Спортивна підготовка осіб з вадами інтелекту

Передерій А.В.

Бріскін Ю.А.

СПОРТИВНА ПІДГОТОВКА ОСІБ З ВАДАМИ ІНТЕЛЕКТУ

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

на засіданні кафедри теорії спорту

„29” серпня 2007 р. протокол № 1

Зав. каф _____________ Ю.Бріскін.

1.Класифікація осіб з ЗРР (“КІ”).

В усіх демократичних і розвинених країнах крім масових шкіл, створюють допоміжні, у яких навчають розумово відсталих дітей. У більшості держав добором дітей у допоміжні школи займаються групи спеціалістів. Наприклад, у США добір розумово відсталих дітей проводиться приймальними комісіями, до складу яких входять лікарі, психологи, вчителі - дефектологи, шкільна медична сестра, фахівці з слуху і мови, представники шкільної адміністрації.

Приймальна комісія поряд із тестовим дослідженням інтелекту проводить психологічне обстеження, що містить вивчення мовного розвитку дитини, а також дослідження емоційної сфери і особистих якостей. З цією метою використовуються різноманітні опитування, проективні методики. При неврологічному обстеженні з’ясовуються причини утруднень і визначається метод лікування. Основними показниками розумової відсталості вважають величину інтелектуального коефіцієнта (IQ) і соціального коефіцієнта (SQ). Під SQ розуміється ступінь комунікабельності дитини, спроможність орієнтуватися. При дослідженні IQ та спроможності до навчання досліджується рівень оволодіння рахунком, художній розвиток. З цією метою використовуються різноманітні батареї тестів. Найбільше поширена шкала Стенфорда-Біне і дитяча шкала Векслера.

Найбільшу популярність одержала шкала, що опублікована в 1955 році під назвою “шкала інтелекту дорослих Векслера” (WAIS). Остання редакція, або WAIS-R, опублікована в 1981 році. WAIS призначена для обстеження осіб у віці від 16 до 64 років. Вона містить 11 субтестів, що складають вербальну і невербальну шкали.

1. Субтест загальної поінформованості. Досліджує запас щодо простих зведень і знань.

2. Субтест загальної розумності. Оцінює повноту розуміння змісту висловів, спроможність до судження - розуміння суспільних норм.

3. Арифметичний субтест. Оцінює концентрацію уваги, легкість оперування числовим матеріалом.

4. Субтест встановлення подібності. Оцінює спроможність до формування понять, класифікації, впорядкування, абстрагування, порівняння.

5. Субтест повторення цифрових рядів. Спрямований на дослідження оперативної пам’яті й уваги.

6. Словниковий субтест. Спрямований на вивчення вербального досвіду (розуміння та вміння визначити зміст слів).

7. Субтест шифровки цифр. Вивчає ступінь засвоєння зорово-рухових навичок.

8. Субтест знаходження відсутніх фрагментів. Вивчає особливості зорового сприйняття, спостережливість, здатність відрізняти істотні деталі.

9. Субтест “кубиків Коса”. Спрямований на вивчення сенсомоторної координації, спроможності синтезу цілого з частин.

10. Субтест послідовності картинок. Досліджує спроможність до організації фрагментів у логічне ціле, розуміння ситуації і передбачення подій.

11. Субтест упорядкування фігур. Спрямованість субтеста аналогічна субтесту 9.

Показник розумового розвитку визначається за кривою розподілу Гауса, на якій зона розумової вiдсталостi починається на два стандартних відхилення нижче середнього рівня з подальшими рівнями, позначеними 3,4 i нижче.

Наприклад, за тестом Стенфорда-Бiне цi групи будуть такими:

Таблиця. Показники коефіцієнту інтелектуальності (КІ) різних груп розу­мової відсталості

Відсталість	КІ
Вiдверто виражена	нижче 20
Важка	20 - 35
Середня	36 - 50
Слабка	51 - 70

“Слабка відсталість” традиційно вважалась “розумовою відсталістю, що піддається навчанню” в школах i такий учень вважався здатним на часткову iнтеграцiю i деякі досягнення. “Середня відсталість” розглядалася як “розумова вiдсталiсть, що піддається тренуванню” - стан, при якому діти знаходяться в спеціальних класах i вважаються нездатними для навчання вільному читанню i самостiйностi. “Важка” i “відверто виражена” відсталості не мають перспектив для навчання, так як цей рівень вiдсталостi не виправдовує великих витрат на освіту.

Від 2 до 3% розумово відсталої частини населення, яка перевірялася, знаходиться на рiвнi “значно нижче середнього”, а бiльшiсть (біля 85%) належать до категорії слабої вiдсталостi, 10% характеризуються середньою розумовою вiдсталiстю, а 5% мають важку i відверто виражену розумову вiдсталiсть. Існують труднощі в класифiкацiї молодих людей, чий інтелектуальний рівень оцінюється нижче 1, але вище 2-х стандартних відхилень вiд середнього (КI вiд 85 до 68) i знаходиться в так званiй “прикордоннiй” областi, яка може вважатися “прикордонно нормальною” або “прикордонно вiдсталою”. В 1973 р. Американська асоцiацiя з питань розумової неповноцiнностi вирішила вилучити цю групу з термiнологiї розумової вiдсталостi, так як до цієї групи вiдносяться багато осiб, якi знаходяться в особливих перехідних періодах або під впливом тиску середовища, i функціональні здібності яких справедливо вважаються більш динамічними.

Слід зауважити, що критерієм участі у Спеціальних Олімпіадах є факт, а не ступінь затримки розумового розвитку, медичний діагноз тощо.

1. Організація і проведення змагань з особами з ЗРР.

Учасники змагань Спеціальних Олімпіад поділяються на групи (дивізіони) відповідно до їх віку, статі, рівня майстерності тощо.

В програмах Спеціальних Олімпіад проводяться чоловічі і жіночі змагання. Можуть проводитися змішані Чемпіонати в парно­­­му фігурному катанні, парних танцях на роликових ковзанах, настільному тенісі тощо. Змішані команди можуть брати участь в змаганнях за умови недостатньої кількості спортсменів для утворення виключно чоловічих чи жіночих команд. Змішана команда може брати участь лише у чоловічому Чемпіонаті з цього виду спорту.

Групи (дивізіони) учасників складаються за принципом рівності, тобто всі учасники мають реальні можливості здобуття перемоги у зма­­­ганнях.

Принцип рівності застосовується також і в командних змаганнях.

Під час складання груп (дивізіонів) за принципом рівності, показники їх учасників оцінюються за низхідною. Розбіжність спортивних показників за часом чи очками між кращим та гіршим спортсменом однієї групи не повинна перебільшувати 10 % (15 % у разі неможливості забезпечення 10% дивізіонування).

В командних Чемпіонатах розподіл команд за рівнем майс­­­терності проводиться із використанням командних показників, результатів кваліфікаційних змагань та правила 10%. В кваліфікаційних змаганнях команди беруть участь у скороченому варіанті змагань з офіційного виду спорту. Команди-суперники визначаються за показниками, що подаються разом із реєстраційними документами.

Як же організатори змагань Спеціальної Олімпіади уникають випадків участі у змаганнях спортсменів без вад розумового розвитку або запобігають свідомому заниженню попередніх результатів?

Відповідь на це питання слід шукати у тих принципах, якими керуються організатори цих змагань і якими не керується, наприклад, Міжнародна асоціація спорту осіб з інтелектуальними вадами (INAS-FІD).

Згідно з правилами Спеціальних Олімпіад спортсмен або команда дискваліфікуються, якщо у фіналі спортивні результати перевищують 15% результату, що було показано у попередніх відбірних змаганнях або заявлено.

Врахування медичного діагнозу та попередніх спортивних результатів дають можливість організаторам сформувати окремі дивізіони для спортсменів з синдромом Дауна, спортсменів, у яких вади інтелекту супроводжуються наслідками поліомієліту або наслідками дитячого церебрального паралічу тощо.

Правило 10% не застосовується у видах спорту, що вимага­­­ють суддівської оцінки (фігурне катання, стрибки в воду, кінний спорт тощо), однак, розподіл на групи відбувається відповідно до рівня майстерності спортсменів.

В кожній групі має бути від 3 до 8 індивідуальних учасників або команд. У випадку, коли група не має необхідної кількості учасників, вона об’єднується з іншою. В разі недо­­­держання мінімуму з трьох учасників через неявку одного з них, змагання проводяться із рештою учасників.

Якщо після розподілу за принципом рівності в групі є лише одна команда чи учасник, то вони можуть брати участь в показо­­­вих виступах. В показових виступах призи не присуджуються.

Змагання не проводяться за наявності лише одного учасника чи команди.

Кількість груп визначається кількістю учасників та рівнем їх спортивної майстерності.