Антивоєнна тема в новелістиці Стефаника, О. Кобилянської, М. Черемшини

Початок другого періоду літературної діяльності Стефаника припадає на роки імперіалістичної війни, під час якої Галичина стала ареною кривавих боїв між двома ворожими арміями. Стефаник відновлює свою літературну діяльність. Будучи у Відні, він влітку 1916 року пише новелу «Дівоча пригода». В цій новелі автор не вдається до широких описів батальйонних сцен. Він бере за об'єкт змалювання дітей, яких випадково застала ніч на полі бою, між двома лініями фронту, біля трупа нагло вбитої матері. Зображуючи дітей у безпосередній близькості до насильницької смерті, цих безневинних малят, які ще не спроможні навіть усвідомлювати весь трагізм свого становища, Стефаник з великою силою затавровує прокляттям народу війну за інтереси купки імперіалістів. Контро ста трохи ідилічної назви новели до глибоко трагічного змісту її надзвичайно підсилює цей процес.Перша світова війна, що смерчем пронеслась територією Буковини, принісши руйнування її містам і селам, нещастя тисячам її людей, дала Ользі Кобилянській багато матеріалу для роздумів і узагальнень. Доля засудженого до страти безневинного вояка, трагедія батька-синовбивці, майбутнє дітей, яких закрутив вихор війни, - ці та інші загальнолюдські проблеми домінують в антивоєнних творах белетристки. Добре відомі, не раз позитивно оцінені критикою твори антивоєнного спрямування: „Лист засудженого вояка до своєї жінки”, „Назустріч долі”, „Юда”, „Сниться”, „Зійшов з розуму”. Віднести їх до цієї тематичної групи неважко, адже в текстах письменниця залишила певні натяки Зокрема, „Сниться” має підзаголовок „воєнний нарис”; написаний дещо пізніше, „нарис з правдивого життя” „Зійшов з розуму” відкривається реченням - часовим орієнтиром: „З 10 на 11 червня 1915 року”. Ще п’ять оповідань і новел менш відомі, О.Кобилянська написала їх як під час війни („Щира любов”, „Чудо”), так і набагато пізніше - у кінці 1920-х - на початку 1930-х pp. („Василка”, „Туга”, „Воєнний акорд”). Відлуння антимілітаристської теми вчувається у творах „Лісова мати”, „Вовчиха”, „Московський ґвер” Перша світова війна принесла багато лиха землякам Марка Черемшини. Не випадково збірку, куди увійшли антивоєнні твори, автор назвав „Село вигибає”. До неї письменник включив новели „Село потерпає”, „Перші стріли”, „Зрадник”, „Село вигибає”.

Твір „Село потерпає” – своєрідний заспів, яким починається збірка. Бої ще далеко, а вже тремтить село, бо ще війни не бачить, але чує. Ревуть гори. Австрійські війська відступають, наступний бій має відбутися в селі. І від властей надійшов наказ всім селянинам залишити домівки. Тікають гнані війною люди невідомо куди, забираючи злиденне майно. Тривожний настрій, переляк, страждання селян передав Черемшина з великою художньою силою У збірнику „Верховина” письменник відтворив картини повоєнного життя Гуцульщини під владою Польщі. До збірки увійшли твори „Верховина”, „Ласка”, „Анюта”.