2015-07-14
1384
«Основи римського приватного права»
Змістовний модуль 1.
Загальні положення римського приватного права
1. Характер норми публічного права у римському праві:
a) Диспозитивний;
b) Архаїчний;
c) Імперативний;
d) Формальний.
2. Поява преторського права була зумовлена:
a) Архаїчнісю та формалізмом цивільного права;
b) Збільшенням кількості спорів між римськими громадянами та чужоземцями;
c) Доповненням і виправленням норм цивільного права;
d) Виникненням спеціального магістрату – претора у справах чужоземців-перегринів.
3. Під час розгляду спорів перегринський претор спирався на:
a) Загальні принципи окремих національних законодавств;
b) Принцип таліону;
c) Принцип добросовісності сторін;
d) Цивільне право як на найдавніше, суто національне право.
4. Процес запозичення і пристосування норм, інститутів римського приватного права більш пізніми правовими системами (законодавствами) до нових економічних умов це:
a) Рецепція;
b) Кодифікація;
c) Стипуляція;
d) Легалізація.
|
|
|
5. У разі колізії права і справедливості перевага надавалася:
a) Нормам права;
b) Принципу гуманності;
c) Залежало від суб’єкта розгляду справи;
d) Нормам моралі.
6. Право, яке за висловом Папініана, було введено преторами для суспільного блага з тим, щоб підсилити цивільне право, доповнити його або виправити це:
a) Міське;
b) Преторське;
c) Перегринське;
d) Римське приватне.
7. Ухвали народних зборів у республіканський період це:
a) Кодекси;
b) Закони;
c) Едикти магістратів;
d) Відповіді юристів.
8. Ухвали та розпорядження тих посадовців, які мали право їх видавати це:
a) Кодекси;
b) Закони;
c) Відповіді юристів;
d) Едикти магістратів.
Змістовний модуль 2.
Римський цивільний процес
9. Претор у класичному римському праві під час формулярного процесу:
a) Був активним творцем нових правовідносин;
b) Носив священний характер;
c) Наділений жорстким формалізмом;
d) Здійснював лише обрядову функцію служителя закону.
10. У екстраординарному процесі судочинство стало:
a) Волевиявленням координатора;
b) Волевиявленням претора;
c) Функцією держави;
d) Функцією претора.
11. До особливих засобів преторського захисту не відноситься:
a) Інтердикт;
b) Преторські стипуляції;
c) Повернення у попередній стан;
d) Виведення з володіння.
12. Вербальні (усні) договори, які укладали сторони за вказівкою претора з тим, щоб підкріпити вже існуюче право або захистити інтереси, не захищені цивільним правом це:
a) Інтердикт;
b) Преторські стипуляції;
c) Повернення у попередній стан;
d) Введення у володіння.
13. Закінчення строку позовної давності приводило до:
a) Припинення права вимоги або прав на річ;
|
|
|
b) Погашення права на позов;
c) Визнання вимог зобов’язаною особою;
d) Пред’явлення позову.
14. Процес в якому окремий спір вирішувався високим державним чиновником, замість окремого судді називався:
a) Легісакційний;
b) Деклараторний;
c) Екстраординарний;
d) Окремий.
15. До додаткових частин формули у формулярному процесі не відносили:
a) Оцінку;
b) Погодження;
c) Заперечення;
d) Розпорядження.
16. У формулярному процесі для захисту прав кредитора в зобов’язанні служили позови:
a) Особисті;
b) Речові;
c) Суворого права;
d) Штрафні.
Змістовний модуль 3.
Особи
17. Особи, які безрозсудно витратили спочатку спадкове (за законом), а згодом будь-яке майно незалежно від того, як воно було придбане визнавалися як:
a) Особи з пубертатним віком;
b) Підлеглі владі іншої особи;
c) Марнотратники;
d) Вільнорозпущеники.
18. Обмеження правоздатності не застосовувалися до фізичної особи у разі:
a) Втрати свободи;
b) Втрати громадянства;
c) Зміни в сімейному статусі;
d) Зміни професії.
19. Повною правоздатністю в Римській державі володіли:
a) Вільна особа, громадянин Римської держави, самостійний в римській сім’ї;
b) Вільна особа, громадянин Римської держави та глава сім’ї;
c) Вільна особа, не залежно від приналежності до Римської держави, самостійний в римській сім’ї;
d) Вільна особа, громадянин Римської держави та з майновим цензом у 100 тис. сестерцій і вище.
20. У класичний період на матір покладався обов’язок:
a) Мати стосовно дітей є абсолютно безправною;
b) Нести відповідальність до повноліття дітей;
c) Виховувати дітей;
d) Слідкувати за станом здоров’я.
21. Формою встановлення батьківської влади над власними дітьми, народжених в конкубінаті або інших юридично індиферентних або незаконних союзах є:
a) Батьківство;
b) Усиновлення;
c) Узаконення;
d) Емансипація.
22. Явище, яке подарувало римське громадянство окремим індивідам, цілим класам осіб, етнічним общинам за особливі заслуги перед римською державою називається:
a) Емансипація;
b) Натуралізація;
c) Узаконення;
d) Усиновлення.
23. Вільні громадяни інших держав, на яких розповсюджувалося право народів (право своєї держави) це:
a) Римські громадяни;
b) Іноземці;
c) Перегрини;
d) Колони.
24. Надана і дозволена цивільним правом влада вільної особи з тим, щоб дати захист тому, хто за віком не в змозі захистити себе самостійно це:
a) Конкубернат;
b) Муніципація;
c) Піклування;
d) Опіка.
Змістовний модуль 4
Речове право
25. Коли власник знав або повинен був знати, що володіє річчю, на яку не має права це володіння:
a) Добросовісне;
b) Недобросовісне;
c) Законне;
d) Незаконне.
26. Можливість власника за власним розсудом визначати правову долю речі, тобто відчужувати всіма дозволеними способами, заповідати, встановлювати сервітути на користь інших осіб це правомочність:
a) Володіння;
b) Користування;
c) Розпорядження;
d) Отримувати доходи.
27. Квіритською власністю в Римі наділялися:
a) Римські громадяни;
b) Іноземці;
c) Перегрини;
d) Колони.
28. Прогібіторний позов це:
a) Вимога володіючого власника проти посягань будь-кого на його власність через привласнення сервітутного права або іншого подібного права;
b) Вимога про припинення дій, що перешкоджають власникові здійснювати своє право і усуненні негативних наслідків таких дій;
c) Будь-яка дозволена звичаєм, законом або приватноправовим правочином вимога на користування чужою річчю;
d) Витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника.
29. Дозволене звичаєм, законом або приватноправовим правочином право користування чужою річчю це:
a) Емфітевзис;
b) Суперфіцій;
c) Сервітут;
d) Застава.
30. Довічне користування рабом або твариною належить досервітутів:
|
|
|
a) Предіальних;
b) Земельних;
c) Особистих;
d) Обслуговуючих.
31. Тілесні речі це об’єкти цивільного обороту, які:
a) Володіють фізичною субстанцією, тобто предмети матеріального світу;
b) Не є предметами матеріального світу, а права;
c) Нездатні бути об’єктом власності або, будучи таким об’єктом, оголошені згідно із законом невідчужуваними, такими, що не можуть бути переданими у власність іншим особам;
d) Визначалися числом, вагою або мірою, яких у природі існує багато, а тому вони взаємозамінні.
32. Коли одна річ поглиналася іншою так, що не можна її відокремити це:
a) Змішування;
b) З’єднання;
c) Поглинання;
d) Переробка.
Змістовний модуль 5
Зобов’язальне право
33. Римські юристи джерелами виникнення зобов’язань визначали:
a) Звичаї;
b) Норми права;
c) Юридичні факти;
d) Події.
34. У праві Юстиніана до видів джерел зобов’язань не належав:
a) Контракт;
b) Квазіконтракт;
c) Делікт;
d) Угода.
35. Яке з наведених тверджень вірне:
a) Фідуція – це правочин, за яким боржник взагалі не передавав кредиторові предмет застави;
b) Фідуція - це правочин, за яким боржник передавав предмет застави у власність кредиторові, зобов’язуючи останнього повернути йому цей предмет після належного виконання свого зобов’язання;
c) Фідуція – це правочин, за яким боржник передавав рухому або нерухому річ у володіння кредиторові, зобов’язуючи останнього повернути йому цю річ після належного виконання боржником свого зобов’язання;
d) Фідуція – це додатковий правочин між боржником і кредитором, через який боржник гарантував своїми речами належне виконання зобов’язання.
36. Залежно від мети, на яку спрямована воля сторін, договори у римському праві поділялися на:
a) Реальні і вербальні;
b) Літеральні і консенсуальні;
c) Каузальні і абстрактні;
d) Відплатні і безвідплатні.
37. Договір міни, оціночний договір, прекарій і мирова угода відносяться до:
a) Безіменних контрактів;
b) Пактів;
c) Квазіконтрактів;
d) Реальних контрактів.
38. Персональний спосіб забезпечення виконання зобов’язань у римському праві називається:
|
|
|
a) Власний;
b) Міжособистий;
c) Особистий;
d) Такого способу не існувало.
39. Санкція за невиконання або неналежне виконання зобов’язання це:
a) Збиток;
b) Упущена вигода;
c) Застава;
d) Відповідальність.
40. Урочисті договори (контракти) це ті, які:
a) Захищалися позовами «по добрій совісті»;
b) Не показували причину, заради якої укладався договір;
c) Укладалися під загрозою їх нікчемності відповідно до встановлених спеціальних форм;
d) Встановлювали обов’язок тільки для однієї сторони.
Змістовний модуль
Спадкове право
41. Придбання окремих прав, необтяжених обов’язками, які раніше належали спадкодавцеві це:
a) Заповідальне спадкування;
b) Відкрите спадкування;
c) Універсальне спадкування;
d) Сингулярне спадкування.
42. Заповіт набував юридичного значення за умови:
a) Згоди спадкоємця на відкриття спадщини;
b) Смерті заповідача;
c) Складення заповіту особою, що володіє активною заповідальною правоздатністю;
d) Володіння майновим цензом у 100 тис. сестерцій і вище.
43. У римському праві розрізняли категорії спадкоємців:
a) Необхідні і добровільні;
b) Загальні і обов’язкові;
c) Добровільні і обов’язкові;
d) Загальні і добровільні.
44. Легат це:
a) Розпорядження з відкладальною умовою, оскільки воно отримувало юридичного значення лише за настання умови – смерті заповідача;
b) Розпорядження спадкоємцеві, що містилося в заповіті, про надання будь-якої майнової користі за рахунок спадкового майна третій особі – відказоотримувачу;
c) Особисте, формальне, урочисте волевиявлення спадкодавця про те, кому дістанеться і як розподілиться його майно у разі смерті;
d) Один із найбільш адекватних виявів індивідуальної влади особи над своїм майном.
45. Процедура встановлення легатів була ускладнена:
a) Встановленням спадкоємців;
b) Визначенням пасивної заповідальної правоздатності;
c) Формальними вимогами;
d) Часовим простором.
46. Коли спадщина не була прийнята жодним із спадкоємців ні за заповітом, ні за законом, спадщина ставала:
a) Спадковою трансмісією;
b) Виморочною;
c) Фідеїкомісною;
d) Легатною.
47. Перехід права прийняття спадщини до спадкоємців закликаної до спадкування особи, яка не встигла прийняти спадщину унаслідок своєї смерті це:
a) Спадкова трансмісія;
b) Сингулярне спадкування;
c) Заповідальний відказ;
d) Легат.
48. Оберіть вірне твердження:
a) Спадкування за правом представлення мало місце як при спадкуванні за законом, так і за заповітом;
b) Спадкова трансмісія мала місце тільки при спадкуванні за законом;
c) Спадкування за правом представлення наступало, коли закликаний до прийняття спадщини спадкоємець вмирав після її відкриття, але до її прийняття;
d) Спадкування за правом представлення наступало, якщо спадкоємець вмирав до відкриття спадщини.
