2015-07-04
1582
Така оцінка передбачає, що фактично відображена в балансі вартість окремих груп матеріальних і нематеріальних активів (у першу чергу, усіх видів основних засобів, окремих видів нематеріальних цінностей, усіх товарно-матеріальних запасів у складі оборотних активів) повинна бути скоригована з урахуванням росту цін на момент проведення оцінки. Така оцінка активів повинна грунтуватися на реальних темпах інфляції за весь період із моменту останньої їх індексації, тобто враховувати реальну зміну індексу цін на окремі види продукції.
Розрахунок поновлювальної вартості чистих активів оцінюваного підприємства здійснюється за формулами:
ЧАв = А ± РПА – ФЗ, (6.2)
або
ЧАв = ЧАф ± РПА, де
ЧАв – поновлювальна вартість чистих активів підприємства;
А – загальна вартість активів підприємства за балансовою оцінкою;
РПА – результати переоцінки окремих видів активів підприємства з урахуванням індексу інфляції;
ФЗ – фінансові зобов’язання підприємства усіх видів, які представляють у сукупності суму позикового капіталу, що ним використовується;
ЧАф – фактична балансова вартість чистих активів (розрахована за першою формулою).
Характеризуючи даний метод оцінки, слід зазначити, що він дозволяє одержати більш точну мінімальну вартість чистих активів підприємства, хоча також може мати недоліки. При використанні цього методу не завжди реально відображається рівень морального зносу окремих видів матеріальних і нематеріальних активів, не враховується характер їх використання.
3. Оцінка за вартістю продуктивних активів.
Така оцінка дозволяє, певною мірою згладити недоліки попередніх методів. У її основі лежить оцінка чистих активів, що використовуються продуктивно, що генерують прибуток підприємства, тобто безпосередньо беруть участь у його господарській діяльності. У процесі такої оцінки із загальної вартості активів підприємства, з балансу спочатку виключаються непродуктивні активи:
– невстановлене або вибуле з виробничої експлуатації устаткування; запаси окремих видів сировини і матеріалів, що не використовуються у процесі виробництва;
– наднормативні запаси сировини та матеріалів;
– готова продукція, що не користується попитом у споживачів; нематеріальні активи, що не використовуються, але значаться в балансі підприємства; безнадійна дебіторська заборгованість тощо.
Потім до вартості продуктивних активів, які є в балансі, додають орендовані активи, що використовуються підприємством, за договором оренди або лізингу, які відображені на забалансових рахунках. Нарешті, із загальної вартості продуктивних активів вилучають суму усіх видів фінансових зобов’язань підприємства. Алгоритм даних розрахунків здійснюється за такою формулою:
ЧАп = А ± е РПА – Ан + АА – ФЗ, де
ЧАп – вартість чистих продуктивних активів підприємства;
А – загальна вартість активів підприємства за балансовою оцінкою;
РПА – результати переоцінки окремих видів активів підприємства з урахуванням індексу інфляції;
Ан – реальна вартість непродуктивних активів підприємства, відображених у його балансі;
АА – реальна вартість орендованих активів, що їх використовує підприємство, які відображені на його забалансових рахунках;
ФЗ – фінансові зобов’язання підприємства усіх видів, які представляють у сукупності суму позикового капіталу, що використовується підприємством.
Характеризуючи даний метод оцінки, слід зазначити, що він дозволяє одержати реальну вартість чистих активів підприємства, які безпосередньо формують результати його господарської діяльності. У цьому випадку досягається більш повна оцінка споживацької вартості чистих активів із позиції покупця цілісного майнового комплексу. Проте недоліком даного методу оцінки є те, що він не відображає безпосередніх результатів господарської діяльності підприємства, які генеруються його продуктивними активами, а також не враховує у складі продуктивних активів розмір земельної ділянки.
II. Метод оцінки вартості заміщення ("затратний метод") грунтується на визначенні вартості витрат, необхідних для відтворення всіх аналогічних активів, що входять до складу цілісного майнового комплексу. Іншими словами, у процесі оцінки моделюються усі витрати на відтворення даного майнового комплексу в сучасних умовах у розрізі окремих його елементів з урахуванням реальної вартості зносу кожного із цих елементів. Даний метод оцінки вартості цілісного майнового комплексу має два різновиди:
1. Оцінка за фактичним комплексом активів.
Така оцінка може здійснюватися за комплексом активів, що входять у звітний баланс підприємства, а також за групою орендованих активів. У процесі даного методу оцінки калькулюються усі види витрат, що пов’язані з будівництвом, придбанням і установкою кожного виду активів (вартість проектних робіт, матеріалів, оплати праці тощо).Оцінка здійснюється за такими основними етапами:
– на першому етапі із загального комплексу активів виділяють ті види, що не потребують оцінки вартості заміщення, – грошові активи в національній та іноземній валюті, дебіторська заборгованість, довгострокові та короткострокові фінансові вкладення, витрати майбутніх періодів та інші аналогічні активи;
– на другому етапі всю сукупність матеріальних і нематеріальних активів підприємства структурують за окремими елементами, що відрізняються за засобами здійснення оцінки. Як правило, така диференційована оцінка здійснюється за такими елементами активів:
• будівлі та споруди;
• виробниче устаткування, машини, механізми;
• офісні меблі;
• технічні засоби управління;
• запаси сировини і напівфабрикатів;
• запаси малоцінних предметів, що швидко зношуються;
• запаси готової продукції;
• нематеріальні активи, що враховуються в складі балансу;
• інші види активів;
– на третьому етапі, використовуючи диференційовані підходи щодо оцінки різноманітних елементів активів, визначають повні витрати на їх виробництво в сучасних умовах. Система таких методичних підходів до оцінки різноманітних видів рухомого і нерухомого майна широко висвітлюється в спеціальній літературі;
– на четвертому етапі з повних витрат на відтворення окремих елементів активів відраховують вартість усіх форм зносу. На відміну від бухгалтерської практики в складі цього зносу відбивається не тільки фізичне старіння активів, але і функціональне (втрата вартості активу у зв’язку з неможливістю виконання в повному обсязі початкових функцій), економічне (втрата вартості активу у зв’язку зі зміною кон’юнктури ринку) та інші види їх старіння;
– на п’ятому етапі на основі підсумовування вартості заміщення окремих елементів матеріальних і нематеріальних активів (з урахуванням вартості усіх форм зносу), а також фактичної вартості фінансових активів визначають повну вартість заміщення активів цілісного майнового комплексу;
– на шостому етапі (при потребі) визначається вартість заміщення чистих активів підприємства. Для цього з повної вартості заміщення його активів відраховують суму всіх його фінансових зобов’язань (обсяг позикового капіталу).
Алгоритм розрахунків вартості заміщення активів може бути виражений такими формулами:
ПВЗА = е (ПВАі – ИАі) + ФА, (6.3)
де
ЧСЗА = ПВЗА – ФЗ, де
ПВЗА – повна вартість заміщення активів підприємства;
ЧВЗА – вартість заміщення чистих активів підприємства;
ПВАі – повна вартість заміщення конкретного матеріального або нематеріального активу;
ИАі – вартість усіх форм зносу конкретного матеріального або нематеріального активу;
ФА – сукупна вартість усіх фінансових активів підприємства, що не підлягає переоцінці;
ФЗ – сума усіх фінансових зобов’язань підприємства (обсяг позикового капіталу).
Характеризуючи даний метод оцінки, слід зазначити, що він дає більш чітке уявлення про вартість цілісного майнового комплексу порівняно з балансовим методом, тому що дозволяє врахувати не тільки аналогову сучасну вартість окремих елементів активів підприємства, але й реальну (а не тільки ту, що відображається бухгалтерським обліком) суму їх зносу. Водночас варто врахувати, що багато елементів оцінки активів носять суб’єктивний характер – вибір конкретних методів відтворення повної вартості за окремими елементами активів, оцінка вартості функціонального й економічного їх зносу тощо. Крім того, в умовах нашого законодавства він не відображає вартості земельної ділянки, на якій розташоване підприємство, і характеру його розташування. Нарешті, цей метод має ще один недолік: він не пов’язує вартість активів цілісного майнового комплексу з рівнем прибутку, що генерується ними.
2. Оцінка вартості заміщення з урахуванням гудвіла.
Така оцінка дозволяє суттєво доповнити уявлення про реальну вартість цілісного майнового комплексу за рахунок тих видів невідображених у балансі нематеріальних активів, що роблять значний вплив на формування прибутку підприємства. Відповідно до діючих принципів бухгалтерського обліку такі види активів підприємства, які формує його гудвіл, трактуються не як нематеріальні активи, а як поточні його витрати – витрати на підготовку і підвищення кваліфікації кадрів; витрати на рекламу і маркетингові дослідження; витрати на утримання дослідницьких підрозділів підприємства тощо. У процесі оцінки гудвіла такого роду витрати розглядаються як інвестиції в нематеріальні активи, не відображені у складі балансу.
Самі по собі ці витрати, аналізовані ізольовано від їх впливу на формування додаткового прибутку підприємства, інвестиційної цінності не мають. Вони набувають такої цінності, коли в комплексі впливають на формування прибутку за рахунок ефекту синергизму. Синергизм характеризує додаткові економічні переваги (додатковий прибуток підприємства), що утворюються у процесі комплексного взаємодоповнюючого використання окремих факторів виробництва. Ефект синергизму можна охарактеризувати відомою парадоксальною формулою: "2 + 2 = 5". Таким чином, гудвіл виступає у формі підсумованого ефекту численних синергизмів і тільки в даній формі має самостійну інвестиційну цінність. Урахування цього ефекту в ряді випадків істотно підвищує реальну вартість сукупних активів у формі цілісного майнового комплексу.
Під час продажу підприємства гудвіл виступає у формі різниці між ринковою і балансовою вартістю підприємства або вартістю заміщення чистих активів. Тобто в даному випадку визначення його розміру труднощів не викликає. Проте на стадії попередньої оцінки вартості цілісного майнового комплексу оцінити розмір гудвіла досить складно. Звичайно, у процесі такої оцінки використовують два основних методи:
а) оцінка гудвіла на основі середньогалузевої суми прибутку.
У цьому випадку гудвіл характеризується як надприбуток підприємства, виражений сумою синергетичних ефектів відносно середньої норми прибутку, що генерується активами. Для нівелювання впливу випадкових динамічних чинників аналізовані показники в процесі оцінки беруться середніми за останні три роки. Розрахунок суми гудвіла на основі даного методу здійснюється за такою формулою:
Г = ЧПф – (А х НПс), (6.4)
де
Г – сума гудвіла на основі оцінки за фактичною сумою прибутку підприємства;
ЧПф – середньорічна сума чистого прибутку підприємства (прибуток після оподатковування);
А – середньорічна вартість активів підприємства;
НПс – середньогалузева норма рентабельності активів, виражена десятковим дробом;
б) оцінка гудвіла на основі обсягу реалізації продукції.
У цьому випадку основою оцінки служить так названий "мультиплікатор прибуток / обсяг продажу", що характеризує питому вагу суми чистого прибутку в обсязі реалізації продукції. Даний мультиплікатор доцільно використовувати для оцінки суми гудвіла підприємств тих галузей, у яких рівень рентабельності реалізації продукції носить стабільний характер у динаміці. У закордонній практиці до таких галузей належать торгівля, масове харчування, побутове обслуговування, туризм і деякі інші. У процесі оцінки вартості гудвіла на основі даного методу використовують таку формулу:
Г = ЧП – (ОР х Мп/п), (6.5)
де
Г – сума гудвіла на основі оцінки за обсягом реалізації продукції;
ЧП – середньорічна сума чистого прибутку підприємства (прибуток після оподатковування);
ОР – середньорічний обсяг реалізації продукції підприємства;
Мп/п – мультиплікатор прибуток/обсяг продажу або середньогалузевий коефіцієнт рентабельності реалізації продукції, виражений десятковим дробом.
Для оцінки суми гудвіла в закордонній практиці застосовується і ряд більш складних багатофакторних моделей.
На завершальному етапі оцінки вартості заміщення активів суму гудвіла, розраховану одним із розглянутих вище засобів, додають до раніше зробленої їх оцінки за фактичним комплексом, що відображений у балансі:
ПВЗг = ПСЗ + Г, де
ЧВЗг = ЧСЗА + Г;
ПВЗг – повна вартість заміщення активів підприємства з урахуванням гудвіла;
ЧВЗг – вартість заміщення чистих активів підприємства з урахуванням гудвіла;
Г – сума гудвіла, розрахована щодо даного підприємства.
Характеризуючи даний метод оцінки, слід зазначити, що він дозволяє одержати достатньо точну вартість цілісного майнового комплексу, пов’язану як із рівнем прибутку, що генерується активами підприємства, так і з рівнем надприбутку, що формується за рахунок підсумованого ефекту синергизму в конкретних умовах його господарювання.
До недоліків даного методу варто віднести те, що він оперує стабільними показниками рівня середньогалузевої рентабельності та фактичного прибутку підприємства, у той час як у реальних умовах нашої країни така стабільність поки не досяжна. Крім того, за рахунок використання різних засобів оцінки гудвіла, його сума може суттєво розходитися в оцінці продавця і покупця.
Метод оцінки ринкової вартості цілісного майнового комплексу оснований на ринкових індикаторах цін купівлі-продажу аналогічної сукупності активів. Цей метод оцінки має два різновиди:
1. Оцінка за котируваною вартістю акцій даного підприємства.
Така оцінка може проводитися на підприємствах, організованих у формі відкритих акціонерних товариств, чиї акції вільно обертаються на організованому або неорганізованому фондовому ринку. Основою такої оцінки є фактичне котирування (середня ринкова вартість) однієї акції. Оцінка чистих активів цілісного майнового комплексу акціонерних компаній здійснюється за такими етапами.
На першому етапі визначається середній рівень котирування акцій компанії, що обертаються на організованому і неорганізованому фондовому ринку. Він розраховується як середньозважене його значення, де в якості "ваг" виступає обсяг угод, укладених в аналізованому періоді, на різноманітних видах фондового ринку.
На другому етапі визначається кількість акцій компанії, що знаходяться в обігу. З цією метою із загального числа зареєстрованої емісії акцій вираховують кількість акцій, викуплених компанією (або залишених нею в резерві).
На третьому етапі шляхом множення середнього рівня ринкового котирування акцій на їх кількість, що знаходиться в обігу, визначається ринкова вартість чистих активів акціонерної компанії.
Алгоритм цих розрахунків викладений такою формулою:
ЧАр = УКА х (Ае – Ав), (6.6)
де
ЧАр – ринкова вартість чистих активів акціонерного товариства;
УКА – середній рівень котирування акцій компанії, що обертаються на фондовому ринку;
Ае – кількість емітованих акцій;
Ав – кількість акцій, викуплених компанією (вилучених із вільного обігу на фондовому ринку).
Характеризуючи даний метод оцінки, слід зазначити, що він набув поширення в країнах із розвиненою ринковою економікою, де його надійність визначається високим ступенем ефективності фондового ринку. В економічних умовах нашої країни він може призвести до істотних перекручень реальної вартості чистих активів акціонерних компаній. Це пов’язано з тим, що акції більшості акціонерних компаній у нас не ліквідні, тобто не обертаються в масовому порядку на фондовому ринку, і їх ринкова ціна пропозиції встановлюється емітентом довільно, без прив’язки до реальної оцінки своїх чистих активів і можливостей виплати дивідендів за ними у майбутньому періоді. Але навіть при вільному обертанні акцій на фондовому ринку їх ліквідність і рівень котирування часто штучно підтримуються емітентом шляхом скупки окремих пакетів акцій за цінами, що перевищують їх реальну ринкову вартість.
Компанії керування активами (КУА) пропонують інвесторам більш високі рівні диверсифікації портфелю цінних паперів та інвестиційних опціонів, ніж якби вони інвестували свої активи самотужки. В Україні компанія керування активами - це юридична особа, що здійснює професійну діяльність у сфері керування активами інвесторів за допомогою інститутів спільного інвестування (ІСІ) на підставі ліцензії, яку видає Комісія з цінних паперів і фондового ринку України.
