Що відбувається?

Учні об'єднуються у дві групи. Сідають таким чином, щоб одна група не бачила другої — спина до спини.

Перша група «видає звуки», друга — пояснює їх. У першій групі може бути ведучий, який диригує звуками. Групі дається дві хвилини на те, щоб домовитися про характер звуків.

Варіанти

Учитель задає загальну тему обом групам. Наприклад: «Дія відбувається на карнавалі». За звуками першої групи (які б не були ці звуки) кожен з учнів другої групи малює в своїй уяві картини подій, що відбуваються на карнавалі.

Учитель задає тему групі, яка лише слухає. Перша група не знає, що задане. Наприклад, учитель попереджає другу групу, що всі звуки, які вони почують, звучатимуть на пароплаві, що йде морем пізно вночі. Які б звуки тепер не почули учні, вони повинні виправдати їх появу заданими обставинами.

Дій словом!

Вправа-етюд, у якій органічно народжується одне живе слово, значно корисніша ніж декілька гостросюжетних етюдів, вико­наних із приблизною правдоподібністю. Перш ніж переходити до розмовних етюдів, доречно виконати багато вправ на одне-два слова, яким повірять і виконавець, і глядачі. Приклад

Ви відстали від товаришів і загубилися в лісі. Вийшли на пагорб, звідки далеко видно. Глибока осінь, холодно. Темніє. Що робити, куди йти? Глянули, здається, вдалині — люди. Чи це далекі кущі? Чи це вітер? Вдивіться, услухайтеся! Коли вам здасться, що це люди, то кричіть: «Сюди!»

Довга підготовка до дій у запропонованих обставинах, віра в їх реальність сприятимуть народженню бажання закричати.

Вдивлятися — означає бачити передбачуване. Услухатися — означає насправді чути передбачуване.