Арт-терапія сім'ї

В арт-терапії розглядається системна детермінація симптому. Симптом показує «непорядок» у системі, а не індивідуальну проблему одного з членів сім'ї. Робота може відбуватися як з цілою сім'єю, так і з окремими підсистемами (дитячо-батьківськими, прабатьківськими, партнерськими, сиблінговими тощо).

Фокус уваги арт-терапевта робиться на:

— процесі спільної образотворчої діяльності членів сім'ї — тут і тепер: вибір матеріалів, мотивація або спонукання з боку терапевта, створення/руйнування образу, регрес/інтеграція, вербальні асоціації в процесі діяльності, виявлення сильних і слабких сторін кожного члена сім'ї, взаємодія з арт-терапевтом та іншими членами сім'ї в процесі спільної діяльності;

— інтерпретації готової образотворчої продукції— аналіз символіки, констатація зображених символів: облік культурних впливів, форма (особливості елементів і композиції загалом), зміст, реакція на продукт кожного члена сім'ї і сім'ї загалом, сублімація/заміщення, неконгруентність, вияв сильних і слабких сторін кожного члена сім'ї, архетипічні вияви, органічність, символізм і знаковість продукту.

— у психодинамічному підході до минулого, сімейній історії: культурний досвід, особливості психічного розвитку (об'єктні відносини, афективні, когнітивні процеси), психодинаміка (захисні механізми), сенсорна орієнтація, ставлення до терапевта (переносні реакції) тощо.

Стратегія ведення сесії та позиція арт-терапевта передбачає недирективний підхід: вступ, образотворча діяльність, аналіз процесу діяльності і продуктів. Не відповідає специфіці арт-терапевтичної сесії характерне для психодинамічного підходу обмеження комунікації клієнт/члени сім'ї і психотерапевт переважно вербальним спілкуванням. В арт-терапії терапевт використовує акціальні форми психотерапевтичної інтервенції. Арт-терапевт присутній при взаємодії сім'ї, фасилітує процес взаємодії, використовує інтеракції різних модальностей (на рівні соматопсихічному, емоційному). Фокус уваги терапевта — на усвідомленні на різних рівнях взаємодії.

Зміни відбуваються як на етапі аналізу через усвідомлення та інсайт членів сім'ї щодо процесів і феноменів: загальносімейному, міжособистісному та внутрішньоособистісному, так і на етапі образотворчої діяльності через несвідоме вираження накопичених негативних емоцій, почуття агресії, гніву, провини.

Використання мультимодального підходу в арт-терапії сім'ї розширює можливості її застосування і сприяє гармонійному перебігу процесу терапії. Під час арт-терапії з піскових, танцювально-рухової, драм- і казкотерапії відбувається максимальна мобілізація творчого потенціалу членів сім'ї, їм надається можливість знайти ті способи творчого самовираження, що найбільшою мірою відповідають їхнім здібностям і потребам. Кожному членові сім'ї надаються додаткові можливості вираження своїх почуттів, думок, потреб. Відбувається активізація, збагачення комунікаціїяк між членами сім'ї, так і кожного члена сім'ї і сім'ї загалом з терапевтом, а також створюються додаткові можливості для внутрішньоособистісної комунікації й пізнання себе. Різні форми арт-терапії через їхній вибір різними членами сім'ї допомагають зміцнити автономність кожного з членів сім'ї, їхніх особистих меж, розвинути механізми саморегуляції.

Завдяки арт-терапевтичній роботі створюються довірчі взаємини, з'являється можливість самовираження всіх членів сім'ї, відреагуються накопичені негативні емоції, розвиваються сімейні рольові моделі, відновлюється порушена ієрархія. Активізація творчого потенціалу кожного члена сім'ї сприяє виробленню нових пат-тернів поведінки і шляхів вирішення конфліктів. Можливості арт-терапії роблять її адекватним методом як вирішення внутрішньоособистісних конфліктів, так і психотерапевтичної роботи з сімейними проблемами.

Як приклад наведемо такий випадок. До терапії звернулася сім'я з п'яти осіб: батьки і троє дітей. Працювали два терапевти.

Склад: 5 осіб. Валерій — чоловік, 38 років. Настя — дружина, 32. їхні діти — Вадим — 10 років, Георгій — 5 років, Лада — 3 роки (імена змінені, усі збіги з реальними — випадкові).

Привід звертання: втрата взаєморозуміння між чоловіками в зв'язку з відходом дружини в релігійну секту. (Ініціатор роботи — Валерій.)

Третя зустріч. На неї терапевти попередньо запланували арт-терапевтичну техніку сімейної взаємодії (щоб дозволити сім'ї взаємодіяти не на вербальному рівні, а за допомогою зображень на загальному малюнку). Розмова, ініційована терапевтами, незабаром долучила чоловіка і жінку до взаємодії між собою. У цій взаємодії Настя іноді уникала контакту, але поверталася до нього знову.

Пропозиція терапевтів звернутися до спільного малюнка гуашшю на ватмані спричинила опір Насті. Усе-таки терапевти запропонували на вибір малюнок удвох або з дітьми (було обрано другий варіант).

Інструкція. Вам пропонується впродовж 10 хвилин без слів взаємодіяти за допомогою фарб, кольорів, форм, образів на аркуші паперу.

Під час малювання Лада сиділа на руках у матері, Георгій — у батька, Вадик — навпроти батьків.

Першим кольором, яким скористався практично кожен, був червоний. У Валерія він був у квітці троянди, у Вадика — у дзьобі лелеки, Настя малювала невизначену червону квітку, замальовану Ладою. Протягом усієї роботи сім'ї (15 хв) Лада змішувала в цій плямі різні відтінки—з перевагою червоного. Пляма в Насті згодом асоціювалося з раною. Асоціація одного з терапевтів — з вулканом. Дівчинка сімейну проблематику в арт-терапевтичному промальовуванні видає найсміливіше, без захистів і компенсацій. Над цією тривожною плямою Настя помістила високу траву з квітами.

Валерій намалював дві квітки, дерево і зайчика — і потім розкритикував свою творчість, заявивши про її невдалість (він добре не малює, а змальовує). Невербальна взаємодія «дружина — чоловік» відбулася під кінець роботи. Настя продовжила намальовану траву до малюнків чоловіка. Біля зайця, який сховався тепер у заростях, вона посадила три квітки (діти?). Георгій намалював Сонце і багато безпредметних зображень. Характерно повторюване зображення букви «В» (Вадик? Валерій?) — свідчить про злиття з більш старшими чоловіками в сім'ї — батьком і старшим братом.

Тільки у Вадика всі зображення були орієнтовані догори ногами щодо домінуючої орієнтації малюнка. Вони висіли у повітрі й стосувалися польоту: лелека, літак, парашутист. Ретельне опрацювання деталей і «графічне» застосування гуаші свідчать про захист, відсторонення від емоцій.

Один з кругів малюнка залишився незаповненим. Настя сказала, що на цьому порожньому місці мають бути ненароджені діти — з'ясувалося, що в анамнезі сім'ї аборт і два викидні (один на пізньому терміні). Як травматичні події вони не були позначені ніким із членів сім'ї.

Згодом на 5-й сесії з'ясувалося, що саме після аборту, який відбувся за рік до народження останньої дитини, Настя звернулася до релігії.

Члени сім'ї виявили душевний комфорт після малювання, відчуття єдності сім'ї, радість спільної взаємодії. Настя сказала, що рада, що погодилася на прохання терапевтів.

На наступних двох зустрічах сімейну історію досліджували за допомогою методу побудови генограми сім'ї.

Шоста зустріч. У процесі попередньої бесіди обговорювався аборт і ставлення до нього дорослих членів сім'ї. На зустрічі були присутні Настя, Валерій і Лада. Оскільки дитині на час терапії було 3 роки, вона була не здатна через особливості свого віку вербалізувати свої почуття. Мати й батько були не готові вербалізувати свої почуття і думки з приводу випадку, жоден з них не готовий був обговорювати ситуацію аборту. Виявилося, що обидва не хотіли приймати рішення про аборт, але Валерій не захотів брати на себе відповідальність за це рішення, а Настя подумала, що він наполягає на аборті, хоча сама цього не хотіла.

На початку паузи в розмові з приводу аборту Лада почала розсаджувати іграшки, що знаходилися в арт-терапевтичному кабінеті й найбільше їй сподобалися, на стільці. Коли частину іграшок було розсаджено, дівчинка почала скидати їх на підлогу, залишивши три сидячими (терапевти інтерпретували це як ідентифікацію цих трьох іграшок з дітьми в сім'ї). Терапевти (арт-терапевт і психолог) вказали батькам на поведінку дівчинки, що призвела до катарсису в обох батьків і дало їм змогу говорити про своє почуття провини, болю з приводу зробленого аборту. «Вам здається, що ви так само, як Ладу, викинули свою дитину?» У терапії настав перелом, аборт виявився важливим фактором, що призвів матір до залежності від тоталітарної релігійної секти. Надалі роботу вели на інтерналізації досвіду аборту, працювали з малюнком, пластиліном і ритуальними діями. Подружній парі було запропоновано вправу «прощання з ненародженою дитиною» як домашнє завдання для можливості переходу на новий рівень розвитку сімейної системи.

Таким чином, слідом за Веллом ми готові інтерпретацію і вербальний зворотний зв'язок віднести до «інтервенцій, спрямованих на змістотворення». З погляду системного підходу вербальне обговорення пов'язане з використанням енергоінформаційного обміну між членами сім'ї й арт-терапевтом. Цей обмін — одна з помітних властивостей відкритих систем і тісно пов'язаний з процесом їхньої прогресивної диференціації.

Інтерпретація та вербальний зворотний зв'язок невіддільні від внутрішньосімейних комунікативних процесів і взаємин. Водночас інтерпретація, рефлексія та усвідомлення членами сім'ї змістів свого внутрішнього світу й образотворчої продукції якоюсь мірою можливі і поза цими взаєминами через додаткові форми аналізу й опису власного творчого процесу в індивідуальній формі.

Лада, поки терапевти завершували сеанс, малювала карлючки.

Завдання було виконано батьками у формі «хвилини мовчання»: вшанували пам'ять ненародженої дитини. Цей варіант виконання домашнього завдання був запропонований Валерієм.

Десята зустріч. Проводив один арт-терапевт. На зустріч прийшли Валерій і Настя.

Арт-терапевт запропонував арт-терапевтичну техніку на сесії, оскільки арт-терапія дає змогу виражати свої почуття в невербальній формі і залишаються продукти творчості, які можна потім піддати ретроспективній оцінці й аналізу. Крім того, перше звертання до арт-терапії в роботі з цією сім'єю показало позитивний ефект від взаємодії за допомогою художніх образів.

Техніка «Родинний герб», на думку обох терапевтів, які працювали з сім'єю (що обговорювалося попередньо), може виявитися ефективним засобом завершення роботи з генограмою, оскільки включає в продукт художньої творчості обидві батьківські галузі кожного (чоловіка і жінки), а також дає змогу виділити позитивні впливи прабатьків на кожного з подружньої пари і є потужним ресурсним образом. Техніка обговорювалася на одній із щомісячних арт-терапевтичних майстерень, проведених громадською організацією «Арт-терапевтична асоціація», і була запропонована Пановою Іриною, арт-терапевтом Центру усвідомленого батьківства «Ейлітія».

Членам сім'ї (після попередньої підготовки арт-терапевтичного простору) було запропоновано, дивлячись один одному в очі, уявити спочатку своїх батьків, що стоять за спиною, а потім батьків партнера, що стоять за його спиною, потім своїх прабатьків, що стоять за спинами в батьків, а далі прабатьків партнера, що стоять за спинами його батьків і т.д. до 7 коліна. У Насті на початку це викликало сміх, що арт-терапевт інтерпретував як вихід емоцій. Настя це підтвердила. Чоловіку і дружині було нелегко дивитися один одному в очі, але було відчуття, що вони намагаються. Настя озвучила свою зніяковілість. Валерій сказав, що буде робити, як сказано (спроба перекласти відповідальність за все на терапевта), але при цьому часто відводив очі, Настя переводила очі на терапевта й зверталася до неї з репліками.

Після цього був етап створення художнього продукту. На спеціально підготовлених аркушах (з контуром герба, розділеного на 5 частин — 4 квадрати і коло посередині) кожному було запропоновано зобразити: символ матері (ліворуч угорі), символ батька (праворуч угорі), символ материнського роду (ліворуч унизу), символ батьківського роду (праворуч унизу) і символ себе (посередині). Чоловік і жінка, які у підготовчій частині сиділи, відвернувшись і закривши свої аркуші, а потім дивилися в очі один одному, знаходячись на великій відстані (2 метри), підсунулися один до одного до зіткнення ліктів (хоча кожен мав можливість малювати у вільному просторі, маючи індивідуальні матеріали для малювання). Малювали зацікавлено. Настя озвучила, що хотіла б і вдома іноді всією сім'єю малювати. Це створює гарний настрій і атмосферу взаєморозуміння.

Після створення своїх «Родинних гербів» чоловікові і дружині було запропоновано поділитися своїми переживаннями. Першою говорила Настя. Коли представляла родичів, рідня Валерія вишикувалися в ряд, пари трималися за руки, їх було багато, вони виглядали дружно, уявила їх дуже добре, його рід краще, ніж свій. Під час уявлення свого роду далі бабусі й дідуся справа не пішла. Бабуся була сиротою, виховувалася в сім'ї брата, у дідуся дуже рано вмер батько. Вона під час обговорення цього зрозуміла, що відбувається наче обрив у лінії роду.

Свій герб Настя почала описувати з символу материнського, роду. Блакитний — символ «усе добре», човен на морі — зв'язок із землею (тобто не просто стихія води). Символ її матері — кульбаба: наївність, небайдужість, але квітка без стебла. Червона пляма в «квадраті» матері — вияв агресії (можливо, пов'язано з вітчимом). Символ батька — порожній, але на «території» матері захотілося намалювати чорний куточок — батька. Чорний — символ жалоби. Батько вмер (Настя недавно про це довідалася). Настя озвучила непояснене занепокоєння, пов'язане з попередніми спробами Валерія знайти сім'ю батька Насті. Рід батька — яскраво-зелена трава, соковита, але окремо від землі.

Символом себе Настя намалювала сонце (хотіла використовувати той самий жовтий колір, що і для кульбаби — символу матері, але вийшов інший відтінок). Усередині неї було світло. Найбільше Насті подобається трава. Від матері Настя взяла безпосередність, замилування усім, інтерес, життєлюбність. Від батьківського роду — міцну основу, кореневу систему, внутрішній стрижень. Від материнського роду — небеса, хмари. Настя усвідомила важливість для її розвитку подружнього життя дідуся і бабусі (з якими вона виховувалася), вони жили добре, дід був дуже прихильний до бабусі, страждав після її смерті, став деградувати. Коли почав розповідати Валерій, Настя раптом захотіла знову дістати фарби й у тому куті, де мав бути символ батька, намалювати щось бузкове. Вийшло, за асоціацією Валерія, щось схоже на бузкову айстру, розміром більше, ніж кульбаба, — символ матері.

Валерію було складно узагальнювати свої образи й асоціації, увесь час описував конкретних людей, ситуацій та взаємини. Рід Насті уявляв важко, Настя виглядала нещасливою, «забитою». Батька Насті не уявив, але за відчуттями він «сильний, вольовий». У своїй родині шкода мати, вона хворіє, батько — сильний, вольовий.

У зображенні родового герба: символ матері — троянда, яка трохи зів'янула, тому що мати хворіє. Поки розповідав, домалював троянді землю. Асоціація з трояндою — цариця квітів. Символ батька: літак (батько мріяв стати льотчиком, але не вдалося), цегла (став плиточником), хліб — колосся (хлібороб), ракета (батько служив у ракетних військах). Символи вільно розкидані по полю аркуша, не пов'язані між собою, не мають тла. Рід батька — цегла, тому що в них династія плиточників. Рід матері: її батько — бухгалтер, тому — рахівниця, хліб (уроді хлібороби), хотів домалювати корову (тітка—доярка), але не вдалося, закреслив. Власні символи — циркуль, транспортир (домалював під час розповіді) — «я з математикою дружу» (Настя — математик, вчитель у школі) — повторив кілька разів, танк — служив у бронетанковій дивізії. Був не схильний аналізувати символи — не міг перейти від конкретних образів на символічний і вербальний рівень. Складно було описувати свої переживання з приводу образів і зображень свого і Насті.

Наприкінці роботи арт-терапевт запропонував чоловіку і дружині подивитися на роботи один одного і додати за необхідності кілька слів. Кожному для цього пропонувалося 2 хвилини. Настя помітила відмінності в їхніх роботах: простір її роботи був більше заповнений фарбами («Валерій каже, що в мене великий розмах, я хочу все охопити і одразу») і схематичність роботи Валерія («Він завжди вміє все розкласти на деталі», «Ставить точну мету»). Арт-терапевт запропонував це розглянути в аспекті особливостей чоловіків і жінок.

Валерій спробував довго й докладно ще раз описати свій малюнок, те, що він би ще намалював, але не зміг.