Встановлювались сервітути по волі власника речі, а саме:
- одностороннім актом - заповітом;
- на підставі договору між власником та суб'єктом сервітуту;
- судовим рішенням;
- законом;
- за давністю (10 років, стосовно присутніх, 20 між відсутніми (несусідніми) земельними ділянками);
- припиненням:
а) загибель речі;
б) відмова від сервітуту;
в) поєднання сервітутного права і права власності на одну і ту ж річ;
г) за погашальною давність (в разі тривалого невикористання сервітуту);
ґ) в разі смерті суб'єкта сервітута або зменшення його правоздатності (тільки особисті сервітути);
д) у випадку здійснення неправомірних дій суб'єктом сервітуту.
Захист сервітуту здійснювався через позов про визнання. Земельні сервітути захищ. ще інтердиктами (преторські засоби захисту).