2015-06-30
2977
Надзвичайно важливе значення для розвитку української літературноїмови має творчість Г. Квітки-Основ'яненка. До нього українська літературна мова застосовувалася тільки у віршованій поезії і драматургії. З-під пера Квітки-Основ'яненка вона вперше розгорнулась у художній прозі.
Справжнім патріархом у культурному житті Харкова й України кінця XVIII - початку XIX ст. слід визнати Григорія Квітку-Основ'яненка. Його цілком правомірно вважають основоположником української художньої прози, одним із тих, хто своєю творчою діяльністю вводив українську мову в коло літературних мов. Він збагатив українську мову новими виражальними засобами й довів, що вона придатна не тільки для бурлеску й хатнього вжитку (Л. Лисиченко).
. Квітка-Основ'яненко у своїх творах відобразив харківський, слобожанський діалект. Цей діалект сформувався в 17-18 ст. унаслідок колонізаційних рухів на Слобожанщину з різних місцевостей України і Московської Русі. У його творах багато слобожанських фонетичних, морфологічних і лексичних діалектизмів (нігде, вп'ять, ходють, озьме, робе).
Твори «Маруся», «Козир-дівка», «Сердешна Оксана» написані її дусі сентименталізму. У цих творах народна "мова стала прекрасною скарбницею всіх виражальних засобів.
Г. Квітка-Основ'яненко досить часто вплітає пісенну мову в розмовно-побутову. Особливістю його творів є те, що він використовує народні пісні, прислів'я, приказки, вірування, казки, повчання, обряди.
«Орієнтація Квітки-Основ'яненка як автора сентиментально-реалістичних повістей на народнопісенну лірику надавала його прозовому стилю лірично-поетичного забарвлення, що на багато десятиріч визначило характерний стиль української прози» (О. Гончар).
Г. Квітка-Основ'яненко розвинув мовні засоби гумору і сатири її жанрі художньої прози «Салдатський патрет», «Конотопська відьма» та в комедіях «Шельменко-денщик», «Сватання на Гончарівці». Його твори позбавлені навмисної зниженості, що є прикметною рисою І. Котляревського.
Г. Квітка-Основ'яненко продемонстрував дивовижне багатство розмовної мови в численних її поважних стилях (народна філософія, взаємини батьків і дітей, звичаї і обряди, зображення кохання) (Г. Плющ).
Отже, своїми творами Г. Квітка-Основ'яненко довів, що українську мову можна використовувати для відтворення високих почуттів людини і що вона придатна для створення «великої національної української літератури».
Аналіз оповідання "Салдацький патрет".
— У чому особливість сюжету твору?
(Сюжет оповідання дуже нехитрий, збудований він нечітко, бо наголос зроблено на окремих епізодах, об'єднаних картиною ярмарку. Якийсь-то пан захотів поставити в себе на "огороді" портрет солдата, щоб його птиці жахалися. Прочувши, що в Борисівці живе дуже вправний маляр Кузьма Трохимович, пан замовив йому солдатського портрета. Сумлінний художник виконав прохання, а щоб переконатися в якості своєї роботи, вивіз "патрет" на ярмарок, поставив його на видному місці, а сам прислухався, що говорять люди про його працю.)
— Для чого Г. Квітка вперше в українській літературі вводить постать розповідача з народу? (Це також йшло в плані розвитку реалізму і народності, бо устами демократа Грицька Основ'яненка проголошувалися і народні оцінки дійсності.)
— Доведіть бурлескну манеру письма автора, яка в оповіданні переважає над серйозним змалюванням життя. (Наприклад, "іше не попритухали усі зірочки, а вже наш Кузьма Трохимович і зскочив; понюхав кабаки, прочхавсь, протер очі полою, бо вже тут пак ніколи було по воду йти, щоб вмитись; підперезавсь знову і пояс притягнув лепсько, насунув шапку по самий ніс, та й рукавички достав, — бо се знаєте було об перших п 'ятінках, так вже зорі холодні були, — і сів у своїй ятці, щоб прислухатись ".
Або: "тут суздальці з богами та з книжками завалящими, а побіля їх сластьонниця з грубкою: тільки спитай, на скільки тобі треба сластьоних, так живо підніме пелену, та й зніме стару онучку, що нею горщик з тістом накритий, щоб, знаєте, тісто на холоді не простывало, і затим під пеленою у себе держить; от пальці послине, щоб тісто не приставало, та й вщипне тісно, та на сковороду уволію — аж шкварчить! — та зараз і пряжет, і подає, а вже на олію не скупиться, бо так з пальців і тече, тільки знай обсмоктує ".)
— Покажіть етнографічність та експресивність манери письма Квітки через змалювання груп людей та поодиноких портретів.
(Етнографічно точно передані матеріал, колір, форма одягу, різноманітного краму. Проте дуже докладні описи Квітки не втомлюють уваги читача, бо автор передав також усю стоголосість багатолюдного натовпу, тісноту, гамір, шум. Експресія, рух відтворюються через показ бажань, домагань частини персонажів, поданих найрельєфніїие в ярмарковій юрбі; так, циган і циганка мудрують обдурити когось, перекупка — продати з баришем, парубки і дівчата — пожартувати, позалицятись; Матвій Шпонь продав сіль і на всі гроші гуляє, п'є, бешкетує на радощах, а статечні селяни хочуть вторгувати грошей, щоб було чим платити, коли "десяцькі у волость потягнуть за подушне і за общественне ". Кожний купець наперебій вихваляє свій крам: "Той купує, той торгує, той божиться, той приціняється, той спорить, той товариство склика; той на жінку гука, ті лаються, ті йдуть могоричі запивати; жіноцтво щебече, усі разом розказують і ні одна не слухає, старці співають Лазаря, кобили ржуть, колеса скриплять; той возом їде та кричить: "По глину, по глину!", а назустріч йому викрикує по горшки, по горшки!" Діти, погубивши матерів, пищать, та.; скавучить собака, там придушили порося: вищить на весь базар, а свиня, хрюкаючи, пробирається промеж народом; там перекупки хватають за поли парубків та школярів: "Ходи сюди, дядёшка!—кричать. Візьми в мене, паниченьку! От бублики гаряченькі, з мачком... От паляниця легесенька, тільки що із печі!" Та-та-та-та-та й не розбереш, що вони там і кричить, бо усюди гомонять як у млині, як на всі меле і товче ".)
Що, на вашу думку, є головним у творі?
(Головне в творі — це талановито намальована картина ярмарку на Україні початку XIX століття, сповнена зорових, слухових образів, багатства життєвих фарб, галасу, руху.)
