Методика вивчення нумерації чисел в межах десятка

Нумерація – це сукупність прийомів найменування і позначення чисел. Спосіб іменувати натуральні числа за допомогою небагатьох слів називається усною нумерацією, а спосіб позначати (записувати) їх за допомогою небагатьох знаків – письмовою нумерацією.

Усна нумерація – сукупність правил, що дозволяють використовуючи небагато слів, назвати будь-яке число (бо у нас позиційна система числення).

Письмова нумерація – сукупність правил, що дозволяють, використовуючи 10 цифр, записати будь-яке число.

Знання, що відносяться до нумерації:

- лічба предметів, ознайомлення з новою одиницею лічби;

- склад числа, поняття розряду, класу, одноцифрові, двоцифрові числа тощо;

- властивості натуральної послідовності: а) поняття наступного і попереднього числа; б) місце числа у натуральному ряді чисел; в) співвідношення між сусідніми числами, розрядами і класами.

До вивчення нумерації існує 2 підходи.

В основу першого підходу покладено ознайомлення з новими одиницями лічби (раціоналізація лічби) (можна лічити десятками, сотнями…) – дитина може допускати помилку.

В основу другого підходу покладена властивість натуральної послідовності: кожне наступне число на 1 більше за попереднє.

Завдання для ознайомлення з новим числом і цифрою:

а) лічба предметів, множин, чисельність яких характеризується розглядуваним числом;

б) утворення нового числа з попереднього і одиниці;

в) співвіднесення к-сті предметів з числом і числа з відповідною кількістю предметів;

г) порівняння розглядуваного числа з одиницею;

д) вибіркова лічба в межах розглядуваного числа (кількісна і порядкова);

е) розгляд і написання відповідної цифри.