Гроші є продуктом ринку

ПО-ПЕРШЕ, ЯКРАЗ РИНОК СПРИЧИНЯЄ ОБ’ЄКТИВНУ ПОТРЕБУ В ГРОШАХ, З ЧИМ ДЕРЖАВА НЕ МОЖЕ НЕ РАХУВАТИСЯ.

ПО-ДРУГЕ, РИНОК ВИСУВАЄ ЖОРСТКІ ВИМОГИ ДО НОСІЯ ГРОШОВИХ ФУНКЦІЙ, І ДЕРЖАВА ПОВИННА СТВОРИТИ ТАКОГО НОСІЯ, ЯКИЙ ЗДАТНИЙ НАЙПОВНІШЕ ЗАДОВОЛЬНЯТИ ЦІ ВИМОГИ.

ПО-ТРЕТЄ, КІЛЬКІСТЬ ГРОШЕЙ В ОБОРОТІ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ПЕВНИМИ ОБ’ЄКТИВНИМИ ЗАКОНОМІРНОСТЯМИ, ЯКІ ДЕРЖАВА МУСИТЬ ВРАХОВУВАТИ У СВОЇХ РЕГУЛЯТИВНИХ ДІЯХ ЩОДО ГРОШЕЙ.

Тому і сьогодні гроші не декретуються державою, а породжуються самою ринковою економікою.

2. Сутність грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал

Сутність грошей.

Надзвичайно складна сутність грошей не дала змоги світовій економічній думці дати однозначне і достатньо повне їх визначення на понятійному рівні.

Сучасна західна грошова теорія обмежилась ВИЗНАЧЕННЯМ СУТНОСТІ ГРОШЕЙ ЯК ВСЬОГО ТОГО, ЩО ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ЯК ГРОШІ. У цьому визначенні проглядається спроба охопити всі можливі призначення, форми прояву і сфери використання грошей, але навряд чи в ньому є відповідь на питання, що таке гроші.

Представники іншої економічної школи, що має своїми витоками трудову теорію вартості, визначають сутність грошей виходячи лише з їх місця в товарному обміні. З цих позицій ГРОШІ Є СПЕЦИФІЧНИМ ТОВАРОМ, ЩО МАЄ ВЛАСТИВІСТЬ ОБМІНЮВАТИСЯ НА БУДЬ-ЯКИЙ ІНШИЙ ТОВАР, ТОБТО ЯК ЗАГАЛЬНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ. Це визначення має той недолік, що не враховує такого важливого призначення грошей, як обслуговування потреб нагромадження вартості. З цього погляду друге визначення видається вужчим, недостатньо повним порівняно з першим.

Усунути недоліки цих двох визначень грошей спробували прибічники так званого ПОРТФЕЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО ВИВЧЕННЯ ГРОШЕЙ. Вони використали умовний портфель активів окремого економічного суб’єкта, в якому всі активи розмістили в міру зниження їх ліквідності, тобто здатності до обміну: