Юридична термінологія

1. Summa divisio de jure personaram haec est, quod omnes homines aut liberi sunt aut send – вищий правовий поділ суб'єктів базується на тому, що всі особи або вільні, або раби.

2. Servus nullum caput habet – раб неправоздатний.

3. Servi res sunt – раби – це речі.

4. Liberies est potestas faciendi id, quod jure licet – свобода є можливість робити те, що дозволено правом.

5. Iiberias inaesiiaabiiis res est – свобода – безспірна річ.

6. Civis romanus sum – я – римський громадянин.

7. Tres faciunt collegium – троє складають колегію.

8. Restituere in Integrum – відновити в колишньому (правовому) становищі.

9. Gestor negotiorum – повірений у справах.

10. Persona grata – дипломат.

11. Bodales sunt, qui eiusdem collegii sunt – компаньйони – це ті, хто належать до одного й того ж співтовариства.

12. Universitas non delinquit – корпорація не може скоїти правопорушення.

13. Cuipa in concrete – відповідальність членів товариства однакова.

14. Persona sui juris – особа власного права.

15. Persona alieni juris – особа чужого права.

16. Familiam dicimus omnium agnatorum (Ulpianus) – сім'ю створюють усі агнати.

17. Sunt autem agnati per virilis sexus personas cognatione juncti, guasi a patre cognati – агнати – це зв'язані спорідненістю через осіб чоловічої статі, тобто батькові родичі.

18. Qui per feminas coniunguntur, cognatitantum nominantur – когнатами називаються родичі з материнської сторони.

19. Familia romana ex viro, femina, – liberis servisque constabat – римська сім'я складається з чоловіка, жінки, дітей і рабів (слуг).

20. Mater semper est certa – мати завжди відома достовірно.

21. Pater is est, quem nuptiae demonstrant – батько той, про кого свідчить факт шлюбу (батьком признається чоловік матері дитини).

22. Pater familias appellate, qui in domo dominium habet – батьком сімейства вважається той, кому належить влада в домі.

23. Jus vitae necisoue – право життя та смерті.

24. Patria potestas – батьківська влада.

25. Sui iuris – сам собі володар "повноправний".

26. Mamis mariti – влада чоловіка (над жінкою).

27. Filii uxor loco ffliae habebatur – жінка сина вважалася дочкою (тобто посідала місце дочки в сім ї).

28. Qumavis in bonis mariti dos sit, nulieris tamen est – хоч продане входить у майно чоловіка, воно, однак, належить жінці.

29. Adoptio imitator naturam – всиновлення відновлює природу.

30. Nuptiae sunt coniunctio maris et femiinae et consortiiun omnis vitae divini et humani juris comnumicatio – шлюб – це союз чоловіка та жінки, спільність долі у всіх випадках життя, єдність у божому та людському праві.

31. Tutores alterius generis – усі інші опікуни, крім законних.

Список літератури:

1. Підопригора О.А. Основи римського приватного права: Підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі., 1997. С. 20-33.

2. Горобець Н.О., Пушняк О.В., Сліпченко С.А. Основи римського приватного права. Курс лекцій: навч.посібник. – Суми. 2009. С. 30-55.

3. Черниловский З.М. Римское частное право: Элементарн.курс. – М: Новый юрист, 1997. – С. 29-39.

4. Памятники римського права: Закони 12 таблиц. Институции Гая.– М.: Зерцало, 1997. – 608 с.

5. Орач Є.М., Тищик Б.Й. Основи римського приватного права: Курс лекцій. – К.: Юрінком Інтер. 2000. – С. 25-38.

6. Макарчук В.С. Основи римського приватного права: Навч. посіб. – К.: Атіка. – 2003. – С. 15-24.

7. Омельченко О.А. Римське право: Учебн. – Узд. 2-е испр. и доп. – М.: ТОН – Острожье, 2001. – С. 16-23.

8. Об юридических лицах по римскому праву / Суворов Н.С.; Науч. ред.: Ем В.С., Козлова Н.В.; Редкол.: Козлова Н.В., Корнеев С.М., Кулагина Е.В., Панкратов П.А. - М.: Статут, 2000. - 299 c. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.lawlibrary.ru/izdanie27845.html

8. Пушкін О. А., Самойленко В. М. Суб'єкти римського цивільного права: Навчальний посібник. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1995. - 65 с.

Змістовий модуль №4: Речове право

Тема № 5, 6: Загальні положення речового права. Володіння. Право власності.

Семінарське заняття № 4: Загальні положення речового права. Право власності.

Навчальні питання:

1. Поняття й види речових прав.

2. Речі: поняття, класифікація і її правове значення.

3. Володіння і його види. Захист володіння. Інтердикти.

4. Поняття та зміст права власності і його розвиток. Інститут права власності.

5. Набуття та втрата права власності. Право спільної власності.

6. Захист права власності.

При вивченні першого питання слід враховувати позицію римських юристів стосовно майнового (речового) та зобов'язального права, захисту цих прав, визначення речового права; історію його розвитку, поділу прав на майнові та особисті, об'єкта прав. Особливого підходу потребує розгляд відмінностей між інститутами речового та зобов'язального права. Згодом це матиме важливе значення при засвоєнні аналогічних інститутів сучасного цивільного права.

Друге питання неможливо вивчити без визначення поняття речей як частини природи, що має цінність і належить конкретному власникові. При цьому належність речей має дуже важливе значення для визначення їх юридичних властивостей і правового режиму. З цим, у свою чергу, пов'язаний поділ речей на окремі групи.

Розглядаючи трете питання, перш за все необхідно чітко визначитись щодо терміну володіння, його розвитку як самостійного інституту права, елемента права власності, вивчити позиції римських юристів, критерії поділу й види володіння, його виникнення й підстави припинення.

Ключове значення для засвоєння теми має вчення про захист володіння, оскільки в можливості такого захисту виявляється суть права. Тут же доцільно простежити розвиток вчення про захист володіння, способи його здійснення.

Тверде засвоєння цієї теми має важливе значення для вивчення цілого ряду дисциплін, у тому числі й інституту власності в цивільному праві України. Крім цього, слід мати на увазі, що вона, як показує практика, викликає в студентів труднощі, що зумовлені складністю теми. При цьому необхідно враховувати, що римські юристи право власності розробляли більш із практичного боку й менше – з теоретичного. У зв'язку з цим його розвиток доцільно простежити в історичному аспекті. Особливої уваги заслуговує право приватної власності.

При вивченні четвертого питання слід засвоїти терміни jus possidendi, jusutend, jus abutendi, jus truendi, jus vindicandi, їх зміст і розвиток. Оскільки в результаті розвитку інституту права власності виправдали себе тільки три правомочності, то вони повинні бути детально вивчені. Це також стосується видів права власності за римським правом.

Вивчаючи спільну власність, необхідно вивчити її поняття, види, суть, права співвласників. Провести порівняльний аналіз реальної і ідеальної долі в майні.

Наступне питання потребує доскональних знань способів і підстав набуття й втрати права власності.

Захист права власності – найважливіша функція держави, оскільки від цього залежить стабільність її економічної основи. Тому знання способів, методів і форм захисту конче необхідні. При розгляді віндикації потрібно визначити її поняття, суть, умови й порядок застосування, відмінність від інших позовів, зокрема, негаторного та публіціанського.

1. Поняття й види речових прав.

2. Речі: поняття, класифікація і її правове значення.

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Володіння і його види. Захист володіння. Інтердикти.

4. Поняття та зміст права власності і його розвиток. Інститут права власності.

5. Набуття та втрата права власності. Право спільної власності.

6. Захист права власності.

Питання для цільових виступів:

1. Поняття речового права.

2. Види речових прав.

3. Поняття й види речей.

4. Майно і його склад.

5. Поняття володіння.

6. Елементи володіння.

7. Відмінності володіння від права власності й утримування.

8. Види володіння і їх відмінності.

9. Виникнення та припинення володіння.

10. Власницький захист і його відмінності від петиторного.

11. Інтердикти і їх групи.

12. Розуміння римськими юристами права власності.

13. Зміст права власності.

14. Відмінності права власності та права володіння.

15. Види права власності, їх різниця.

16. Підстави виникнення спільної власності.

17. Манципація, уступка права, традиція.

18. Позови про захист права власності.

19. Віндикація, необмежена віндикація.

20. Суть негаторного позову.

21. Публіціанський позов.

Теми рефератів:

1. Речове і зобов'язальне право: порівняльний аналіз.

2. Класифікація речей в римському праві.

3. Поняття плодів і майна.

4. Виникнення і припинення володіння.

5. Незаконне володіння: добросовісне і недобросовісне (практичне

значення поділу).

Юридична термінологія:

1. "Rei" appelatione et causae et jura continentur – назвою "речі" охоплюються юридичні відносини й право.

2. Corporales et incorporates res – тілесні та безтілесні речі.

3. Vim vi repellere licet – силу допускається приборкати силою.

4. Dominus sentit periculum – власник несе ризик (випадкової загибелі речі).

5. Res perit domino – річ гине (на шкоду своєму власникові).

6. Genus non perit – родові речі не гинуть.

7. Nihil commune habet proprietas cum poseessione – між власністю та володінням немає нічого спільного.

8. Ius utendi et abutendi – право користування та розпорядження річчю до її знищення.

9. Nemo sibi causam possessionesdentis mutare potest – ніхто не може сам собі змінити підстави володіння.

10. Медіог est causa possidentis – стан власника краще.

11. Rei vindicatio – віндикаційний позов.

12. Corpus possessionis – володіння (фактичне володіння річчю).

13. Animus possessionis – вважати річ за свою.

14. Actio negatoria – негаториий позов.

15. Actio publiciana – публіціанський позов.

16. Actio confessoria – конфесійний позов.

17. Interdicta retinendae possessionis – інтердикт для утримання існуючого володіння.

18. Interdicta recuperandae possessionis – інтердикт для повернення насильно або таємно втраченого володіння.

19.Utipossidentis – інтердикт "утіпоссідентіс".

20. Utrubi – інтердикт "утрубі".

Список літератури:

1. Юридическая концепция собственности в Древнем Риме и современность. // Сов. государство й право. – 1990. – № 8. – С. 135-140.

2. Підопригора О.А. Основи римського приватного права: Підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі., 1997. - С. 34-58.

3. Горобець Н.О., Пушняк О.В., Сліпченко С.А. Основи римського приватного права. Курс лекцій: навч.посібник. – Суми. 2009. - С. 56-82.

4. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права. - К., 1990. - С. 99-124.

5. Черниловский З.М. Лекции по римскому частному праву. - М., 1991. - С. 85-101.

6. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. - М., 1972. -С. 105-124.

7. Пухан И., Поленак-Акимовская М. Римское право (базовый учебник): Пер. с макед. д.ю.н., проф. В. А. Томсинова и Ю. В. Филиппова /Под ред. проф. В. А. Томсинова. - М.: Изд-во «Зерцало», 1999. - С. 66-105.

Змістовий модуль №5: Зобов’язальне право

Тема № 8, 9: Загальні положення про зобов’язання. Договірні зобов’язання.

Семінарське заняття № 5: Загальні положення про зобов’язальне право. Договірні зобов’язання.

Навчальні питання:

1. Роль зобов'язань у приватному обігу.

2. Поняття зобов'язання і його види. Предмет зобов'язання.

3. Підстави виникнення зобов'язань.

4. Сторони в зобов'язанні. Множинність осіб у зобов'язанні.

5. Поняття й види договорів (контракти, пакти). Умови дійсності договорів.

6. Укладення договорів. Представництво. Зміст договорів.

Зобов'язальне право як основний розділ римського цивільного права було найбільше розроблено римськими юристами. При цьому їх визначення, терміни до цього часу успішно використовуються в цивільному праві України. У зв'язку з цим його вивчення потребує особливої уваги.

При засвоєнні першого питання необхідно звернути увагу на поняття як зобов'язального права, так і самого зобов'язання, визначення сторін. Оскільки зміст зобов'язання складають права та обов'язки сторін, то необхідно знати особливості їх формування.

Вивчаючи друге і третє питання, слід знати критерії класифікації зобов'язань, їх види, поняття й види юридичних фактів.

Практика вивчення цієї теми як по римському, так і діючому цивільному праву свідчить, що у студентів виникають труднощі з опануванням множини сторін. Вона виникає у випадках, коли на стороні кредитора чи боржника виступає дві й більше осіб.

У розробці договорів римське право досягло неперевершеності. Розгалужена система договорів дозволяла здійснювати величезний обіг у господарській діяльності, сприяла товарообігу, визначала права та обов'язки сторін.

Окрім названого значення для юристів має велике практичне значення вивчення теми, особливо засвоєння поняття договорів, їх класифікація.

Розглядаючи умови дійсності договорів, необхідно чітко визначитись із їх законністю, вираженням волі сторін, що, у свою чергу, буде критерієм для визначення недійсних угод.

Студенти повинні чітко знати поняття оферти і акцепту, випадки переміни сторін при укладанні договору, його зміст, вимоги щодо строку, умов і цін.

1. Роль зобов'язань у приватному обігу.

2. Поняття зобов'язання і його види. Предмет зобов'язання.

3. Підстави виникнення зобов'язань.

4. Сторони в зобов'язанні. Множинність осіб у зобов'язанні.

5. Поняття й види договорів (контракти, пакти). Умови дійсності договорів.

1) вербальний

2) літеральний

3) безіменний

4) консенсуальний

5) реальний

1) вербальний

2) літеральний

3) безіменний

4) консенсуальний

5) реальний

6. Укладення договорів. Представництво. Зміст договорів.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________Римський громадянин Q. був свідком при укладенні договору купівлі-продажу будинку між громадянином С. та громадянином О. влітку 449 р. до н.е. Згодом громадянин Q. відмовив у своєму свідченні. Якими будуть правові наслідки його відмови?

1) договір між О. та С. буде визнаний недійсним

2) договір між О. та С. буде визнаний фіктивним

3) громадянин Q. не виступатиме більше свідком в таких справах

4) громадянин Q. не зможе укладати угоди

5) громадянин Q. буде обмежений у дієздатності

Питання для цільових виступів:

3. Що таке юридичні факти? Які види юридичних фактів ви знаєте?

4. Перелічіть підстави виникнення зобов'язань.

5. Охарактеризуйте часткові, солідарні та субсидіарні зобов'язання.

6. Які інститути були розроблені в давньоримському зобов'язальному праві для забезпечення виконання зобов'язань?

7. Чим завдаток відрізнявся від застави?

8. Чому застава може розглядатися і як вид прав на чужі речі, і як один із засобів забезпечення зобов'язання?