За своєю економічною сутністю державний кредит – це форма вторинного перерозподілу ВВП. Його джерелом є тимчасово вільні грошові кошти населення, юридичних осіб. Використання державного кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження держави. Її доцільність при покритті дефіциту бюджету зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища держави, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії.
Державний кредит – це сукупність грошових кошів, мобілізованих державою, коли вона виступає в ролі позичальника, кредитора або гаранта.
Метою залучення коштів через державний кредит є:
• покриття бюджетного дефіциту;
• регулювання грошового обігу;
• акумуляція коштів для інвестиційних програм тощо.
Забезпеченням державного кредиту виступає все майно, що є у власності держави, але обсяг застави в кредитній угоді не вказується.
Суб'єктами державно-кредитних відносин з боку держави виступають:
• Кабінет Міністрів України;
|
|
• органи влади Автономної Республіки Крим;
• органи місцевого самоврядування;
• Міністерство фінансів України (зокрема, Державне казначейство);
• Національний банк України.
Як фінансова категорія державний кредит виконує три функції фінансів:
· розподільну;
· контрольну;
· регулюючу.
Через розподільчу функцію державного кредиту здійснюється формування централізованих грошових фондів держави і їхнє використання на принципах терміновості, платності і зворотності. Виступаючи як позичальник, держава мобілізує кошти для здійснення своїх витрат. У розвинених країнах державний кредит – основне джерело погашення дефіциту державного бюджету.
Як інструмент державного регулювання державний кредит впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість.
Контрольна функція державного кредиту пов'язана з виконанням фінансового контролю не тільки за здійсненням державних позик, їхнім цільовим використанням, але і за своєчасним погашенням.
Державний кредит може мати дві форми:
· ощадна справа;
· державні позики.
Ощадна справа належить до державного кредиту, якщо залучені кошти спрямовуються в доходи бюджету. Однак, як правило, ощадні банки незалежно від форми власності діють на комерційних засадах і мобілізовані кошти формують їхні кредитні ресурси. Частина цих ресурсів може спрямовуватись на придбання державних цінних паперів і тому належати до державного кредиту.
Державні позики є основною формою державного кредиту. За правовим оформленням розрізняють державні позики, що надаються на підставі угод, і забезпечені випуском цінних паперів. Угодами оформлюються, як правило, кредити від урядів інших країн, міжнародних організацій та фінансових інституцій. За допомогою цінних паперів мобілізуються кошти на внутрішньому і зовнішньому фінансовому ринку.
Таблиця 11.1