2015-08-13
1639
Поняття " джерело права " можна розуміти у 3-х значеннях:
- як джерело формування змісту правових норм (джерело права як джерело формування змісту правових норм - це чинники (матеріальні умови життя), що обумовлюють виникнення, розвиток та зміст правових норм. Основною умовою змісту правових норм у Давньому Римі є рабовласницькиц лад);
- як джерело пізнання права (джерелом права у розумінні джерела пізнання римського права є:
а) у широкому розумінні будь-які свідчення, що належать до римської доби (археологічні, художні і т.д.);
б) у вузькому розумінні - всі документальні свідченні, що відображають юридичні норми (тексти законів, договорів, приватні документи, заповіти);
- як форма вираження та закріплення правових норм (джерело права як джерело вираження та закріплення правових норм (форми правоутворення).
У римському праві у різні часи існували такі форми правоутворення:
- звичаєве право;
- закони;
- едикти магістратів;
- діяльність юристів (юриспруденція).
В інституціях Юстиніана право поділялося на писане та неписане право.
|
|
|
1.1 До неписаного права належить звичаєве право.
Звичай - правило поведінки, що склалося внаслідок застосування протягом тривалого часу.
Звичаєве право - сукупність неписаних правил повведінки, що склалися у Давньому Римі в результаті неодноразового традиційного застосування та санкціоновані (визнані) державою (згадування звичаю у певних нормативних документах).
2.1 Закони:
- у республіканський період - закони визнавалися установами народних зборів;
- період принципату - постановами сенату (senatus consulte);
- період абсолютної монархії - імператорські конституції - види конституцій:
1) едикти - загальне розпоряддження;
2) рескрипти - розпорядження по окремих питаннях;
3) мандати - інструкції для чиновників;
4) декрети - рішення по спірним питанням).
Окремі закони:
- Петіліїв закон (4 ст. до н.е.) - скасовував продаж у рабство та вбивство боржника, що не сплатив свій борг;
- Аквіліїв закон (3 ст. до н.е.) - про відповідальність за знищення та пошкодження чужих речей;
2.2 Едикт магістрата - це спеціальний акт (програма), який видавався правителем провінцій при вступі на посаду.
Зміст едикту:
- правила, які будуть покладені в основу діяльності магістрату (сьогодні: передвиборчі обіцянки);
- випадки, в яких будуть надаватися позиви.
2.3 Форми юриспруденції:
- надання юридичних порад по питанням, що викликали сумніви у приватних осіб;
- захист інтересів громадян при здійсненні угод;
- складання формулярів договорів, редагування особистих документів;
- керівництво процесуальними діями сторін без представництва в суді.
|
|
|
Науково-літературні твори окремих римських юристів набували характеру офіційних консультацій, що були обов’язковими для суддів.
Види науково-літературних творів:
- твори, присвячені розробці цивільного права (квірицьке право);
- коментарі до преторських едиктів;
- дігести - твори юристів, що поєднували цивільне і преторське право;
- підручники - інституції;
- монографії по окремих питаннях.
