Еволюція світової валютної системи. 1867 року Німеччина, Італія, Франція, Голландія, Норвегія Данія і Швеція домовилися про створення Паризької валютної системи

1867 року Німеччина, Італія, Франція, Голландія, Норвегія Данія і Швеція домовилися про створення Паризької валютної системи. Оскільки пізніше до них долучилися Росія, Японія та США, Паризька валютна система набула статусу першої світової валютної системи. Але далеко не останньої: 1922 року її змінила Генуезька, 1944 року з'явилася Бреттон-Вудська, а в 1976-1978 роках - сучасна, Ямайська валютна система.

Кожна світова валютно-фінансова криза, яка зумовлювала зміни світової валютної системи, починалася з кризи головного резервного активу, що використовувався для врегулювання дисбалансів міжнародних платежів. Не останню роль у кризових явищах відігравали також режими валютних курсів, покладені в основу функціонування тої чи іншої світової валютної системи.

Загалом, світова валютна система пройшла шлях від головного резервного активу — золота — до його повної демонетизації Ямайською валютною системою. Останньою передбачалося запровадити новий резервний актив — СПЗ. Однак, як ми вже знаємо, СПЗ не стали ані резервним активом, ані міжнародним засобом розрахунків і платежів. Їхню роль наразі виконують дві валюти — долар США і євро (регіональна валюта ЄС). Щодо валютних режимів, то вони еволюціонували від фіксованих валютних курсів до переважно плаваючих, з правом держав самостійно обирати режим валютних курсів. Розглянемо еволюцію світової валютної системи через коротку характеристику основних елементів усіх чотирьох світових валютних систем: