Правова характеристика договорів перевезення

Договір перевезення вантажу. У системі цивільно-правових до­говорів, що опосередковують перевізний процес, особливе місце по­сідає договір перевезення вантажу (ст. 909 ЦК). В силу цього догово­ру перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправни­ком вантаж у пункт призначення і видати його управомоченій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов'язуєть­ся сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Проте з ура­хуванням специфіки перевезень кожним з видів транспорту в норма­тивних актах, що закріплюють їх діяльність, дається своє визначення договору перевезення (ст. 22 СЗ, ст. 133 КТМ, ст. 61 ПК, ст. 52 Закону України «Про автомобільний транспорт» та інші).

Перевізником може виступати тільки суб'єкт підприємницької діяльності, основним напрямом діяльності якого є перевезення ванта­жів (залізниця, морське пароплавство, автогосподарство, річкове па­роплавство, а також фізичні особи, котрі мають право на експлуата­цію перевізних засобів, тощо), а відправником - будь-яка особа (фі­зична або юридична).

Одержувачем може бути або сам відправник, або інша особа, за­значена останнім у перевізних документах. З огляду на те, що одержу­вач за договором перевезення набуває певного обсягу прав та обов'яз­ків, у разі, якщо відправник не є одночасно й одержувачем вантажу, такий договір розглядається як договір на користь третьої особи.

ВВР України. - 1996. - № 40. - Ст. 183.

ВВР України. - 2001. - № 22. - Ст. 105.

ВВР України. - 1995. - № 25.

ВВР України. - 1995. - № 47-52.

Офіційний вісник України. - 1998. - № 14. - Ст. 548.