2015-07-14
5164
Поняття «амністія» – означає повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів. (ст86)
Чинність закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня вступу його в силу, тобто не тільки на засуджених, а й на осіб, що вчинили суспільно небезпечні діяння, які ще не були предметом судового розгляду. Тому акт амністії може полягати у звільненні від покарання (основного і додаткового), скороченні строку покарання, звільненні від додаткового покарання.
Помилування — акт глави держави, за яким певна особа (чи кілька осіб) повністю або частково звільняється від відповідальності чи покарання (незалежно від тяжкості злочину вчиненого ними), чи до неї застосовується більш м’яке покарання, або ж з особи знімається судимість. (ст. 87)
Згідно зі ст. 44 КК актом помилування особа звільняється як від відповідальності, так і від покарання.
Порядок здійснення помилування визначається Указом Президента України, в якому зазначається, що помилування засуджених здійснюється у вигляді:
заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк (згідно з частиною другою коментованої статті цей строк не повинен бути меншим 25 років);
повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;
заміни покарання або його не відбутої частини більш м'яким покаранням.
Право на клопотання про помилування має особа, яка:
а)засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;
б)засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування;
в)засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо відповідна установа цієї держави погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування;
г)відбула покарання в Україні.
Згідно з п. 12 згаданого Положення, затвердженого Указом Президента, під час розгляду клопотань про помилування враховуються: характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа засудженого, його поведінка, ставлення до праці, участь у громадському житті в місцях відбування покарання, строк відбутого покарання та інші обставини.
Особа, яку раніше було неодноразово (два і більше разів) засуджено за вчинення умисних злочинів або до якої раніше було застосовано амністію, помилування, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо вона до погашення чи зняття судимості знову вчинила умисний злочин, може бути помилувана лише у виняткових випадках.
Важливо відзначити, що помилування не ставиться в залежність ні від ступеня небезпечності, ні від тяжкості вчиненого злочину або суворості призначеного судом покарання.
Помилування й амністія, незважаючи на очевидну схожість, мають такі відмінності:
– акт про помилування є юридичною підставою для звільнення особи від покарання, тоді як для застосування амністії необхідний акт відповідного органу, на який покладено обов’язок з реалізації положень закону про амністію;
– помилування не має загально-нормативного характеру, а являє собою акт застосування права в конкретному випадку;
– помилування має разовий характер, тоді як застосування амністії – це досить тривалий період, що вимагає зусиль уповноважених органів: міліції, суду, прокуратури, органів, що відають виконанням вироку;
– закон про амністію приймається щодо не персоніфікованого кола осіб, а помилування інколи називають персоніфікованою амністією, приймають щодо конкретних осіб;
– прийняття закону про амністію, як правило, приурочене до певної святкової дати для всієї держави, а акт про помилування, який видається президентом, такої прив’язки не має;
– клопотання про помилування завжди походить від самого засудженого, його родичів, спостережних комісій, адміністрації установи виконання покарань. Акти ж амністії завжди видаються з ініціативи органів вищої державної влади, уповноважених їх видавати.
Спільним для амністії та помилування є те, що вони не ставлять під сумнів рішення суду і не реабілітують осіб, а є лише проявом реалізації принципів гуманізму та економії кримінально-правової репресії з боку органів вищої державної влади.
