Особливості процесуальної діагностики у ході психокорекції

Процесуальна психодіагностика означає здатність психолога розпізнавати в процесі групової корекції індивідуально-психологічні відмітні риси особистості. Це – симультанне злиття в практиці психодіагностичного та психокорекційного процесів, їхню багаторівневість і динамічність.

Особливості процесуальної психодіагностики залежать від ступеня ригідності захисних тенденцій індивіда, від його психологічної готовності до навчання й мотиваційної сили та орієнтації на само зміни, на оновлення свого способу життя, бачення довколишнього світу.

Такий підхід передбачає розвиток психодіагностичних здібностей клієнта й навичок самопізнання.

Здійснення процесуальної психодіагностики не спирається з самого початку на конкретні припущення та кліше (класифікації рис характеру, типу особистості, що зумовлювали б спрощеність пізнання й підготовку індивіда під якусь наперед задану рамку, штамп). Висновки завжди відносні, і ми не прагнемо дати завершену картину особистості на даний момент.

Лекція 5. Основні напрямки психокорекції у глибинній психології

План:

1. Класичний психоаналітичний підхід З. Фройда до проблем психокорекції.

§ Структура особистості та проблема свідомого і несвідомого у психоаналізі.

§ Витіснення та опір.

§ Утворення симптомів внаслідок невдалого витіснення.

§ Психологічний матеріал для психоаналізу.

2. Індивідуальний підхід до психокорекції А. Адлера.

§ Телеологічна детермінація поведінки.

§ Помилкові апперцептивні схеми.

§ Почуття неповноцінності і комплекс неповноцінності.

§ Гіперкомпенсація комплексу неповноцінності на некорисному боці життя.