Рівномірні прості цифрові коди

Системи числення, на основі яких будуються цифрові коди, поділяються на позиційні і непозиційні.

В позиційних сисмтемах значення символа залежить від його позиції в ряду символів, що утворюють число. В непозиційних – ні. В позиційних системах значення кожного наступного розряду більше від попереднього в m раз (m – основа системи чиселення).

При цьому будь-яке n-розрядне число може бути представлене у вигляді суми

де: l_і - значення і-го розрядного коефіцієнта.

Кількість можливих значень l_і рівна m (від 0 до m-1).

Приклад: чотирьохрозрядне десяткове число 4752=4*10³+7*10²+5*10¹+2*10⁰.

Максимальна кількість кодових комбінацій N_max=mⁿ.

На практиці в технічних системах найчастіше використовуються двійкові коди

де: l_i = 0¸1; N_max = 2ⁿ;

N=20₁₀=0*2⁵+1*2⁴+0*2³+1*2²+0*2¹+0*2⁰ (010100₂)

Двійковий код зручний для обробки машиною, однак для оператора громіздкий, тому використовують вісімкову або шістнадцяткову системи з основою рівною 2³ і 2 ⁴ відповідно.

N= (024₈)= (000010100₂)

N= (014₁₆)= (000000010100₂)

Для запису шістнадцяткових чисел використовуються цифри 0-9 та букви А-F.