Які з перерахованих функцій не належать до інноваційної інфраструктури?

1) підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації підприємців та
інших учасників інноваційного процесу;

2) захист прав інтелектуальної власності;

3) захист прав споживачів;

4) просування інноваційних проектів, науково-технічних розробок і наукоємної продукції.

10. Технопарки - це:

1) розгалужені територіальні організаційні структури, створені на базі населеного пункту або ж такі, що утворюють такий населений пункт навколо се­бе;

2) організаційні структури, які охоплюють наукові установи, ВНЗ, підп­риємства, інформаційно-виставочні комплекси, служби сервісу тощо, об'єднані організаційно і територіально в локальний науково-технічний комплекс;

3) сукупність політичних, економічних, правових, управлінських, фінан­сових, інформаційних, наукових та інших інститутів ринку інновацій, що ство­рюють умови для ефективної реалізації інноваційної діяльності;

4) виробничі приміщення та лабораторна база, у яких на обмежений тер­мін на правах оренди розміщають малі інноваційні фірми, яким на пільгових умо­вах надаються матеріально-технічні, фінансові, інформаційні та ін. ресурси, кон­салтингова, сервісна та ін. підтримка з метою сприяння комерціалізації науково-технічних розробок, винаходів, ноу-хау тощо.

11. Інноваційна культура підприємства чи установи - це:

1) накопичені знання, досвід, переконання, особливості поведінки і вза­ємовідносин персоналу (менеджерів, інженерно-технічних працівників, робітни­ків), систему його мотивації, порядки в організації тощо, які характеризують сту­пінь сприятливості окремих працівників, груп працівників (підрозділів) і органі­зації в цілому до нововведень, готовність втілити їх у нові продукти, технології, управлінські рішення тощо;

2) складова частина інноваційного потенціалу, яка характеризує рівень освітньої, загальнокультурної та соціально-психологічної підготовки особистості й суспільства в цілому до сприйняття і творчого втілення в життя ідеї розвитку економіки країни на інноваційних засадах. Інноваційна культура відображає цін­нісну орієнтацію людини на нововведення, закріплену в мотивах, знаннях, умін­нях і навичках, а також зразках і нормах поведінки. Вона відіграє роль соціально-культурного механізму регуляції інноваційної поведінки людини;

3) центри фінансової відповідальності, які дозволяють самореалізувати підприємницькі ініціативи окремих, найбільш талановитих, менеджерів щодо стратегічного розвитку бізнес-портфеля, або стратегічної бізнес-одиниці, підви­щити їх відповідальність, сумлінність виконання службових обов'язків, ефектив­ність аналізу бізнес-середовища; прискорити процес реакції на запити потенцій­них споживачів та вмотивованість налагодження управлінської діяльності з дося­гнення максимального кінцевого результату;

4) взаємозв'язаний комплекс дій задля забезпечення умов тривалого ви­живання і розвитку підприємства на ринку на основі створення і впровадження інновацій.

12. Виберіть правильні рекомендації щодо застосування продуктової інноваційної стратегії:

1) змішана стратегія, рекомендована для підприємств, які впроваджують радикальні інновації;

2) захисна стратегія, рекомендована для невеликих підприємств, які не­спроможні самостійно організувати великомасштабне впровадження своїх розро­бок;

3) наступальна стратегія, рекомендована для підприємств, які мають си­льні науково-дослідні і дослідно-конструкторські підрозділи і відповідну базу;

4) наступальна стратегія, рекомендована для підприємств, що мають си­льні маркетингові підрозділи, стійкі до конкурентного тиску, здатні активно про­тидіяти конкурентам.

13. Виберіть варіант з правильним переліком груп критеріїв відбору інноваційних проектів:

1) критерії, що враховують специфіку підприємства-інноватора; ринкові (маркетингові) критерії; науково-технічні критерії; фінансово-економічні крите­рії; виробничі критерії; критерії стану інноваційного середовища;

2) критерії, що враховують кадрове забезпечення проекту; ринкові (мар­кетингові) критерії; науково-технічні критерії; фінансово-економічні критерії; критерії рівня ризику; критерії сприятливості середовища;

3) критерії, що враховують рівень державної підтримки підприємства-інноватора; критерії споживчої готовності; науково-технічні критерії; фінансово-економічні критерії; виробничі критерії; критерії розташування відносно ринку збуту;

4) відповідність проекту державним, регіональним і місцевим програ­мам; наявність і достатність інфраструктурного забезпечення; можливість держа­вної підтримки (фінансування, пільги тощо); відповідність проекту економічній, політико-правовій, природно-екологічній, соціально-демографічній, техніко-технологічній складовим середовища господарювання.