І. Нові сили

Речі, що про них говоритиму, надзвичайно складні, щоб висловити їх у відчиті. Спробуймо сказати тільки найважніше.

Непрості роки розпочалися в Європі. Сили, що двигають її народами, то не тільки пересування армій. Падають не тільки фортеці. Заломлюються не тільки війська. Прорвані не тільки оборонні лінії. Западаються світогляди, і то дуже старі, – за ними, як бачимо, виявились нові сили.

Сили виявлені, і то такі прості – а назвати їх ще не вміємо.

Не дивуймося, – назвати те, що тепер діється, нелегко. Бо назвати по імені те, що і з чим зв’язано – це знайти вихід. Вказати на щось і назвати – що ж то є, як не визначення напрямної, як не провідництво?..

Чуємо всі, що розпочалися непрості часи. Часи такі глибинні і великі, що їх може тільки в зорях окреслено. Чуємо, що йде нове народження, яке дасть нашому народові життя, а зате не одному іншому народові дасть смерть. Чуємо також, що не про відновлення старих речей йде, а про щось зовсім нове, йде про життя, яке було б і яке буде вагітне наслідками на століття.

Не будьмо фарисеями!

Так каже Св. Письмо. Коли світ передчував уже і таїнство Голгофи, і радість Воскресення, коли світ, одним словом, був на переломі, були й фарисеї. Вони не хотіли позбутися пересудів, що закорінилися в їх душах. Любіші їм були старі плани і дріб’язкові реґуляміни від нового. Вони ховалися від нього. Тому й досі слово “фарисей” звучить як слово поганьблення.

Не хотіли боліти серцем над болем мас, не хотіли переживати смерті тих, хто гинуть для кращого, – не хотіли глибоко страждати. Зосталися з повязкою на очах, не побачили воскресення, і відреклися будуччини.

Чому ж маємо ми тепер, у часи перелому, накладати на очі пов’язку фарисеїв?

Узгляднити більшовизм!

При всіх пізнаваннях не забуваймо про “поправку на більшовизм”. Не можемо не узгляднювати двадцяти літ більшовизму в Україні. Не сміємо дивитися на свій нарід так, якби нічого не сталося. Сталося! Вже по році не відстанеться на західних землях, а по двох-трьох роках не відрізните західних земель від великоукраїнських.

Як град і повінь – більшовизм зробив своє. Як стихійна зміна змінив і порушив усе, що можна було порушити. Як допуст Господа прийшов і треба ще пережити і наслідки цього пізнати.

Коли Україна мала перед більшовизмом свою соціальну будову, то тепер такої немає. Немає класів в значенні передбільшовицькому. В імені якого класу виступав би дрібноміщанський ідеолог, коли немає дрібного українського міщанства? Воєнно-шляхетська ідеологія? А де ж та шляхта? Ліберально-буржуазійні кличі? А де ж та буржуазія? Слідкуймо за кожним своїм словом, коли говоримо, і пам’ятаймо – мусить бути “поправка на більшовизм”. Без тої поправки належатимемо до минулого.