ФВА періоду використання корів і вікової структури стада

Функція корів як об’єкта ФВА – продукування молока. Валове виробництво молока обумовлюється дією двох основних факторів: поголів’ям корів і середньою продуктивністю однієї корови по стаду. Середня продуктивність однієї корови, в свою чергу, залежить від значної сукупності факторів нижчого порядку. Одним із них є вікова структура стада, яка обумовлюється тривалістю періоду використання корів.

Механізм дії вікової структури стада на середню продуктивність однієї корови такий. Як відомо, продуктивність окремої корови протягом всього періоду її використання в основному стаді не залишається незмінною. Продуктивність первісток, як правило, відносно невисока. В подальші декілька років використання надої молока від корови зростають, але при досягненні коровою певного віку вони починають стрімко знижуватись. З подовженням періоду використання корів, які знизили продуктивність, частка менш продуктивних корів у стаді зростає, а більш продуктивних, навпаки – зменшується. Це призводить до зниження середньої продуктивності стада. Отже, період використання корів виступає як фактор вікової структури і продуктивності стада. Вікова структура стада оптимізується шляхом вибракування корів у певному віці, який визначають на основі функціонально-вартісного аналізу.

Науково-дослідними установами розроблені рекомендації щодо періоду використання корів в основному стаді. Проте вони лише орієнтовні, бо не враховують породи і породності тварин, умов їх утримання в окремому підприємстві. Це спонукає на визначення найдоцільнішого строку використання корів для конкретних умов ведення галузі молочного скотарства.

Найприйнятнішими оціночними показниками в такому дослідженні будуть середній надій молока на одну корову по стаду і валовий надій молока. Вибір зазначених показників для оцінки ефективності вікової структури стада пояснюється потребою спрощення методики вивчення. При цьому враховано, що поліпшення вікової структури стада не буде супроводжуватись збільшенням виробничих витрат і підвищенням собівартості одиниці продукції. Навпаки, за оптимальної структури стада, вищої його продуктивності, досягається поліпшення всіх економічних показників роботи молочного скотарства.

Визначення доцільного періоду використання корів і оптимальної вікової структури стада проводиться за фактичними даними про надій молока на корову по лактаціях. Такі дані в підприємстві одержують шляхом проведення контрольних замірів надоїв молока протягом лактації.

Проте безпосередньо за фактичними даними встановити доцільний період використання корів не завжди можливо. Це пояснюється тим, що і за однакових умов утримання, продуктивність корів у складі однієї і тієї ж вікової групи не буває однаковою.

Різниця зумовлюється різною породністю, різними строками розтелення, станом організму, індивідуальними особливостями корів, дією інших факторів. Отже, сукупність фактичних даних не буває абсолютно однорідною і може містити випадкові значення, рівень яких обумовлюється факторами, що не вивчаються. Тому застосовують специфічні прийоми вивчення, з допомогою яких нейтралізують вплив на продуктивність випадкових факторів. Такий прийом базується на визначенні і використанні в наступних розрахунках теоретичних значень продуктивності, для чого розв’язується рівняння параболи

, (6.2)

де – теоретичні значення продуктивності корів певної лактації;

– постійні члени рівняння;

– лактація корів (перша, друга, третя і т.д.).

Дане рівняння є математичним виразом залежності продуктивності від віку корів.

Для розв’язання рівняння потрібно визначити параметри , що досягається при рішенні системи рівнянь:

;

;

.

В цій системі: - кількість одиниць в сукупності;

- фактична продуктивність корів певної лактації.

Встановивши значення параметрів за рівнянням параболи визначають теоретичні значення продуктивності для кожної вікової групи корів. Досліджуючи одержані результати встановлюють період спаду продуктивності корів.

Однак доцільний вік використання корів не завжди збігається з віком, коли у них виявились ознаки зниження продуктивності. Тому, визначаючи перше, проводять наступні розрахунки. За теоретичними значеннями продуктивності обчислюють середній надій молока на одну корову, за різного вікового складу стада при різній тривалості використання корів у стаді, наприклад, при утриманні у стаді корів 1 – 4 лактацій, 1 – 5 лактацій, 5 – 6 лактацій і так далі.

При цьому приймається, що відтворення стада по роках використання корів відбувається рівномірно. В такому разі частка корів певного віку у стаді буде однаковою. Це дає підставу показник середнього надою молока на одну корову по стаду розраховувати як середню арифметичну просту величину.

Дослідивши зміну середньої продуктивності корів за різного вікового складу стада, і встановлюють найдоцільніший період їх використання. За такий період приймають період, який передує спаду середньої продуктивності стада. Тобто беруться всі лактації включаючи лактацію з найвищою продуктивністю (екстремум функції). В цьому випадку забезпечуватиметься найбільший валовий надій молока по стаду.

На основі одержаної інформації проектують (планують) строки вибракування корів і кількість ремонтного молодняку, необхідного для забезпечення оптимальної вікової структури стада.