- фінансові співвідношення.

Три комплекти фінансових звітів зарубіжних відділень до штаб-квартири:

1. Звіти, що грунтуються на національних стандартах рахун­ків, передбачених законодавством і професійними організаціями в країні господаря.

2. Звіти, що пов'язують принципи обліку із стандартами, що вимагає країна походження.

3.Консолідовані фінансові звіти з урахуванням вимог країн походження.

Характерні особливості контролю у корпораціях США:

- наголос на кількісних аспектах контролю діяльності зару­біжних відділень;

- контроль виконання планів, бюджетів відповідно до стан­дартів компанії;

- централізоване надходження інформації до штаб-квартири про стан виробничих процесів;

- істотний вплив кар'єрних аспектів на процес контролю.
У західноєвропейських МНК спостерігається:

- тенденція до вимірювання якісних аспектів зарубіжних операцій;

- контролювання переважно поведінки та її впливу на досяг­нення цілей;

- переважно децентралізований характер виробничого контролю;

- короткі вертикальні відстані в каналах звітності.
Японські МНК застосовують:

- меншу, ніж у США участь менеджерів і контролерів у про­цесі безпосереднього контролю;

- наявність довгострокових планів і бюджетів приводить до більш гнучкого їх використання в комунікаціях, що розширює їх роль далеко за межі контрольних інструментів.