Матеріально-технічна база пасажирського залізничного транспорту складається з двох основних елементів: комплексу стаціонарних споруд і рухомого складу. їх розмежування здійснюється на основі різниці у функціях, які вони виконують при транспортному обслуговуванні подорожуючих.
Стаціонарна (нерухома) частина призначена для обслуговування пасажирів перед і після подорожі, а також збереження, технічної підтримки і ремонту рухомого складу.
Рухомий склад безпосередньо здійснює перевізну роботу, тобто просторове переміщення людей.
Стаціонарна база пасажирського залізничного транспорту може бути згрупована за такими складовими:
• Залізнична колія і пов’язані з нею споруди і пристрої.
• Пасажирський комплекс.
• Допоміжні споруди.
Залізнична колія — це технічна споруда, яка у відповідності з експлуатаційними особливостями залізничного транспорту забезпечує необхідне матеріальне середовище для пересування транспортних засобів. Вона відповідає суворо визначеним стандартам і вимогам: за шириною міжрейкового простору, градусом нахилення, радіусом повороту та іншим показникам, що забезпечують безпеку руху.
|
|
У міжнародній практиці використовуються три види залізничної колії: широколінійні (відстань між рейками 1520 мм), нормальні (ширина між рейками 1435 мм) та вузьколінійні (відстань між рейками 500-600 мм). Перша існує у всіх державах колишнього СРСР, а також в Австралії. Другий вид колії масово поширений у Європі, Північній Америці, деяких інших географічних районах світу. Третій вид колії, як правило, має локальне значення. Він прокладається у гірських районах з малим пасажирським потоком або в місцях розваг і атракцій типа «ретро».
Пасажирський комплекс включає залізничні вокзали і пасажирські станції.
Вокзали — це пасажирські будівлі призначені для обслуговування пасажирів. Приміщення вокзалів поділяються на:
• операційні (вестибюль, довідкове бюро, касовий зал, приміщення для прийому і видачі багажу);
• приміщення очікування і культурно-побутового обслуговування (зали очікування, ресторани, буфети і кімнати відпочинку);
• адміністративно-службові приміщення.
Залежно від можливої кількості обслуговуючих пасажирів вокзали поділяються на:
• малі (25-200 пасажирів в добу);
• середні (201-700 пасажирів в добу);
• великі (701-1000 пасажирів в добу);
• особливо великі (понад 1700 пасажирів в добу).
Рухомий склад пасажирського залізничного транспорту включає різні види локомотивів і пасажирських вагонів.
Локомотиви в залежності від двигунів, які в них запроектовані, поділяються на парові (зараз використовуються рідко); дизельні, електричні і газотурбіні. Найекономічний режим експлуатації забезпечують електролокомотиви, а найбільшу швидкість - газотурбіні. Останні використовуються переважно в індустріально розвинутих країнах Західної Європи, США, Японії.
|
|
У 80-х роках минулого сторіччя у Франції увійшов до експлуатації потяг нового покоління здатний розвивати швидкість 260 км/год., на відміну від вже існуючого Shinkansen в Японії, що рухався зі швидкістю 220 км/год. Зараз мережа TGV (Train a Grande Vitesse - абревіатура від французького «високошвидкісний потяг») є найбільш розвиненою в Європі. Для таких потягів побудовані спеціальні виділені траси, що дозволяють їм розвивати швидкість до 320 км/год. У квітні 2007 року TGV встановив світовий рекорд швидкості для рейкових потягів — 574,8 км/год.
Швидкісні потяги можуть рухатися і звичайними залізничними лініями, але в цілях безпеки швидкість на них обмежена 220 км/год. [7].
В Україні поки що відсутні високошвидкісні потяги. Через незадовільний стан колій швидкісні потяги в нашій країні рухаються зі швидкістю близько 140 км/год., тоді як в Європі - не менше 180-200 км/год. Для запуску ж потягів, аналогічних європейським необхідно не тільки оновлювати рухомий склад, а й будувати нові дороги. До 2012 року в Україні планується відкрити лінії «Pendolino» (французької компанії Alstom), що розвивають швидкість понад 200 км/год. і зараз експлуатуються у Фінляндії, Італії, Великобританії, Чехії, Словаччині [7].
Всі потяги, призначені для перевезення пасажирів, формуються з різних типів вагонів. Вагонний парк України є дуже різноманітним. Пасажирські вагони в залежності від внутрішнього обладнання, планування і призначення поділяються на:
• Звичайні, які забезпечують тільки місця для сидіння. Конструктивно вони представлені у двох основних варіантах: з загальним пасажирським простором і окремими купе.
• Спальні, які забезпечують умови для ночівлі під час подорожі. Як і звичайні вагони вони представлені у декількох варіантах: з двома, трьома та чотирьох спальними купе.
• Вагони-ресторани, які мають різний устрій, дизайн і пропонують послуги харчування під час подорожі. Вони входять до складу потягів, що здійснюють тривалі перевезення, а також туристичних. Як їх різновиди можуть зустрічатися вагони-буфети, вагони-бари, вагони-закусочні.
• Вагони-салони. Цей тип вагонів має спеціальне обладнання й пропонує високий рівень комфорту й комплексність обслуговування пасажирів. Такі вагони включаються до складу спеціальних туристичних потягів або обслуговують ділові подорожі.
За типом вагонів розрізняють вагони відкритого і закритого типу (купейні). До першого типу відносяться вагони:
• з місцями для сидіння 68-74 пасажирів;
• плацкартні вагон загального варіанту на 81 пасажира;
• плацкартні вагони в спальному варіанті розраховані на 54 пасажирів.
Вагони закритого типу (купейні) поділяються на:
• жорсткі;
• м’які;
• змішаного типу МІКС;
• вагони типу РІЦ.
Жорсткі купейні вагони розраховані на 36 місць, м’які на 32 місця. З метою ідентифікації усі вагони мають п’ятизначний номер, який розміщений під кодом залізниці на боковій стороні вагона:
0 - м’який (СВ, РІЦ)
1 - купейний жорсткий
2 - плацкартний
3 - міжобласний
4 - поштовий
5 - багажний
6 - ресторан
7 - поштово-багажний
На залізничному транспорті існує поняття — композиція складу пасажирського потягу. Під ним розуміється порядок розташування у складі пасажирського потягу вагонів різного типу, тобто схема складу потягу. Вона повинна, з одного боку, відповідати запитам пасажирів, а з іншого, забезпечувати ефективне використовування пасажирських вагонів. Композиція складу залежить від категорії потягу (швидкий або пасажирський), часу курсування (вдень або вночі), і відстані проходження (приміські, місцеві, міжнародні).
|
|
Для покращення використання пасажирських вагонів велике значення має уніфікація схем складу потягу. У склад пасажирського потягу, як правило, включать такі вагони: 1-2 м’яких, 5-8 купейних, 7-8 некупейних (плацкартних), 1 вагон-ресторан, багажний і поштовий вагони.
Склад туристсько-екскурсійного потягу прямого сполучення налічує від 12 до 16 вагонів (в тому числі вагони-ресторани). Для перевезення туристів в місцевому сполученні склад потягу має не менше 10 вагонів. Для перевезення туристів в приміському сполученні - не менше 6 вагонів.
Працівникам туристичних підприємств необхідно мати уявлення про масштаби та види сполучень на залізничному транспорті.
Залізнична мережа України є однією з найбільших в Європі. Загальна експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування складає 22,5 тис. км і за показником її густоти наближається до Франції та Італії. Мережа українських залізниць функціонує як єдиний виробничо-технологічний комплекс, управління яким здійснюється Державною адміністрацією залізничного транспорту України — Укрзалізницею, що підпорядкована Міністерству транспорту України Шість залізниць об’єднують всі області України (див. таблицю 3.1).
Таблиця 3.1
Залізниці України
Найменування залізниці | Адміністративні одиниці, що входять до складу залізниці | Центр управління |
Одеська, 4,2 тис. км | Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська, Черкаська області | Одеса |
Південна, 3,6 тис. км | Харківська, Полтавська, частина Чернігівської, Сумської, Луганської областей | Харків |
Донецька, 2,9 тис. км | Значна частина Донецької і Луганської областей | Донецьк |
Придніпровська, 3,2 тис. км | Дніпропетровська, Запорізька і Кримська області | Дніпропетровськ |
Південно-Західна, 4,7 тис. км | Хмельницька, Вінницька, Житомирська, Київська, Чернігівська і частково Сумська області | Київ |
Львівська, 4,5 тис. км | Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Чернівецька, Закарпатська, Волинська, Рівненська області | Львів |
В Україні розрізняють декілька видів пасажирських перевезень: прямі, місцеві, приміські, міжнародні.
|
|
Прямим сполученням називають поїздку пасажирів по двом і більше залізницям. Місцевим - поїздку пасажира в межах однієї залізниці, але не у приміському сполученні. Приміське сполучення — це поїздка пасажира у межах приміських зон, але не більше ніж 150 км. До міжнародного перевезення відноситься поїздка пасажира по залізницям двох і більше країн.
Сполучення забезпечується такими основними категоріями пасажирських потягів (за швидкістю руху і частотою зупинок):
• високошвидкісні;
• швидкісні;
• швидкі;
• пасажирські;
• приміські.
В країнах Західної Європи існує дещо інша класифікація пасажирських сполучень. Практично в кожній країні виділяють місцеві (регіональні приміські), регіональні, а також високошвидкісні потяги, що курсують як в межах країни, так і в міждержавному сполученні, але з обмеженою кількістю зупинок.
Наприклад, в Італії є декілька типів поїздів: «Eurocity», «Inter City», «Expresso», «Diretto», «Locale». Всі поїзди типу EC - Eurocity - це фірмові експреси, що зупиняються лише в найбільших містах і використовуються для міжнародних рейсів. Потяги ІС — Inter City експлуатуються як у внутрішніх, так й у міжнародних сполученнях. Експреси EXPR - Expresso також здійснюють внутрішні перевезення, але використовуються і на міжнародних лініях. Вони мають перший й другий класи і зупиняються лише на головних станціях. Напівекспреси DIR — Diretto — це прямі потяги, що під час руху зупиняються на більшості станцій, тут часто буває тільки другий клас сидячих місць, однак вагони таких поїздів мають сучасний вигляд. Locale — це потяги місцевого сполучення на невеликих лініях, вони зупиняються на усіх станціях і приблизно відповідають нашій електричці.
В Німеччині окрім високошвидкісних експресів ІСЕ - Inter City Express та ІСТ, що забезпечують міжнародні та далекі внутрішні перевезення, також існують нічні потяги Nacht Zug, приміські потяги (наприклад, S — Bachn Berlin) та регіональні (наприклад, Bayerische Eisenbahngesellshaft - Баварія або ALEX - Allgan - Express, що курсує на півдні).
Всі лінії швидкісного сполучення класу Euro City Express країн EC об’єднані в єдину мережу TEE - Trans Europe Express Train. Крім того існує мережа нічних потягів CNL - City Night Line регулярного сполучення, що пов’язує Швейцарію, Австрію, Німеччину, Нідерланди, Данію. Потяги мають спальні і кушеточні вагони двох класів [7].