Історичні умови розвитку української культури | |||||||||
Становлення тоталітарного режиму і культу особи Сталіна | Масові репресії | Ліквідація неписьменності. Запровадження загальної обов'язкової чотирічної освіти, перехід у містах до семирічної освіти | Згортання українізації. Ідеологічний тиск на митців. Партійний контроль. Русифікація | ||||||
Наслідки | |||||||||
Насадження єдиного творчого методу — соціалістичний реалізм | Завершення «культурної революції». Наприкінці 1930-х рр. неписьменні складали 15 % дорослого населення. Охоплення освітою дітей всіх вікових груп. Повний партійно-державний контроль над освітою | «Розстріляне Відродження» — нищення молодої порослі представників української культури, літераторів і митців. Загалом було репресовано понад 500 осіб. Руйнування інтелектуальної і моральної спадкоємності української інтелігенції | |||||||
Основними рисами соціалістичного реалізму заведено вважати: присутність нового героя — революціонера-пролетаря, комуніста; оспівування комуністичних ідеалів; відображення й оцінка життєвих ситуацій з точки зору марксизму-ленінізму; багатогранність художніх форм і проявів. Найбільшого поширення соціалістичний реалізм набув у СРСР, де вважався частиною офіційної ідеології. Деякі дослідники відкидають існування соціалістичного реалізму, стверджуючи, що це різновид критичного реалізму.
|
|