Право постійного землекористування

Поняття використання земельних ресурсів країни на під­ставі права постійного землекористування, яке розглядалося в попередніх земельно-правових актах як вічне і безстрокове землекористування, є досить усталеним у вітчизняному законо­давстві. Проте це право нині помітно потіснене різноманіттям власницьких підстав використання земельних наділів і втратило свою провідну роль в земельному законі. Але як визнаний законом і правомірний спосіб добування корисних властивостей землі на конкретних земельних ділянках, воно в обмеженому виді існує й досі.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земель­ною ділянкою, яка знаходиться в державній або комунальній власності, без встановлення строку. Незважаючи на те, що це право в законодавчому порядку позначається терміном "земле­користування", його зміст охоплює і право володіння земель­ною ділянкою. Включення до складу права землекористування і права землеволодіння, обумовлено специфікою земельної ділянки, не можливо користуватися без володіння. Більше того, право володіння земельною ділянкою у більшості випадків є необхідною передумовою правомірного користування нею у розумінні добування її корисних властивостей.

На відміну від права власності на землю, праву землекорис­тування притаманні тільки правомочності володіння та корис­тування земельною ділянкою. їх нормативно-правовий зміст мало чим відрізняється від аналогічних правомочностей власника землі. Проте необхідно підкреслити, що конкретний зміст право­мочностей володіння і користування землекористувача визнача­ють власники землі. Але правомочність розпорядження завжди залишається за власниками земельних ділянок. Такою право­мочністю у праві постійного землекористування володіє дер­жава або відповідна територіальна громада.

Спільною рисою права власності на землю і права постій­ного землекористування є їх безстроковість. Не встановлений заздалегідь строк права постійного землекористування, так само як і права власності, надає сталого характеру постійному земле­користуванню та підвищує ступінь стабільності правомочностей землекористувача. У цьому полягає перевага права постійного землекористування перед іншими видами користування земель­ними ділянками.

Об'єктами права постійного землекористування є земельні ділянки, які надаються з усіх категорій земель державної або комунальної власності. У зв'язку з цим право постійного земле­користування має особливе значення для використання діля­нок, які не підлягають передачі в приватну власність у силу їх особливої цінності або призначенні для забезпечення публічних інтересів.

Суб'єктами права постійного землекористування можуть бути тільки державні та комунальні підприємства, установи і орга­нізації. Так, згідно з ч. 2 ст. 92 ЗК права постійного користу­вання земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, підприємства (об'єд­нання), установи та організації (наприклад, державні сільсько­господарські, промислові, будівельні та транспортні підпри­ємства, комунальні житлово-експлуатаційні підприємства, що здійснюють управління житловими комплексами та надають комунальні послуги, природоохоронні, оздоровчі та наукові уста­нови і навчальні заклади державної або комунальної власності, лісогосподарські та водогосподарські організації, органи дер­жавної влади і місцевого самоврядування тощо).

Юридичне значення права постійного землекористування полягає у тому, що воно виключає можливість виникнення так називаної "подвійної" власності держави або територіальних громад та їхніх підприємств, установ і організацій. Наявність цього інституту права формує систему земельних відносин, в яких держава або територіальна громада є власниками землі, а їхні підприємства, установи та організації - постійними корис­тувачами земельними ділянками. Повноваження органів вико­навчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування визначені у ст. 122 ЗК.

Праву постійного землекористування притаманна й певна специфіка його виникнення. Порівняльний аналіз різних підстав виникнення права на землю дає можливість зробити висновок, що право постійного користування земельними ділянками для державних і комунальних підприємств, установ і організацій може виникати тільки на підставі їх відведення. Це прямо пе­редбачено у ст. 123 ЗК, за якою надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Договірні та інші підстави набуття цього права неприпустимі. Таким чином, акт відведення земельної ділянки, як багатостадійний і комплекс­ний юридичний факт, що породжує право постійного земле­користування державних та комунальних підприємств, установ і організацій, становить єдину підставу його виникнення.

Право постійного землекористування, яким наділені тільки державні та комунальні підприємства, може мати безліч різно­видів. Це залежить від тих ознак і критеріїв, що становлять підставу їх розмежування. Так, за ознакою використання зе­мельних ділянок за основним цільовим призначенням, право постійного землекористування надається для сільськогоспо­дарських потреб і потреб житлового та громадського будівництва, для потреб промисловості, транспорту, зв'язку та оборони, для природоохоронних, оздоровчих, рекреаційних та історико-культурних потреб, ведення лісового та водного господарства тощо. У свою чергу, право постійного сільськогосподарського земле­користування державних і комунальних сільськогосподарських підприємств і організацій надається для ведення товарного сіль­ськогосподарського виробництва, науково-дослідних і навчаль­них цілей, що передбачено у ст. 24 ЗК.

На підставі спеціальних критеріїв постійного землекорис­тування можна виділити на землях сільськогосподарського призначення постійне користування поливними ділянками, орними і луговими угіддями, на землях житлової та громадської забудови - рекреаційне користування ними тощо. Кожен різновид постійного користування відповідною земельною ді­лянкою має свої особливості за цілями надання, умовами ко­ристування, правами та обов'язками землекористувачів, що впливає на зміст права постійного землекористування.