Встановлення батьківської влади

Батьківська влада. Встановлювалась така влада передусім над дітьми, народженими в римському законному шлюбі На дітей, народжених в незаконному шлюбі, в конкубінаті, а також в будь-якому фактичному спільному житті, бать­ківська влада не поширювалася. Вони були чужими для ньо­го.

У майнових відносинах батька і дітей так само безрозділь­но володарював батько. Домовладика - єдиний і неподільний власник сімейного майна. Майно, набуте дітьми, авто­матично було власністю батька. При цьому майнова за­лежність дітей не послаблювалася з їх віком. Діти не мали права від свого імені здійснювати цивільно-правові угоди, бути власниками майна і в цьому наближалися до станови­ща рабів. Для ведення господарства вони наділялися пев­ним майном батька - пекулієм. У зв'язку з гоподарською діяльністю пекулія діти здійснювали деякі приватно-правові правочини. Однак, все, одержане за цими правочинами, пе­реходило у власність батька. Таким чином, наступала відпо­відальність батька за здійснені правочини.

З часом майновий патріархат обмежується. За Августа було встановлено, якщо син-воїн набував майно на війні, воно залишалося в його власності. В період імперії вводиться таке саме правило щодо майна, набутого сином на державній службі. Згодом деякі імператорські постанови приписували залишати у власності дітей (а не тільки синів) майно, одер­жане в спадщину після смерті матері чи інших родичів по її лінії. Це обмежувало майнову владу батька над дітьми, про­те не усувало її повністю. На деяке майно, набуте дітьми, батько зберігав право довічного користування. Однак май­нова самостійність дітей стає загальновизнаною.