Антигени гістосумісності

Лекція №3

Основи трансплантаційного імунітету. Імунологія репродукції. Протипухлинний імунітет. Аспекти аутоімунних захворювань

Трансплантація – це хірургічне пересадження тканин чи органів від одного організму (донора) до другого організму (реципієнта).

Пітер Медавар(1915-1987) Британський біолог.

Відкрив процес прийняття або відторгнення імунною системою трансплантованих тканин (імунологічну толерантність).Лауреат Нобелівської премії 1960 р.

Томас Старзл (народився у 1926 р.)

Американський хірург-трансплантолог. Здійснив першу трансплантаціюпечінки людині у 1963 році.

Крістіан Барнард (1922-2001)

Хірург-трансплантолог. Виконав першу трансплантаціюсерця від людинилюдині у 1967 році.

Типи трансплантатів

Аутотрансплантат – донор і реципієнт є однією й тією ж особою.
Ізотрансплантат (синтрансплантат) – донор і реци-пієнт є однояйцевими близнюками.
Алотрансплантат (гомотрансплантат) – донор і реципієнт належать до одного виду (від людини до людини).

Ксенотрансплантат (гетеро-трансплантат) – донор і реципієнт належать до різних видів (від тварини до людини).

Трансплантація

Аутологічні та ізогенні трансплантати приживаються.
Алогенні та ксеногенні трансплантати відторгуються.

Продовження тривалості функціонування трансплантата:
1) передтрансплантаційна селекція;
2) післятрансплантаційна імуносупресія.

Селекція – це відбір максимально подібної в антигенному плані пари “донор-реципієнт”. У донора повинно бути якнайменше таких антигенів гістосумісності, яких немає у реципієнта.

Етапи селекції

Оцінка сумісності донор-реципієнт:
1. Сумісність груп крові за с-мою АВ0 і резус-фактором.
2. HLA-типування.
3. Крос-матч реакція.
4. Реакція змішаних лімфоцитів.
Б. Визначення імунного статусу реципієнта (напр., наявність аутоАТ при аутоімунних захворюваннях зумовлює відторгнення трансплантата навіть при повній сумісності донора і реципієнта).

Визначення абсолютних і відносних протипоказань до трансплантації (поліор-ганна недостатність, іноперабельні онко-захворювання, активні інфекційні процеси

Антигени гістосумісності

Антигени гістосумісності (трансплантаційні антигени) – це білки на поверхні клітин органа, які відпо-відають за сумісність тканин.
Найважливіші з них:
1) антигени HLA (людські лейкоцитарні антигени), які є продуктами генів головного комплексу гістосумісності;
2) еритроцитарні антигени (за
системою АВ0 та резус-фактором).

Антигени HLA

У людини комплекс генів HLA розташований на короткому плечі 6-ої хромосоми у певних локусах (ділянках).
Гени І класу HLA містяться у трьох локусах: А, В, С. Гени ІІ класу HLA – у локусі D, який складається з трьох сублокусів: DR, DQ і DP. Певні локуси відповідають за синтез відповідних HLA-молекул: локус А – за синтез HLA-А, локус DR – за HLA-DR і т.д. Тобто до антигенів
І класу належать молекули HLA-А,
HLA-В, HLA-С, а до ІІ класу – HLA-DR,
HLA-DQ, HLA-DP.