Роль священика у спільноті

Тяжко грішать також батьки, які знають про грішне життя сина і спонукають його до прийняття тайни Священства тільки з огляду на можливість мати допомогу для родини.

Священичий сан був встановлений Ісусом, не для підтримки родин священиків, а для примноження Божої слави і спасіння душ. Декому здається, що священичий сан – це якийсь уряд або світська професія, яка дає можливість здобути пошану і земні багатства, але дуже помиляються. Також з цієї причини родичі часто турбують єпископів, прохаючи висвятити якихось неуків або осіб, які неморально живуть, аргументуючи, що їх родина убога і не може сама собі дати раду. Тоді єпископ повинен відповісти: "Ні, мій сину, сан священичий не є для того, щоб допомагати родині, але є для добра Церкви". Так слід протиставитися їм і більше не слухати, бо, звичайно, ці негідні кандидати до священства доводять пізніше до руїни свою душу, свої родини і навіть частину суспільства.

Торкаючись питання тих священиків, які живуть у домі своїх батьків і родичі яких хотіли б, щоб надмірно не зобов'язували себе у службі, але дбали про дохід дому і його значення, треба зазначити, що вони повинні відповісти своїй родині так, як Ісус своїй Матері: "Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого? " (Лк. 2, 49). Такою повинна бути їх відповідь: "Я священик, моїм завданням не є здобуття грошей, дбання про повагу і керування домом, але життя у зосередженні, молитві, навчанні і допомозі парафіянам".

А якщо в якомусь випадку родина буде потребувати конкретної допомоги, священик повинен допомогти їй настільки, наскільки зможе, проте не занедбуючи своїх основних обов'язків, турботи про освячення своє та інших.