Кардинали

Колегія кардиналів виникла в першому тисячолітті зі зборів старших священиків Римських парафій. Спочатку кардинали служили радниками папи, згодом вони почали очолювати папські комісії в Римі та за його межами. Ще пізніше закріпили за собою право обирати нового папу, відтіснивши інше духовенство Риму.

1. Навіть сьогодні кардинали належать до духовенства Римської єпархії і їм довірено найважливіші справи усієї Церкви; вони займають найвищі місця в Західній Церкві.

2. їхня кількість не є строго встановленою, їх нараховується 120 чоловік, з яких ті, що мають 80 і більше років, позбавляються права на виконання офіційних обов'язків. Саме папа призначає кардиналів (створення), незалежно від Колегії кардиналів. Інколи призначення кардинала не публікується через політичні мотиви й залишається в секреті, особливо якщо ця особа проживає у комуністичній країні. Вважається, що він, як кардинал, створюється in pec tore ("ін лекторе" — "в грудях") папи, й користуватиметься правами кардинала тільки після публічного проголошення, якщо воно відбудеться до його чи папської смерті.

3. Кардинали розділяються на три ранги: (1) кардинали-єпископи (6) — титулярні особи, що мають єпархії в околицях Риму. Сюди ж відносяться східні патріархи, яких призначено кардиналами з титулом "Кардинал Святої

Католицької Церкви" замість "Кардинал Святої Римської Церкви". (2) Кардинали-священики — з "титулом" чи церквою призначеною для кожного. Це є єпископи та священики з усього світу, а також деякі керівники департаментів Римської курії. (3) Кардинали-диякони (близько 25) з титулом-званням diaconia — "діаконія" ["служіння"], всі вони працюють в Римській курії. Новопризначений оповіщається папою, який посилає йому червоний капелюх (головний убір). Червоний капелюх вже не використовується, його зображають тільки на гербі.

4. Кардинали, які входять до Римської курії, є главами найважливіших відділів папської адміністрації, і кожен з них має право вирішального чи дорадчого голосу в декількох з цих урядів. До речі, саме кардинали мають право і обов'язок обирати папу.

Папа Павло VI хотів зробити усіх східних патріархів постійними членами колегії кардиналів в чині кардиналів-єпископів. Однак, деякі патріархи виступили проти цього, бо вони вважають, що кардинали повинні бути з духовенства Римської єпархії, до якої вони самі не можуть належати. Тим більше, що в цьому вони вбачали крок до окремого ієрархічного ступеня "папи", відмінного та вищого від східних патріархів, оскільки правильний погляд бачить першість Петра лише як нерозривно пов'язану із служінням єпископа Риму і патріарха Заходу.

Римська курія

З метою швидшого вирішення великої кількості справ, папа сам керує різними урядами та інституціями, які не перелічуються у східному Кодексі, тому що вони тільки обмежено або як винятки займаються справами Східних Католицьких Церков. У Pastor Bonus ["Добрий пастир"], об'ємному документі із 193 статтями, Римська курія отримала нову конституцію, яка об'єднала з двома новими Кодексами папою Іваном Павлом II у його промові із важливим історичним акцентом, як Corpus Iuris Canonici [СІС-ККП] сьогодення. Тут буде коротко згадано тільки про ті частини Римської курії, що стосуються християнського Сходу.