Валютний курс — ціна одиниці іноземної валюти, виражена у національній грошовій одиниці.
На валютний курс впливають такі фактори, як зміни обсягів ВВП, стан торговельного балансу країни, рівень інфляції, внутрішня та зовнішня пропозиція грошей, процентні ставки, перспективи політичного розвитку тощо. Усі ці обставини ускладнюють визначення та вибір режиму валютного курсу.
Як свідчить світовий досвід, центральні банки застосовують такі види режимів валютних курсів:
— фіксований валютний курс,
— «вільно плаваючий» курс,
— «регульований плаваючий» валютний курс,
— систему множинних валютних курсів,
— подвійний валютний курс.
Фіксований валютний курс — це офіційно встановлене центральним банком фіксоване співвідношення між національною грошовою одиницею та валютою іншої країни. Фіксований курс установлюється на грунті таких показників, як співвідношення цін у даній країні з цінами країн головних торговельних партнерів, рівень валютних резервів, стан торговельного балансу тощо.
|
|
Фіксований валютний курс є найсприятливішим за умови внутрішніх кризових ситуацій у нестабільній економіці. Він забезпечує нижчі темпи інфляції та досить стабільні умови для зовнішньоекономічної діяльності, бо створює можливість прогнозувати розвиток ситуації в країні.
Вільно плаваючі курси являють собою співвідношення між національною грошовою одиницею та валютами інших країн, яке складається залежно від попиту та пропозиції валют на валютному ринку країни.
Плаваючі курси частіше використовуються в країнах із розвинутою ринковою економікою та високим рівнем доходу. Для успішного застосування плаваючого курсу необхідні економічна та політична стабільність держави, відсутність або незначні темпи інфляції, що досягається проведенням жорсткої монетарної та фіскальної політики.
Регульоване плавання валют. Даний режим характеризується тим, що у процесі встановлення валютного курсу на валютному ринку відчутний вплив центрального банку країни, який згладжує різкі короткострокові, а іноді й середньострокові коливання курсу з метою зробити його більш передбачуваним та таким, що стимулює зовнішню торгівлю. У цьому разі необхідні значні резерви валюти та міцна матеріальна база для прогнозування курсу, а також зростає роль фіскальної та монетарної політики щодо підтримування низького рівня інфляції національної грошової одиниці. У 1997 р. в Україні був установлений режим регульованого «плаваючого» курсу, зокрема визначений «валютний коридор». Таку саму курсову політику НБУ продовжував і в 1998 році. Валютний коридор — можливе мінімальне та максимальне відхилення офіційного курсу національної грошової одиниці до іноземних валют. В Україні встановлюється валютний коридор як максимальне та мінімальне відхилення гривні до долара США, яке визначається урядом та Національним банком України.
|
|
Така система дає змогу уникати різких коливань курсу національної грошової одиниці за умови, що економічна політика, яка здійснюється в країні, не протидіє зростанню інфляції (інакше виникне питання: яким чином утримувати валютний курс у межах валютного коридору за обмежених валютних резервів?). При цьому важливо, щоб уряд країни, котра застосовує валютний коридор, відкрито заявив про політику регулювання обмінного курсу в межах цього коридору для збільшення довіри як національних, так і іноземних інвесторів до курсової політики та стійкості національної валюти.
Системи валютних курсів у країнах, що розвиваються, часто характеризуються одночасним розмаїттям валютних курсів, кожний з яких використовується для іншого набору трансакцій. Ці режими називають системами множинних валютних курсів. Множинні валютні курси можуть бути:
— валютними курсами, які безпосередньо контролюються або фіксуються урядом;
— вільними ринковими курсами, встановленими приватним попитом та пропозицією (можливо з деяким випадковим впливом уряду).
МВФ виділяє десять різновидів валютно-курсової політики, які відрізняються ступенем фіксованості та гнучкості валютного курсу.
Таблиця 1
Класифікація типів валютно-курсової політики за методикою МВФ
Тип валютно-курсової політики | Режим курсоутворення | Кількість країн |
Відсутність національної валюти | Жорстка фіксація | |
Валютне правління | Жорстка фіксація | |
Звичайна гнучка фіксація | Гнучка фіксація | |
Фактична стабілізація | Гнучка фіксація | |
Горизонтальний коридор | Гнучка фіксація | |
Плинна прив’язка | Гнучка фіксація | |
Фактична плинна прив’язка | Гнучка фіксація | |
Кероване плавання | Плавання | |
Вільне плавання | Плавання | |
Інші режими управління курсом | - | 12 (Україна) |
Національний банк України у своїй курсовій політиці використовує загальновизнані методи валютного регулювання, а саме:
— валютні інтервенції,
— дисконтну політику,
— валютні обмеження;
— диверсифікація валютних резервів;
— надання та отримання кредитів та судсидій
В Україні механізм валютного регулювання, зокрема встановлення курсу національної валюти до іноземних валют, у своєму розвитку пройшов кілька стадій, а саме: від застосування вільно плаваючого курсу національної валюти до фіксованого з подальшим переходом до регульовано плаваючого курсу, що сприятиме стабілізації валютного ринку країни.
Відповідно до Постанови Правління НБУ №496 від 12.11.2003 року із змінами офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів установлюється:
щоденно - для вільно конвертованих валют (1-а група Класифікатора іноземних валют та банківських металів), для іноземних валют інших країн, які є головними зовнішньоекономічними партнерами України;
один раз на місяць - для інших іноземних валют;