О. Вознесенська

АРТ-ТЕРАПІЯ СІМ'Ї

// Психолог № 39, 2005

Арт-терапія тісно пов'язана з розкриттям творчих здібностей людини і пошуком нею можливостей саморегуляції, що дає змогу працювати за допомогою арт-терапевтичних технологій як з типовою гострою сімейною ситуацією, так і вирішувати «хронічні» проблеми. Відбувається акумуляція позитивного досвіду символічного вирішення проблеми, надається можливість перенести отримані паттерни поведінки в реальне життя. Розвиваються загальні творчі можливості сім'ї, що приводить до створення членами сім'ї за межами психотерапевтичного простору нових, форм спілкування і взаємодії.

Художня творчість допомагає краще ідентифікувати й оцінювати свої почуття, спогади, образи майбутнього, знайти спосіб спілкування з самим собою. Арт-терапевтичні технології, з одного боку, є інструментом самопізнання. З іншого — арт-терапія сприяє виробленню в сім'ї нових, більш продуктивних моделей поведінки за рахунок спілкування за допомогою продуктів творчої діяльності. У процесі спільної творчості сім'я має можливість висловити почуття, недоступні у вербальному спілкуванні, відбувається розвиток унікальної сімейної культури, формування міфопоетичної картини світу цієї сім'ї, перехід на глибокі рівні розуміння і взаємодії.

Арт-терапевтичні технології адекватні у використанні для розв'язання проблем: комунікативної компетентності; розвитку внутрішньосімейної взаємодії; психічної і тендерної ідентичності членів сім'ї; формування зрілих чоловічих і жіночих структур особистості в подружніх парах; підвищення самооцінки, активності, впевненості в поведінці (у періоди як осо-бистісних криз членів сім'ї, так і кризових станів сім'ї як цілісності); зняття постстресового синдрому; усвідомлення й відреагування травматичного досвіду; розвитку рефлексії кожного члена сім'ї.

Арт-терапевтичні методи використовуються в роботі з сім'ями наркозалежних для створення ефективного середовища в період реабілітації, у роботі з сім'ями, що чекають народження дитини як засіб формування усвідомленого батьківства, підготовки до пологів, зняття психосоматичних симптомів, з подружніми парами для налагодження взаємодії, формування зрілих чоловічих і жіночих структур особистості партнерів, у роботі з сім'ями, що переживають кризу, на різних етапах розвитку сім ї, надання можливості невербальної комунікації, виходу з конфліктної ситуації, для налагодження контакту і продуктивної взаємодії.

Арт-терапія адекватно розв'язує завдання вираження, відреагування й усвідомлення психічних травм раннього дитинства. Зв'язок між травмами раннього дитинства і взаєминами між партнерами протилежних статей, включаючи культурний та ідеологічний контекст, визначає необхідність гармонізації взаємин внутрішніх чоловічих і жіночих структур і формування зрілих особистостей. Трансформація соціальних цінностей і системи тендерних ролей у нашому суспільстві веде до розвитку жінкою маскуліних якостей і реалізації чоловічих ролей. Виховання дітей делегується бабусі, няньці або батькові. Порушення рівноваги чоловічого і жіночого в структурі особистості батьків, і, як наслідок, авторитарне виховання дітей у такому розвитку особистості жінки-матері, призводить до невротичного розвитку особистості дитини.

Системний підхід до арт-терапії сім'ї. Теоретичною основою роботи з сім'єю в арт-терапії є системний підхід. Родоначальниками системного підходу можна назвати Б.Астрахана і Я.Агазаряна. У рамках цього підходу сім'я розглядається живою, відкритою системою, що знаходиться в процесі росту і постійних змін. Сім'я — це цілісний живий «організм», що не дорівнює простій сумі своїх членів, їхніх думок, переживань, почуттів. Цей момент необхідно враховувати арт-терапевту, який працює з сім'єю, роблячи акцент на сім'ї як цілісності, а не як на групі індивідів.

У арт-терапевтичній роботі з сім'єю необхідне розуміння взаємин між внутрішньопсихічними, міжособистісними і загальногруповими процесами, що відбуваються в сім'ї. Необхідно також враховувати соціальні аспекти функціонування сім'ї.

Основний акцент в арт-терапії сім'ї робиться на вивченні структурно-функціональних особливостей сім'ї — на проникності її зовнішніх і внутрішніх (особистих) меж. Спостерігаючи за цими межами і використовуючи різні акціальні втручання, арт-терапевт може підсилювати або, навпаки, знижувати їхню проникність.

Врахування ієрархічного характеру взаємин у сім'ї відбувається в арт-терапевтичній роботі за рахунок різнорівневого аналізу:

— загальносімейних (загальгрупдвих) процесів і феноменів;

—міжособистісних процесів і феноменів;

—внутрішньопсихічних процесів і феноменів;

—процесів на рівні сімейних підгруп (підсистем).

Тепер проаналізуємо процес і особливості арт-терапії сім'ї, образотворчу діяльність членів сім'ї, що прийшли на терапію. Дорослі як інструмент спілкування використовують мову. Мова художньої творчості в дітей як форма невербальної експресії — природна форма вираження переживань і емоцій, що у цьому випадку переносяться в продукти образотворчої діяльності. Завдяки спільній творчості стає можливим обійти табу, що супроводжують страх саморозкриття, особливо в дорослих, що призводить до встановлення атмосфери більш високого рівня довіри. Відбувається також послаблення свідомого контролю над процесом творчості, що робить образотворчу діяльність і спілкування більш вільним. Художня творчість веде до виявлення забутих або витіснених переживань і супроводжується катарсисом. Арт-терапія сім'ї веде до взаємного розкриття членів сім'ї і їхнього звільненню від переживань, що травмують.

Образотворча робота членів сім'ї знаходиться в центрі їхньої взаємодії. Відмова ведучих від інтерпретацій образотворчої продукції та їхнє стимулювання до розповіді про пов'язані з чужою і власною продукцією почуття і асоціації веде до появи спільних тем і розкриття внутрішнього потенціалу сім'ї. Виконання учасниками групи практичних вправ образотворчого характеру дає змогу структурувати діяльність сім'ї і сформувати безпечну для кожного окремого члена сім'ї атмосферу (порівняно з вербальними методами психотерапії). Це дає змогу виявити себе тим членам сім'ї, які бояться прямого саморозкриття.

Спільна образотворча діяльність допомагає побачити характерні для членів сім'ї комунікативні паттерни. Ігрові аспекти створюють невимушену атмосферу, у якій добре виявляються проблемні сторони поведінки її учасників.

Експериментування з образотворчими матеріалами пов'язане з научінням, налагодженням нових взаємин з оточенням, розкриттям творчого потенціалу всіх членів сім'ї. Використання образотворчих матеріалів робить процес більш активнішим. Символічний зміст візуальних образів осмислюється, усвідомлюється авторами та іншими членами сім'ї. В арт-терапевтичном процесі збільшується цінність співпраці як форма внутрішньосімейної взаємодії і формується картина світу сім'ї, що сприяє розвитку власної культури взаємин.